Справа № 2-278/11
іменем України
28 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді: Некрасова О.О.
при секретарі: Макарчук А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору про видачу авансу недійсним, стягнення суми та моральної шкоди, -
В листопаді 2008 року позивач звернувся до Ленінського районного суду з позовом, в якому просив визнати договір про видачу авансу від 06 лютого 2008 року, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний номер 285 -недійсним та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 12200 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп. та судові витрати по справі. В обґрунтування позову вказав, що 06 лютого 2008 року бажаючи придбати однокімнатну квартиру № 64, розташовану в будинку № 13 по вул. Фосфорній в м. Дніпропетровську уклав з ОСОБА_2 договір про видачу авансу. Згідно п.1 Договору в рахунок платежів, належних з ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири № 64, що розташована в м. Дніпропетровську по вул.. Фосфорна, 13, яке сторони за наявності всіх необхідних документів зобов'язуються укласти не пізніше 16 лютого 2008 року за 191900 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 38 000, 00 доларів США, гр. ОСОБА_1 видає гр. ОСОБА_2 як представнику власника вищевказаної квартири під час укладення цієї угоди аванс у сумі 5050 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 1 000 доларів США, а гр. ОСОБА_2 отримує зазначену суму. Пунктом 2 Договору передбачено, що сторони домовились, що при укладанні між ними договору купівлі-продажу вищезазначеної квартир, сума 191900 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 38000,00 доларів США , що підлягатиме покупцем продавцю, буде зменшена на суму виданою за цією угодою авансу, тобто на 5050 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 1 000 доларів США. Пункт 3 Договору передбачає, що сторони дійшли згоди про те, що якщо договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири не відбудеться з вини ОСОБА_1, як майбутнього покупця, і його вину буде доведено у встановленому порядку, виданий ним аванс, а саме 5050 грн. 00 коп., що в еквіваленті 1 000 доларів США залишається у гр. ОСОБА_2 і вважається сумою відшкодування битків. У разі, якщо гр. ОСОБА_2 як власник вищезазначеної квартири відмовиться незалежно від причин укладення договору купівлі-продажу на умовах передбачених цією угодою, він зобов'язується протягом трьох днів з моменту виникнення у гр. ОСОБА_1 права вимоги повернути подвійну суму авансу 10100грн.00 коп., що в еквіваленті становить 2000 доларів США Усі усні домовленості з придбання спірної квартири проводила його дружина, проте після укладення даного договору та виплати авансу попрохав останнього показати йому квартиру для огляду. При огляді спірної квартири деякі обставини визвали у нього сумнів в укладеній угоді і став турбуватися про можливий обман з боку відповідача. Йому стало відомо, що спірна квартира є предметом судового розгляду, проте відповідач від нього та його дружини скрив даний факт. Від ОСОБА_4, яка була стороною судового спору щодо спірної квартири, 14 лютого 2008 року, він дізнався про те, що 30 січня 2008 року вхідні двері були зломані відповідачем і ним була квартиру захвачено силою. При огляді квартири він дійсно бачив сліди взлому. Також, від ОСОБА_4 йому стало відомо, що 18 лютого 2008 року в апеляційному суді Дніпропетровської області відбудеться судове засідання з приводу спірної квартири і що вона особисто повідомила відповідача про дату розгляду справи 25 січня 2008 року. Тому відповідач, знаючи про розгляд справи в апеляційному суді, скрив ці обставини, чим ввів його в оману, поставив його в завідомо невигідні умови, оскільки він зрозумів, що якщо б йому було відомо про те, що по спірній квартирі є судовий спір, то він би ніколи не уклав би з ним такий договір. Оскільки відповідач знаючи про судове засідання 18 лютого 2008 року та передбачаючи що можуть з цього приводу виникнути перешкоди для укладання договору купівлі-продажу, тому він і вніс в умови договору про видачу авансу дату укладання договору купівлі-продажу не пізніше 16 лютого 2008 року. При зустрічі 16 лютого 2008 року з відповідачем у нотаріуса, коли йому вже було достовірно відомо про дані обставини, про що він також поставив до відома і нотаріуса і відповідача, то останній не заперечував ні про наявність цих обставин ні те, що йому про це було завідомо відомо, проте відмовився повертати суму авансу. На його прохання відкласти укладання договору купівлі-продажу до отримання результату розгляду апеляційним судом справи з приводу спірної квартири, проте нотаріус відмовила в його проханні. Таким чином, відповідач умисно, в день укладання угоди, скрив обставини, які перешкоджають укладанню договору купівлі-продажу. Тому на його думку діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка виразилася в тому, що укладаючи з відповідачем договір про виплату авансу він сподівався про добросовісне партнерське відношення та придбання квартири з метою поліпшення житлових умов, проте з вини відповідача його мрії не здійснилися. Якби відповідач не скрив, того що по спірній квартирі є судовий спір, він би нізащо не укладав би з ним угоди про виплату авансу і як наслідок він би не зміг оформити на спірну квартиру право власності .Крім цього, якщо б він уклав договір купівлі-продажу квартири то він би з вини відповідача був би втягнутий у судові справи, які знаходять в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська , і як наслідок можливо би він позбавився спірної квартири за рішенням суду. У зв'язку з тим, що відповідач наполягає на тому, що з його вини не був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, він переживає, нервується. Позиція відповідача вимусила його зраняться збором документів, оформленням позову, привела до втрати особистого часу та додатковим матеріальним затратам. Все це свідчить про спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10 000 грн. Оскільки відповідача у добровільному порядку не бажає повернути суму авансу, він вимушений звернутися з позовом до суду.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Городничої В.С. на підставі ст. 113, 116 ЦПК України, справу передано по підсудності до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Під час провадження справи, 16 червня 2011 року, позивач зменшив розмір позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму виплаченого авансу за спірну квартиру у розмірі 1 000 доларів США, що по курсу на день звернення даного позову до суду складає 8 000 грн. 00 коп.
У судовому засіданні позивач зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, при цьому посилаючись на підстави викладені в позові. У судовому засіданні 27 жовтня 2010 року пояснив, що 18 лютого 2008 року апеляційним судом Дніпропетровську на підставі заяви ОСОБА_4 було накладено арешт на спірну квартиру. Це йому було потрібно щоб він мав законне право не укладати договір купівлі-продажу. Він знав про те, що в договорі купівлі-продажу, який буде укладено повинно бути роз'яснення, що квартира не знаходиться в спорі. Про наявність судового спору він дізнався від ОСОБА_4 13-14 лютого 2008 року. Про даний факт він 14 лютого 2008 року у вечорі повідомив відповідача, на що відповідач йога запевнив, що буде все гаразд. Про те коли було подано апеляційну скаргу ОСОБА_4 його не повідомила.
У судовому засіданні відповідач заперечував проти заявленого позову. У судовому засіданні 27 жовтня 2010 року, суду пояснив, що він купив спірну квартиру у ОСОБА_5, яка стала власником на підставі рішення суду. Потім він вирішив спірну квартиру продати, звернувшись до реелторської компанії. 16 лютого 2008 року позивач з'явився до нотаріуса і сказав, що відмовляється від укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки є судовий спір. Нотаріус перевірила та повідомила, що перешкод для укладання договору немає. Також суду пояснив, що він не знав про існування ОСОБА_4 до цього. Про даний спір дізнався 16 лютого 2008 року від позивача. В подальшому, після відмови позивача придбати спірну квартиру її було продано. На час продажу квартири на неї не було накладено заборони і він не знав про накладення арешту апеляційним судом Дніпропетровської області. Він вважає, що він сам поніс збитки він того, що позивач відмовився укладати договір купівлі-продажу, оскільки з ним він домовився про продаж спірної квартири за 38 000 доларів США, а фактично квартиру продав за 33 000 доларів США. При цьому позивач не поніс збитків, а лише виграв, так як вартість квартири внаслідок кризи знизилася. Він бачив ОСОБА_4 у Ленінському РОВД, куди її привезли по факту його заяви про проникнення у приміщення спірної квартири 21 січня 2008 року.
У судове засідання 3-я особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Як встановлено в судовому засіданні 06 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено угоду про видачу авансу. Згідно даної угоди в рахунок платежів, належних з ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири № 64, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Фосфорна,13, яке сторони за наявності всіх необхідних документів зобов'язуються укласти не пізніше 16 лютого 2008 року за 191900 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 38 000 доларів США ОСОБА_1 видав ОСОБА_2, як представнику власника вищезазначеної квартири під час укладання цієї угоди аванс у сумі 5050 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 1 000 доларів США, а ОСОБА_6 отримує зазначену суму. Договором також передбачено, що сторони домовились, що при укладанні між ними договору купівлі-продажу вищезазначеної квартир, сума 191900 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 38000,00 доларів США , що підлягатиме покупцем продавцю, буде зменшена на суму виданою за цією угодою авансу, тобто на 5050 грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 1 000 доларів США. Сторони дійшли згоди про те, що якщо договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири не відбудеться з вини ОСОБА_1, як майбутнього покупця, і його вину буде доведено у встановленому порядку, виданий ним аванс, а саме 5050 грн. 00 коп., що в еквіваленті 1 000 доларів США залишається у гр. ОСОБА_2 і вважається сумою відшкодування битків. У разі, якщо гр. ОСОБА_2 як власник вищезазначеної квартири відмовиться незалежно від причин укладення договору купівлі-продажу на умовах передбачених цією угодою, він зобов'язується протягом трьох днів з моменту виникнення у гр. ОСОБА_1 права вимоги повернути подвійну суму авансу 10100 грн.00 коп., що в еквіваленті становить 2000 доларів США Пунктом 6 даної угоди обумовлено, що сторони за цією угодою стверджують, що угода укладається ними не про людське око, не приховує інші угоди і відповідає дійсним намірам створити для кожного з них юридичні наслідки. Дану угоду було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 285 (а.с. 7).
Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передана ОСОБА_1 відповідачу сума в розмірі 5050 грн. 00 коп., є авансом.
Відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 передав, а він у відповідності до угоди отримав вказану в угоді суму.
Згідно ч.1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідачем при укладанні угоди про видачу авансу були скриті істотні умови укладання угоди, а саме те, що відносно квартири АДРЕСА_1 існує судовий спір про право власності на дану квартиру, тому суд вважає, що є всі підстави вважати, що основний договір купівлі-продажу не був укладений з вини відповідача.
Судом не можуть бути прийняті до уваги ствердження відповідача про той факт, що договір про купівлю -продаж спірної квартири не було укладено з вини позивача, оскільки він був присутній 16 лютого 2008 року об 11 год. 00 хв. у приватного нотаріуса, що підтверджується свідоцтвом від 16 лютого 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 387, а позивач сам відмовився від укладання даної угоди.
Дані ствердження спростовуються показами свідка ОСОБА_7, яка суду пояснила, що вони з чоловіком, тобто позивачем по справі, знайшли об'яву про продаж спірної квартири і звернулися до відповідача. 14 лютого 2008 року їм стало відомо, зі слів сусідів спірної квартири, про те, що існує судовий спір щодо цієї квартири, який триває протягом двох років. Вони з чоловіком зустрілися з ОСОБА_4, яка показала їм усі документи. 14 лютого 2008 року вони звернулися до нотаріуса, який порадив їм звернутися до апеляційного суду Дніпропетровської області. 15 лютого 2008 року вони надали заяву до апеляційного суду Дніпропетровської області про накладення арешту на спірну квартиру. Позивач звернувся до відповідача повернути отримані ним кошти авансу, на що ОСОБА_2 запевнив позивача що все буде гаразд і вони 16 лютого 2008 року пішли укладати угоду. У нотаріуса вони попросили відкласти укладання угоди до розгляду даного спору у апеляційному суді Дніпропетровської області на що відповідача відмовився.
Також судом не можуть бути прийняті до уваги ствердження відповідача про той факт, що він дізнався про судовий спір та про існування ОСОБА_4 лише від позивача 16 лютого 2008 року, оскільки данні ствердження спростовуються як матеріалами справи так і показами свідків так і самим відповідачем, який пояснив, що він бачив ОСОБА_4 у Ленінському РОВД, куди її привезли по факту його заяви про проникнення у приміщення спірної квартири 21 січня 2008 року.
Тому суд вважає, про існування інших заінтересованих осіб, які вважають, що їхні законні права про право власності на спірну квартиру були порушені, відповідачу було відомо ще 24 січня 2008 року. Даний факт також підтверджується показами свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що у 2006 році вона звернулася з позовною заявою до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська про продовження строку для прийняття спадщини. Поки суд розглядав її позов через пів року з'явилася заява ОСОБА_5 про те, що вона в 1996 році придбала спірну квартиру. 25 січня 2008 року вона зустрілася в Ленінському РВВС м. Дніпропетровська з відповідачем, який їй показав договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Вона йому повідомила про те, що їй надано строк три місяці для прийняття спадщини, про те ОСОБА_2 знаючи про існування судового спору 30 січня 2008 року зламав вхідні двері та захопив спірну квартиру та почав її продавати.
Також, з заяви ОСОБА_4 про порушення кримінальної справи від 26 січня 2008 року, вбачається, що 24 січня 2008 року нові власники спірної квартири перекрили їй доступ до неї, встановивши нові металеві двері. Оскільки вона у цей час знаходилась в спірній квартирі вона з нутрі зняла двері і встановила свої нові двері 25 січня 2008 року.
Згідно листа апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2008 року за № 22ц-5581 (26) вбачається, що в провадженні Апеляційного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №22ц-13317 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_4 до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, третя особа -виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, про встановлення строку для прийняття спадщини. Ухвалою судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2008 року зазначену апеляційну скаргу задовольнила, рішення суду від 31 жовтня 2007 року скасовано та 26 лютого 2008 року справу повернуто до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. А також, повідомили, що в провадженні апеляційного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №22ц-2846 по якій призначено на 24 березня 2008 року розгляд клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, третя особа: Дніпропетровська міська рада, про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири № 64 по вул.. Фосфорній в м. Дніпропетровську та визнання права власності на вказану квартиру (а.с.10).
Також судом не можуть бути прийняті до уваги ствердження відповідача про те, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири, зі слів нотаріуса не існувало перешкод для вчинення правочину, оскільки доказів, підтверджуючих даний факт відповідачем до суду надано не було.
Крім цього у судовому засіданні було встановлено, що відповідач відразу ж, 20 лютого 2008 року продав спірну квартиру ОСОБА_9, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстровано за реєстром № 10-738. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що придбала спірну квартиру за 32 000 доларів США, але і досі не може оформити право власності на неї. В договорі купівлі-продажу зазначена вартість спірної квартири та яку встановила БТІ. Розписки на різницю сплачених коштів у неї немає.
Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК України, що регулює правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Нормами статті 635 ЦК України передбачено, що сторона, яка ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
За таких підстав суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 про стягнення суми як авансу.
Оскільки 100 доларів США на день розгляду справи складає 798.9700 грн., тому 1000 доларів США х 7.9897 = 7 989 грн. 70 коп., які повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача повинно бути стягнено сплачені судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 79 грн. 90 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 109 грн. 90 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 571,626, 631, 635, 652, 657 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму виплаченого авансу в розмірі 7989 грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 109 грн. 90 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Некрасов