"17" жовтня 2006 р. Справа № 9/514/05 (18/11-270/1)-нр
Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, головуючий суддя Гриньова Т.В.,
при секретарі Сербіні К.Л.,
з участю представників сторін:
Від позивача: Воронов О.В. довіреність № 008-Д від 03.01.06р.
Від відповідача: Татаренко С.П. довіреність № 023/05-1176 від 22.11.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Крименерго»,
95034, АРК, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6,
до Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія (ВАТ ЕК) “Миколаївобленерго»,
54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40,
про стягнення коштів у сумі 5893 грн. 92 коп., -
ВАТ “Крименерго» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ ЕК Миколаївобленерго» (далі-відповідач) збитків у сумі 5893,92 грн., що пов'язані з виплатою заробітної плати працівникам, направленим у складі бригад для відновлювальних робіт; коштів на оплату відряджень; витрат на паливно-мастильні матеріали, амортизаційні відрахування та експлуатаційні витрати машин та обладнання.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2005р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2005р., позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі п.3 ст. 63 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005р. ухвала місцевого та постанова апеляційного суду скасовані, а справа направлена до господарського суду Миколаївської області для розгляду по суті.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.01.2006р. у позові відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково -рішення місцевого суду від 17.01.2006р. по справі 9/514/05 змінено: з мотивувальної частини рішення виключено усе, що стосується посилання на сплив строку позовної давності, в решті -залишено без змін.
Позивач не погодився з постановою Одеського апеляційного господарського суду та оскаржив її до Вищого господарського суду України, який своєю постановою від 27.07.2006р. скасував рішення місцевого господарського суду від 17.01.2006р. та постанову апеляційного господарського суду від 28.03.06р. і направив справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою від 04.09.2006 справу № 9/514/05 (18/11-270/1) -НР прийнято до свого провадження суддею Гриньовою Т.В.
У судовому засіданні 17.10.2006р. за згодою сторін суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, що їх містить справа, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в позові. При цьому суд виходив з такого:
Згідно з постановою Кабінета Міністрів України від 01.12.2000 № 1772 “Про позичання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву для ліквідації наслідків стихійного лиха (обледеніння), що сталося 26-27 листопада 2000р. у південно-західному регіоні» (далі-Постанова № 1772), Державному матеріальному резерву дозволено відпустити енергопостачальним компаніям у порядку тимчасового позичання матеріальні цінності мобілізаційного резерву із справлянням плати за позичання у розмірі 0,1% облікової ставки НБУ та терміном повернення до резерву у період до 30.05.2001р.
Відпуск здійснити за умови надання енергопостачальними компаніями гарантійного зобов'язання про повернення матеріальних цінностей.
Пунктом 3 Указу Президента України від 11.12.2000р. № 1324, затвердженого Законом України від 14.12.2000р. № 2146 (далі-Указ № 1324), Раді міністрів АРК, обласним державним адміністраціям було приписано надати допомогу постраждалим областям щодо задоволення потреб у будівельних матеріалах, паливі, продуктах харчування, інших матеріально технічних ресурсах.
На виконання Постанови № 1772 та Указу № 1324 у грудні 2000 року позивач направив до Миколаївської області робочи бригади для доставки отриманих з мобілізаційного резерву матеріалів та надання екстреної допомоги відповідачу у ліквідації наслідкив стихійного лиха. Всього силами позивача було надано відповідачеві допомоги на 5893,92грн., що підтверджено податковими накладними, посвідченнями на відрядження, подорожними листами, талонами заявника, підписаними відповідачем, тощо (а.с.27-44).
Таким чином, на підставі ст. 4 ЦК УРСР, що був чиннім станом на грудень 2000р., між сторонами виникли цивільно-правові відносини. Зобов'язання виникають не лише з договору, а й з інших підстав, зазначених у ст. 4 ЦК УРСР, ст. 151 ЦК УРСР. Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві витрати, зроблені останнім у зв'язку із наданням допомоги з ліквідації наслідкив стихійного лиха.
Оскільки строк виконання зобов'язання не встановлений ані сторонами, ані Постановою № 1772 та Указом № 1324, позивач має право вимагати виконання в будь-який час, а відповідач повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги (ст. 165 ЦК УРСР).
10.11.2003р. позивач направив відповідачеві листа № 06/973, до якого додав документи, що підтверджують наявність боргу у сумі 5893,92 грн, та два примірники акту звірки. Ці акти звірки позивач вважає грошовою вимогою, виконати яку відповідач був зобов'язаний у семиденний строк з моменту пред'явлення (ст. 165 ЦК УРСР). Проте зі змісту супровідного листа № 06/973 від 10.11.2003р. не вбачається вимоги сплатити кошти; позивач просить лише звірити розрахунки, підписати акт та повернути йому один підписаний примірник. За таких обставин згаданий лист не є вимогою в розумінні ст. 165 ЦК УРСР, тому немає підстав вважати права позивача порушеним, відтак, звернення до суду є передчасним.
Заперечення відповідача щодо відсутності цивільно-правових відносин між сторонами та пропущення строку позовної давності спростовуються вищенаведеним, тому не беруться судом до уваги.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 44,49,82-85, 111-12ГПК України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Т.В.Гриньова