Справа 123/2497/2012
23.01.2013 року Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді -Єрохіної І.В.
при секретарі - Кириловій Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оленівської сільської ради Чорноморського району про визнання права власності за набувальною давністю
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Оленівської сільської Ради Чорноморського району про визнання права власності на будинок за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що з березня 1999 року вона проживає у спірному будинку. Вселилась у будинок у зв'язку з відсутністю іншого житла. Будинок пустував, потребував значного ремонту.
З дозволу Оленівської сільської ради вона поселилась у будинку, зробила ремонт. В сільській раді її повідомили про те, що будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований згідно по господарчої книги за ОСОБА_2, який є померлим. Безхазяйним будинок не визнавався. Рішенням Оленівської сільської ради від 22.10.2012 року їй відмовлено у оформленні права власності на спірний будинок та рекомендовано звернутися до суду. Вважає, що будинок перебуває у її постійному та відкритому користуванні більш 10 років, а тому просить визнать за нею право власності на спірний буди нок за набувальною давністю.
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги, вказавши, що вона постійно та безперервно користується та володіє спірним будинком з 01.01.2001 року, а з березня 1999 року по початок 20001 року вона періодично перебувала у будинку, в основному у теплий час року та займалась ремонтом будинку.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та пояснили згідно до вищевикладеного. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав, вважав, що єдиним способом позивачки оформити будинок, це визнати право власності за набуваль ною давністю. При цьому представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що згідно по господарчої книги спірний будинок рахується за померлим ОСОБА_2. Ніхто зі спадкоємців за оформленням спадщини не звертався. Безхазяйним майном будинок не визнавався. Позивачка вселилась у будинок зі згоди сільської ради, письмового дозволу на вселення позивачці не надавалось.
Суд заслухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, не знаходить підстав для задоволення позову.
Частиною 3 статті 10 та статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено судом з березня 1999 року позивачка періодично проживає у будинку по АДРЕСА_1. Постійно позивачка проживає у спірному будинку з 2001 року.
Згідно довідки № 208/02-15 від 01.06.2011 року (а.с. 7), виданої Оленівською сільською радою, домоволодіння по АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_2, згідно запису у по господарчої книзі № 4 арк. 57, ОР 336 за 2001-2005 рр, та запису у погосподарчої книзі № 8 арк. 2 о/р 408 за 2006-2010 рр.
Як вбачається з актового запису про смерть № 14 від 20.04.1998 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27)
Згідно повідомлення Оленівської сільської ради № 02-05/1103 від 07.09.2012 року будинок по АДРЕСА_1 безхазяйним майном не визнавався, відомості про спадкоємців відсутні, відомості про дату смерті власника відсутні (а.с. 8).
Рішенням Оленівської сільської ради № 692 від 22.10.2012 року позивачці відмовлено у оформленні права власності на спірний будинок за позивачкою у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 10).
зареєстрований згідно по господарчої книги за ОСОБА_2, який є померлим. Безхазяйним будинок не визнавався. Рішенням Оленівської сільської ради від 22.10.2012 року їй відмовлено у оформленні права власності на спірний будинок та рекомендовано звернутися до суду.
Відповідно до ст.. 344 ЦК України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяті років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частиною 4 ст. 344 ЦК України встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, є: - законний об'єкт володіння; - добросовісність володіння; - відкритість володіння; - давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
З аналізу зазначеної норми закону слідує, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.
За загальним правилом, особа набуває право власності за набувальною давністю, якщо вона добросовісно заволоділа чужим майном і відкрито та безперервно володіла цим майном протягом установленого строку.
Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю визначаються в тому, що володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Володіння має бути відкритим, очевидним для усіх третіх осіб та безперервним протягом визначених законом строків.
Виходячи з вищенаведеного, позивачка ОСОБА_1, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю, не надала суду, всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів добросовісного та відкритого володіння нею зазначеною часткою будинку.
Як зазначалось вище, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27)
До правовідносин, які виникли після смерті ОСОБА_2, щодо спадкування належного йому будинку підлягає застосуванню ЦК УРСР в редакції 1963 року, оскільки даний факт мав місце в період дії ЦК УРСР.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини 1 ст. 555 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкове майно по праву спадкування переходить до держави у разі, якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні по закону, ні по заповіту; якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщину.
Враховуючи, що держава не вправі відмовитися від прийняття спадщини, то спадкове майно вважається прийнятим державою.
За таких обставин, після смерті ОСОБА_2 власником будинку є держава, оскільки ЦК УРСР не передбачав окремої процедури вступу держави в свої права власності.
Із матеріалів справи вбачається, пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не приймав.
Як зазначалось вище, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст.. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст.. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Згідно довідки № 208/02-15 від 01.06.2011 року (а.с. 7), виданої Оленівською сільською радою, домоволодіння по АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_2, згідно запису у по господарчої книзі № 4 арк. 57, ОР 336 за 2001-2005 рр, та запису у погосподарчої книзі № 8 арк. 2 о/р 408 за 2006-2010 рр.
З відповіді КРП БРТІ м. Євпаторія № 4476/01-13 від 29.12.2012 року, вбачається, що згідно даних інвентарної справи право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не зареєстровано, у Реєстрі прав інформація про реєстрацію права власності відсутня.
Вказане підтверджується і технічним паспортом на нерухоме майно.
Право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності.
Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
Ще однією умовою володіння з метою набуття права власності на нерухоме майно є безтитульність такого володіння. За набувальною давністю може бути набуто право власності лише на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
У цій справі таких обставин не встановлено.
Таким чином, на думку суду не можна вважати, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном.
Показання свідка ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що позивачка з 1999 року користується будинком по АДРЕСА_1, робила в ньому ремонт, проживає в будинку, не спростовують висновків суду.
Таким чином, не має підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209,213-215 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Оленівської сільської ради Чорноморського району про визнання права власності за набувальною давністю - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення
Суддя: І.В. Єрохіна