Справа № 2-548/11
31 березня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Гула А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування недійсним, -
В січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив договір дарування від 06.05.2006 року про дарування на користь відповідачки квартири АДРЕСА_1, який був нотаріально посвідчено ОСОБА_3 Дніпропетровською нотаріальною конторою визнати недійсним. В обґрунтування позову позивач вказав, що він постійно проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, б. 40-б у двокімнатній квартирі № 52, що у ЖБК -101 «Вчитель-5». З ним проживає його дружина, відповідачка по справі, та їх неповнолітня донька - ОСОБА_4. Дана спірна квартира є кооперативною і була набута ним у зв'язку зі смертю його матері -ОСОБА_5, як спадщина. Його мати була членом ЖБК - 101 «Вчитель-5»з початку будівництва будинку та зареєстрована та проживала з 1967 року. У 1988 році його мати звернулася до правління ЖБК-101«Вчитель-5»про переведення особистого рахунку на нього, на що отримала згоду. Після її смерті у 1989році він став членом ЖБК-101«Вчитель-5». Він сплатив останню частку кредиту та одержав реєстраційне повідомлення Дніпропетровського БТІ, що кооперативна квартира № 52, загальною площею 41,9 кв. м. будинку № 40-б зареєстрована на праві особистої власності на підставі справи кооперативу ЖБК-101 «Вчитель-5»про виплату кредиту від 30 березня 1993 року. З 19 червня 2003 року ЖБК-101 «Вчитель-5»зареєстрований як «Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вчитель-5». 13 вересня 1991 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. У них народилася донька і вони всі разом проживала у спірній квартирі. Десь приблизно у 2004 році з'ясувалося, що всі документи на спірну квартиру пропали і він за домовленістю з відповідачкою надав їй нотаріально посвідчену довіреність для відновлення документів на квартиру. Потім, коли закінчився строк дії довіреності він ще раз надав відповідачці довіреність. У січні-лютому 2006 року до нього звернулася відповідачка з питанням подарувати їй квартиру. Він погодився і повідомив відповідачку, що не заперечує подарувати їй частину спірної квартири. на початку березня 2006 року вони удвох з відповідачкою пішли до ОСОБА_3 Дніпропетровського Дніпропетровської нотаріальної контори посвідчувати договір дарування частини спірної квартири. Державний нотаріус спитав його коли він отримав право власності на спірну квартиру, де він мешкає, де мешкає дружина та донька, є ще у нього діти, чи дійсно він бажає дарувати своїй дружині частину квартири. Він відповів на усі запитання і особисто звернув увагу державного нотаріуса, що він бажає подарувати тільки частину квартири. Нотаріусом було виготовлено договір дарування, який мені зачитала вголос відповідачка. Потім, після його роздрукуванні на спеціальному аркуші нотаріус, дав мені його підписати договір на зворотній стороні, який він відразу підписав та віддав державному нотаріусу. Потім, після підписання договору він одійшов, а відповідачка залишилася біля нотаріуса, оформлювати якісь документи та сплачувати кошти. Після цього нотаріус запропонувала йому поставити свій підпис у своєму журналі, що ним і було зроблено. Нотаріус надала договір дарування відповідачці, а йому вона нічого не надавала. З середині серпня 2007 року відповідачка стала до нього вороже ставитися. У сім'ї часто виникали сварки, скандали, які вона ініціює. Постійно його вигоне з квартири, виносить його речі у коридор та площадку сходів у під'їзді, не пускає його до квартири. Тільки тоді він дізнався про те, що квартира належить відповідачці. Він вважає, що договір дарування є недійсним, оскільки він був складений таким чином, що він підписав такий договір, який не бажав підписувати, умови якого були складені фактично без його відома та всупереч його бажанням подарувати відповідачці тільки частину квартири, а не всю квартиру, як це вказано у договорі дарування.
Під час провадження у справі позивач декілька раз уточнював свої позовні вимоги, 26 січня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в порядку ст. 31 ЦПК України в якій зазначив, що у 2001 році його було два раз прооперовано у зв'язку з онкологічним захворюванням у обласному онкологічному диспансері м. Дніпропетровська. З цього приводу у нього були постійні розмови з відповідачкою, яка йому постійно казала, що він скоро помре, бо у нього онкологічне захворювання, тому треба скоріше переписати квартиру на неї. Також вказав, що онкологічне захворювання носить спадковий характер, оскільки його мате померла 17 вересня 1999 року саме від онкологічного захворювання. Також вказав, що він державному нотаріусу ОСОБА_6 зазначив, що бажає подарувати своїй дружині - відповідачці по справі, для нашої доньки ОСОБА_4 тільки Ѕ частку квартири, бо в нього є ще дві неповнолітні доньки і після його смерті їм теж має щось залишитися. У 1982 році він одружився з ОСОБА_7 і у 1990 році з нею було шлюб розірвано. У них народилася донька ОСОБА_8, 28.08.1986 року. Крім того, з 1987 року по 1989 роки він перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_9, від цього шлюбу у них також народилася донька - ОСОБА_10, 24 грудня 1988 року. Позивач зазначив, що державний нотаріус ОСОБА_6 роздрукувала на спеціальному кольоровому аркуші договір дарування та надала йому підписати договір на зворотній стороні, який він відразу на зворотній стороні і підписав та відав державному нотаріусу ОСОБА_6 Навесні 2010 року відповідачка незаконно поміняла двері у спірній квартирі, поставила інші замки, тож він втратив можливість проживати у своїй квартирі. 11 червня 2010 року між ними шлюб було розірвано. Головним чинником укладання ним цього договору є його тяжке захворювання на рак, без наявності якого відповідачці не вдалося б змусити його вчинення. Це захворювання мало величезний вплив на його психічний стан, бо інакше взагалі б ніколи не погодився на вчинення вкрай невигідного до себе правочину.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні 24 листопада 2010 року суду пояснив, що у 2004 році у нотаріуса зробив довіреність на відповідачку на ведення справ по квартирі. Довіреність була видана на один рік, а коли її дія закінчилися у 2005 році він надав їй довіреність ще раз. Питання про дарування квартири виникло у зв'язку з тим, що він любив дочку. Відповідачка хотіла отримати квартиру в цілому, проте він бажав подарувати відповідачці тільки половину квартири. Я погодився укласти договір дарування, оскільки він хворів. Відповідачка постійно йому казала, що він помре, а квартиру заберуть його діти від попереднього шлюбу. Ці розмови були з 2004 року. У виконком, до служби неповнолітніх він ходив сам, заяви писав сам.
У судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що 13 вересня 1991 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб. У них народилася донька і вони всі разом проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач сам надав їй нотаріально посвідчену довіреність для відновлення документів на квартиру. Потім, коли закінчився строк дії довіреності він ще раз надав відповідачці довіреність. 06.05.2006 року позивач в добровільному порядку уклав на її ім'я договір дарування. Що стосується посилання позивача про те, що укладання ним даного договору є його тяжке захворювання на рак, не відповідає дійсності, оскільки згідно довідки Головного управління охорони здоров'я КЗ «Обласний клінічний онкологічний диспансер»від 01 лютого 2011 року за № 95 незологічна форма «Капілярна гемангіома», згідно Міжнародної класифікації хвороб, відноситься до класу доброякісних новоутворень. Просить відмовити у позові у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, але надав заяву з проханням розглянути справу без їх участі.
Вислухавши відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.
Як встановлено в судовому засіданні, з 1967 року членом ЖСК № 101 «Вчитель-5»була ОСОБА_5, яка внесла 40% внесок за квартиру АДРЕСА_2 на склад сім'ї : ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_2 Після її смерті, членом ЖСК № 101 «Вчитель-5»став ОСОБА_2. Після виплати загальної вартості квартири ОСОБА_2 одержав реєстраційне повідомлення Дніпропетровського БТІ, що кооперативна квартира № 52, загальною площею 41,9 кв.м., будинку 40б, зареєстрована на праві особистої власності на підставі справи кооперативу ЖСК № 101 «Вчитель-5»про виплату кредиту від 30 березня 1993 року.
13 вересня 1991 року було укладено шлюб у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 578.
07 квітня 2006 року позивач звернувся до Опекунської ради Красногвардійського райну з проханням дозволу подарувати його дружині ОСОБА_1 квартири № 52, розташованою за адресою: вул. Чичеріна, б. 40б (а.с. 61).
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради з заявою про надання дозволу на дарування своїй дружині ОСОБА_1 двокімнатної приватизованої квартири за адресою: АДРЕСА_3, в якій зареєстрована і є користувачем малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, було Виконавчим комітетом Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради 21 квітня 2006 року прийнято рішення за № 125/10, яким було надано дозвіл ОСОБА_2 на дарування спірної квартири ОСОБА_1.
06 травня 2006 року було укладено договір дарування, який посвідчений нотаріусом ОСОБА_3 Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 5- 865. Згідно даного договору ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру № 52, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 40 б. Загальна площа квартири 42,8 кв. м., житлова площа квартири 23,0 кв. м. Відповідно до п. 7 договору дарування сторони підтвердили, що волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі та умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін (а.с.4).
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК Украйни, право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Ст. 727 ЦК України передбачено підстави, на яких можливо розірвання договору дарування на вимогу дарувальника, а саме: дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей; якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування; дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнаними сторонами та іншими обставинами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач при вчиненні договору дарування мав намір укласти саме договір дарування квартири. Даний факт підтверджується як самим позивачем, який пояснив, що державний нотаріус ОСОБА_6 роздрукувала на спеціальному кольоровому аркуші договір дарування та надала йому підписати договір на зворотній стороні, який він відразу на зворотній стороні і підписав та відав державному нотаріусу ОСОБА_6 так і показами свідків ОСОБА_11, який доводиться батьком позивача, суду пояснив, що позивач склав даний договір, оскільки, він вважав, що помре, так як у нього виникла пухлина на губі. Позивач звернувся в онкодиспансер, оскільки його мати померла теж від раку. У зв'язку з цим відповідачка просила його подарувати їй квартиру, щоб квартира залишилася їй та дочці. На що відповідачка пообіцяла позивачу подарувати пів будинку,які їй належать, проте цього не зробила. Після цього відповідачка вигнала його з квартири, змінив замки і у них почалися конфлікти Навіщо йому потрібно було укладати договір дарування на пів будинку вона не знає. Позивач вважав що він все рівно помре. Свідок ОСОБА_12, яка доводиться тіткою позивачу, суду пояснила, що дізналася у 2010 році від позивача, про те, що він уклав на свою дружину договір дарування, у зв'язку з підозрою на рак. З відповідачкою у неї погані стосунки, вона вважає її аферисткою. Свідок ОСОБА_13, який є сусід відповідачки, суду пояснив, що був свідком коли відповідачка не давала забрати свої речі позивачу. Позивач йому розповів, що відповідачка його вигнала з квартири. У нього теж з відповідачкою виникають конфліктні ситуації.
Суд вважає, що ОСОБА_2,при укладання договору дарування усвідомлював та розумів, який саме договір підписує, про що свідчить його заява нотаріусу, підстав для розірвання договору дарування, визначених в ст. 727 ЦК України судом не виявлено і позивачем не доведено.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем у судовому засіданні не було доведено факт тяжкого захворювання на рак, яке мало величезний вплив на його психічний стан, при укладанні договору дарування. Ці ствердження спростовуються довідкою Головного управління охорони здоров'я КЗ «Обласний клінічний онкологічний диспансер»від 01 лютого 2011 року за № 95 незологічна форма «Капілярна гемангіома», згідно Міжнародної класифікації хвороб, відноситься до класу доброякісних новоутворень та висновком ВКК від 28 березня 2001 року. про те, що позивачу рекомендовано щоденні перев'язки з застосуванням мазі «Спасатель», що підтверджується амбулаторною картою.
Все це у сукупності свідчить про те, що позивач добровільно уклав договір дарування, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 717. 722, 727 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Некрасов