Справа №434/693/12
Провадження №2/190/7/13
25 січня 2013 року П'ятихатський районний суд
Дніпропетровської області
в складі головуючого-судді Митошоп В.М.
при секретарі Пронській Т.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
предствника позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відновлення меж суміжного землекористування та усунення порушень засад добросусідства, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відновлення меж суміжного землекористування та усунення порушень засад добросусідства.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона являється власницею садиби АДРЕСА_1. Вказана садиба розташована на земельній ділянці площею 565 кв.м, яка відповідно до рішення П'ятихатської міської ради від 13 червня 1996 року передана їй у приватну власність та постійне користування. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку вона не отримувала.
Власником сусіднього жилого будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 Будинок розташований на земельній ділянці площею 616 кв.м., яка відповідачкою не приватизована.
В липні 2011 року ОСОБА_3 на межі суміжного між ними землекористування встановила паркан довжиною 19 метрів та висотою 2 метри, який в післяобідню пору затіняє її земельну ділянку на відстань 6 метрів, що являється порушенням засад добросусідства. На вимогу встановити паркан, який би відповідав встановленим нормам відповідачка не реагує.
Крім того, при перевірці меж суміжного землекористування нею виявлено, що фактичний розмір її земельної ділянки на 10 кв.м. менше ніж в технічній документації, в зв'язку з чим звернулась до П'ятихатської міської ради з проханням відновити межі її земельної ділянки та усунути порушення засад добросусідства.
При виїзді на місце та проведенні відповідних замірів комісією П'ятихатської міської ради встановлено, що відповідачка безпідставно приєднала до своєї садиби 15 кв.м. її земельної ділянки та незаконно збудувала паркан висотою 2 м, який в післяобідню пору затіняє її землекористування.
На підставі цього рішенням П'ятихатської міської ради від 30.09.2011 року відповідачку зобов'язано відновити паркан по суміжній межі, який би не спричиняв затінення, а надлишки ширини землекористування по лінії межі з вул. О.Кошового шириною 0,5 м повернути до її землекористування.
Однак прийняте рішення відповідачка не виконує, в зв'язку з чим просить зобов'язати її повернути їй частину земельної ділянки по лінії межі з вул. О.Кошового шириною 0,5 м загальною площею 10 кв.м. та відновити паркан по суміжній межі, який би не спричиняв затінення її земельної ділянки.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення виданого П'ятихатським бюро технічної інвентаризації /а.с.5/, розмір земельної ділянки відповідно до технічного паспорту згідно норми складає 500 кв.м., фактично використовується 565 кв.м./ а.с.14/
Земельна ділянка площею 0,0565 га, відповідно до рішення П'ятихатської міської ради від 13 червня 1996 року безкоштовно передна позивачці у приватну власність та постійне користування /а.с.12/, але при цьому державний акт на право приватної властності на землю позивачкою не отримано, що визнано останою в судовому засіданні.
Власником сусіднього жилого будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3, що підтверджується копією договору купівлі-продажу /а.с.13/, розмір земельної ділянки відповідно до технічного паспорту складає 616 кв.м./ а.с.14/, але при цьому державний акт на право приватної властності на землю відповідачкою не отримано, що визнано останою в судовому засіданні.
Земельні ділянки сторін є сусідніми і мають спільні межі.
14.07.2011 року комісією виконкому П'ятихатської міської ради при перевірці заяви ОСОБА_1, щодо порушенням землекористування встановлено, що розмір землекористування гр. ОСОБА_1 по красній лінії вул. Київська становить 14 м -по схематичному плану техпаспорту садиби -14,20 м, лінія межі з землекористуванням вул. О.Кошового, яка становила 14,80 м в плану технічного паспорту 15,40 м. Виміри землекористування ОСОБА_3 становили: по красній лінії вул. Київська, 16,60 м, що відповідає розміру вказаному в плані землекористування технічного паспорту садиби по АДРЕСА_2, лінія межі з землекористуванням по вул. О. Кошового 16,30 м, що 0,5 м більше вказаного розміру технічної документації. Щодо паркану, який частково збудувала ОСОБА_3 з профільного металу висотою 2 м визначено порушення положень про добросусідство, паркан висотою 2 м післяюбідню пору затіняє землекористування громадянки ОСОБА_1 відстанню 6 м /а.с.16/
30 вересня 2011 року П'яихатською міською радою винесено рішення, яким громадянку ОСОБА_3 , як власника садиби по АДРЕСА_2 зобов'язано відновити паркан по сусідній межі з землекористуванням, який би не спричиняв затінення, надлишки ширини землекористування по лінії межі з вул. О.Кошового 0,5 м повернути до землекористування громадянки ОСОБА_1 /а.с.18/.
21.11.2012р. постановою П»ятихатського районного суду Дніпропетровської області рішення 10 сесії 6 скликання П»ятихатської міської Ради № 309-10|6 від 30.09.2011р. Про вирішення земельного спору скасовано./ а.с.128/.
Відповідно до фотознімків висота паркану між позивачкою та відповідачкою в чотирьох точках складає таку висоту 203см., 214 см., 220 см., 223 см., / а.с. 87 -91/ що визнано і сторонами в судовому засіданні.
Відповідно до фотознімків наданих сторонами з 14 г. по вечірній час проходить часткове затінення земельної ділянки якою користується позивачки як парканом встановленим відповідачкою так і плодовими деревами позивачки які ростуть на міжі домоволодіння позивачки. / а.с. 30-31, 59, 87, 92-95/.
Відповідно до ст. 22 Земельного Кодексу УРСР 1990р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання документу, який посвідчує це право.
Згідно статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII при переході права власності на будівлю і споруду право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу відповідно до якої право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ст.40 Земельного Кодексу Украины 2001р. громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст.116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст.152 ч.2 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, останні Державні акти на право приватної власності на земельну ділянку не отримували, документів, які б посвідчували право власності на спірні земельні ділянки не мають, в зв'язку з чим правові підстави щодо користування спірною земельною ділянкою у позивача відсутні, тому позовні вимоги щодо відновлення меж суміжного землекористування є передчасними та задоволенню не підлягають.
Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги акт по встановленню розмірів земельних ділянок, визначення порушень обов'язкових положень добросусідства та рішення П'ятихатської міської ради від 30 вересня 2011 року щодо вирішення земельного спору, оскільки вони не мають юридичного значення для вирішення справи, так як у позивача відсутні правові підстави щодо користування спірною земельною ділянкою.
Що ж стосується вимоги щодо усунення засад добросусідства суд приходить до наступного.
Виходячи зі змісту ст. 103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). При цьому, необхідність дотримання правил добросусідства покладається як на власників земельних ділянок так і на землекористувачів.
Позивачкою не недано ніяких доказів, що затінення парканом призвело до незручностей в користуванні земельною ділянкою.
Відповідно до діючих норм і правил, якими регламентується порядок планування та забудови земельних ділянок індивідуальних забудовників на території України, встановлення огорож здійснюється відповідно до вимог п. 2.21 ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України"
2.21. Ділянки житлових будинків (квартир) можуть бути огороджені з боку вулиць та сусідніх ділянок огорожами, зовнішній вигляд та висоту яких слід приймати у відповідності з Вказівками на проектування огорож, майданчиків та ділянок підприємств, будинків та споруд . Вигляд огорож з боку вулиць має бути погоджений з головним архітектором міста (району).
Відповідно до вказівок на проектування огорож, майданчиків та ділянок підприємств, будинків та споруд затверджених постановою Держбуду СРСР від 06.05.1972 року № 99 обмеження щодо виду огорожу між суміжними домоволодіннями громадян, не передбачено, п.2 зазначених вказівок, передбачено лише загальне обмеження, що висота огорожі не повинна бути вищою 2 м.
Таким чином, приймаючи до уваги доведеність факту невідповідності висоти огорожі вимогам ДБН 79-92 та Вказівкам на проектування огорож, майданчиків та ділянок підприємств, будинків і споруд, затверджених СН 441-72*, враховуючи відмову відповідачки добровільно усунути зазначені недоліки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частини зобов'язання ОСОБА_3 відновити паркан, який би не спричиняв затінення підлягають частковому задоволенню в частині зобов»язання відповідачки привести висоту паркану до 2 м..
На підставі ст.ст. 22,30 ЗК УРСР 1990р, ст.ст. 40,103,116,125,152 Земельного кодексу України 2001 року та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відновлення меж суміжного землекористування та усунення порушень засад добросусідства -задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3, власника садиби по АДРЕСА_2 привести висоту паркану із металевого профілю між її домоволодінням та домоволодінням ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 до двух метрів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через П"ятихатський районний протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий-суддя