14.11.2006 Справа № А37/156
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.,
за участю представників:
від позивача: Точинова Т.В., довіреність №69 від 09.06.06, головний бухгалтер;
Казімір С.В., довіреність №09/07-3 від 24.07.06, юрисконсульт;
Левченко Н.В., довіреність №09/06-1 від 09.06.06, фінансовий директор -був присутній у судовому засіданні 09.11.06р.;
від відповідача: Підгорна Ю.А., довіреність №6639/9/10-016 від 17.04.06, державний податковий інспектор;
Новіков О.В., довіреність №21126/9/10-016 від 04.11.05, державний податковий інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2006 року;
у справі №A37/156;
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джекпот», місто Дніпропетровськ;
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська;
про скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джекпот» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 12 грудня 2005 року №24099/10/23-130;
від 11 січня 2006 року №24099/10/23-130/1;
від 20 березня 2006 року №24099/10/23-130/2;
від 26 квітня 2006 року №24099/10/23-130/3, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
від 12 грудня 2005 року №0003642302/0/24099/10/23-130;
від 11 січня 2006 року №0003642302/1/24099/10/23-130;
від 20 березня 2006 року №0003642302/2;
від 26 квітня 2006 року №0003642302/3 на сплату суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 286 гривень, прийнятих Відповідачем Державною податковою інспекцією у Кіровському районі міста Дніпропетровська.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач незгоден з висновком Відповідача про належність орендованого майна до невиробничих фондів за мотивами їх невикористання в господарській діяльності, що не відповідає дійсності.
Постановою господарського суду у справі №А37/156 від 18 липня 206 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що паво на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що на підставі підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» невиробничими фондами слід вважати ті капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку, тобто на теперішній час, а не в подальшому.
Стосовно збільшення Позивачем балансової вартості основних фондів витрати на ремонт, оздоблювальні роботи та поліпшення в орендованому приміщені то Відповідач вважає, що поліпшення невиробничих фондів згідно підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» мова йде про те, що до податкового кредиту звітного періоду можна віднести тільки ті суми податків, сплачених (нарахованих) у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, які підлягають амортизації.
А якщо вартість придбаних товарів (робіт, послуг) не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та не підлягає амортизації, то податки, сплачені у зв'язку із таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
З вищенаведеного слідує, якщо капітальні активи є невиробничими фондами, а витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів згідно підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та не відносяться до складу валових витрат, і до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не включаються.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що підприємство Позивача відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення та літнього кафе-площадки орендує у ТОВ “Стрімлайн» нежитлове приміщення, торгівельно-діловий комплекс “Босфор» та літню кафе-площадку для організації точки громадського харчування.
Для цього підприємство протягом 2005 року Позивач придбавав обладнання, послуги по ремонту приміщення та виконував оздоблювальні роботи за свій рахунок.
Актом перевірки Відповідач визначив, що в спірний період орендоване приміщення та придбані основні фонди не використовувались підприємством Позивача для виготовлення продукції, надання послуг з громадського харчування.
У зв'язку з цим орендовані капітальні активи нежитлове приміщення та літнє кафе-площадка, які підпадають під визначення групи 1 основних фондів (будівлі, споруди) є невиробничими фондами і витрати на їх ремонт та поліпшення не підлягають амортизації.
Основні засоби групи 2, 3 та 4, що придбаваються та розміщуються, використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, про які йде мова, теж є невиробничими фондами і витрати на їх придбання теж не підлягають амортизації.
Таким чином, за висновком відповідача, якщо вартість вищенаведених ремонтів, оздоблювальних робіт, поліпшень та основних засобів не відноситься до складу валових витрат та не підлягає амортизації.
Тому відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» Відповідач вважає, що у податковий кредит суму податку на додану вартість відносити не можливо.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону України “Про податок на додану вартість», протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали такі товари (послуги) і основні фонди використовуватись в оподаткованих операціях в рамках господарської діяльності платника податку на протязі звітного податкового періоду, а також від того, здійснював платник податку оподатковані операції на протязі такого звітного податкового періоду.
Придбані основні фонди та понесені затрати на поліпшення орендованого приміщення є виробничими фондами, так як відповідно до п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» призначені для використання в господарській діяльності платника та відповідають вимогам статті 3 Господарського Кодексу України.
Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» дано визначення терміну основні фонди відповідно якого це є матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 вищевказаного Закону дано визначення господарська діяльність відповідно до якого це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Тому посилання Відповідача на те, що спірні основні фонди, з якими пов'язуються спірні витрати, є невиробничими фондами, господарський суд правомірно визначив необґрунтованими.
Висновок господарського суду про те, що належність майна до основних фондів визначається з огляду на його призначення, яке передбачає його використання в господарській діяльності та не передбачає негайного отримання доходу, а визначає спрямованість діяльності платника податків на отримання доходу у майбутньому.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 липня 2006 року у справі №A37/156, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук