донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.11.2006 р. справа №32/78пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Гези Т.Д., Дзюби О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Дедіщева В.І. (довіреність №5617 від 03.11.2005р.),
від відповідача:
Красний В.М. - директор,
Цимбалюк О.В. (довіреність б/н від 12.07.2005р.)
,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" м.Соледар
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
10.08.2006 року
по справі
№32/78пд (суддя Мальцев М.Ю.)
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" м.Соледар
до
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арм-Сервіс" м.Сєверодонецьк
про
визнання недійсним договору № 10-07/01 від 10.07.01р.
У 2006 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», м. Соледар Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс», м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання недійсним договору №10-07/01 від 10.07.2001р. з моменту його вчинення.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2006р. у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», м. Соледар Донецької області, було відмовлено. Рішення господарського суду мотивовано тим, що договір №10-07/01 від 10.07.2001р. не суперечить законодавству, яке діяло на час укладання договору (ст. 4 ЦК УРСР в редакції 1963р.).
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», м. Соледар Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, із встановленням висновків, які не відповідають обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права України.
Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати повністю рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2005 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники сторін також надали судовій колегії пояснення до своїх вимог та заперечень, в яких підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Згідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню у даних правовідносинах, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджується двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржене рішення господарського суду Донецької області не відповідає вищезазначеним вимогам.
Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідні висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушені норми матеріального права України, що призвело до прийняття по спору неправильного рішення, яке не ґрунтується на законі, та не відповідає вищезазначеним вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи, між відповідачем, ТОВ «Арм-сервіс»та ЗАТ «Деконський гіпс», правонаступником якого є позивач, був укладений договір №10-07/01 від 10.07.2001р. із додатковими угодами на здійснення вскришних робіт.
Позивач, ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою про визнання договору №10-07/01 від 10.07.2001р. недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки договір, як підстава виникнення прав та обов'язків сторін, був укладений до введення в дію Цивільного та Господарського кодексів України, це зроблено одно моментно, тобто визначено конкретною датою час його укладання, немає продовжуваної дії в часі, відповідно до ст. 58 Конституції України норми вищевказаних кодексів, в даному випадку не мають зворотної сили.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент підписання спірної угоди, а не законодавства, яке діє на момент справи.
Предметом спору є визнання недійсним договору №10-07/01, укладеного сторонами 10.07.2001р., за яким правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, тому в даному випадку підлягає застосуванню ЦК УРСР 1963р.
Як на підставу своїх позовних вимог щодо визнання спірного договору недійсним, позивач посилається на ст. 48 ЦК України, якою встановлено, що договір є недійсним у разі його невідповідності вимогам Закону.
Відповідно до вимог ст. 153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоду.
Аналізуючи спірний договір судова колегія дійшла висновку, що предмет договору №10-07/01 від 10.07.2001р. за своєю сутністю містить в собі й елементи договору підряду й елементи договору про надання послуг зі здійснення перевезення вантажу. Таке поєднання в одному договорі елементів декількох договорів не суперечить приписам законодавства, що регулювало відносини за спірним договором в той час.
Своїми конклюдентними діями, сторони узгодили питання ціни, видів робіт та послуг та інших істотних умов договору.
Але, враховуючи те, що спірний договір включає як ознаки договору підряду так і ознаки договору про надання послуг із здійснення перевезення вантажу, є необхідною наявність у виконавця за цим договором ліцензії з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, чинної на момент укладання спірного договору.
Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.
У разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, договір, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, визнається недійсним.
Судовій колегії відповідачем надано ліцензію з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, видану ТОВ «Арм-Сервіс»05.08.2002р. зі строком дії з 30.08.2002р. по 29.08.2005р., тобто вже після підписання сторонами спірного договору, з чого судова колегія робить висновок, який не заперечується відповідачем, що на момент підписання сторонами договору №10-07/01 від 10.07.2001р., ліцензії на надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом у відповідача не існувало.
В судовому рішенні суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що договір №10-07/01 від 10.07.2001р. не суперечить законодавству, яке діяло на час укладання договору (ст. 4 ЦК УРСР в редакції 1963р.).
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правових норм, які підлягають застосуванню в даному випадку, приймаючи до уваги доводи як позивача, так і відповідача, керуючись нормами ст. 43 ГПК України, судова колегія встановила, що:
При вирішенні спорів про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими Закон, чинний на той час, пов'язує визнання договорів недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність тексту договору вимогам Закону, дотримання встановленої форми договору, правоздатність сторін по договору, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем належними доказами доведено правомірність його вимог щодо визнання недійсним договору №10-07/01 від 10.07.2001р., як такого, що не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент підписання спірного договору.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд Донецької області прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин та їх недоведеністю, в зв'язку з чим висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Доводи відповідача по справі судовою колегією розглянуті та не прийняті до уваги, оскільки не спростовують фактів, доведених позивачем та підтверджених матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення і задоволення вимог позивача.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи позовні вимоги позивача, приймає нове рішення про задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору №10-07/01 від 10.07.2001р., як такого, що не відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2005 року у справі №32/78пд підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по даній справі відшкодовуються із відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 48, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», м. Соледар Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2006 року у справі №32/78пд -задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2006 року у справі №32/78пд -скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», м. Соледар Донецької області до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс», м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання недійсним договору №10-07/01 від 10.07.2001р. задовольнити.
Визнати недійсним договір №10-07/01 від 10.07.2001р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-Сервіс», 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 15, ЗКПО 23473764 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», 84546, м. Соледар Донецької області, вул.. Володарського, 1, ЗКПО 31297540 витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в розмірі 85 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ.
Головуючий Діброва Г.І.
Судді: Геза Т.Д.
Дзюба О.М.
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.
Богомолова Ю.І.