ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 12/601
01.12.06
За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»
До Державної акціонерної компанії «Хліб України»
3-я особа Сільськогосподарський виробничий кооператив «Пантазіївський»
Про стягнення 1 322, 5 грн.
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Сватуха О.В. -п/к (дов. від 19.01.06 р. №221д)
Від відповідача Тищенко Г.Ф. -п/к (дов. від 17.10.06 р. №02-14/587)
Від 3-ї особи не з'явився
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення 1 322, 5 грн. основного боргу, переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.03 р.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
В судових засіданнях 05.10.06 р. та 14.11.06 р. оголошено перерву.
В судових засіданнях 14.11.06 р. та 24.11.06 р. здійснювалася технічна фіксація на підставі клопотання представника відповідача.
В судовому засіданні 24.11.06 р. судом задоволено клопотання сторін про продовження терміну розгляду справи, оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення у зв'язку з відмовою представника відповідача від оголошення резолютивної частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача -ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до КСП «Пантазіївське», правонаступником якого є СВК «Пантазіївський», щодо заборгованості в розмірі 1 322, 5 грн., що виникла внаслідок непроведення розрахунків за отримані матеріальні цінності згідно Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
Позивачем встановлено, що СВК «Пантазіївський»повністю проведено розрахунки з ДАК «Хліб України»шляхом закладання пшениці на Пантаївське ХПП, що підтверджується податковою накладною від 03.09.01р. №85 та товарно-транспортною накладною №83837, а також листом від 22.10.03 р. №222.
Таким чином, враховуючи той факт, що погашення заборгованості відбулося у 2001 р., відповідачем передано позивачу недійсну вимогу.
Згідно ч. 1 п. 2 акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р. в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.
22.03.04 р. позивач надіслав вимогу №441 відповідачу про сплату боргу, яку відповідач отримав 23.03.04 р., і відповіді та задоволення на яку позивачем не отримано.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.
Позивача було створено шляхом реорганізації ДАК «Хліб України»саме для стягнення заборгованості з сільгоспвиробників, відповідно, передача заборгованості виникла в рамках адміністративних правовідносин, а не в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже позивач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку на відповідача не можна покладати відповідальність у разі виявлення безнадійної заборгованості.
Окрім того, у разі виникнення безнадійної заборгованості позивач мав звернутися до власника -Кабінету Міністрів України -з питанням щодо врегулювання проблем стягнення боргу. На даний час КМ України займається врегулюванням зазначеного питання, про що свідчить доручення від 28.09.05р. №07-12/833.
Відповідно до ст. 664 ЦК України підтвердженням виконання обов'язку передачі товару є вручення контрагенту або передача у його розпорядження контрагента. Підтвердженням цього може бути лише акт приймання-передачі.
Позивач не надав акту приймання-передачі, видаткової та податкової накладних та довіреності на отримання ТМЦ, які можуть бути належними доказами отримання товару.
Копія товарно-транспортної накладної не може вважатися належним доказом передачі товару в рахунок погашення заборгованості за отримані ресурси згідно Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
Із накладної неможливо встановити, на яке підприємство було видано або здано товар, не зазначено посилання на Постанову КМ України від 03.09.97 р. №977. доказів, що саме відповідач отримав товар, позивачем не надано.
Інші надані докази не можуть бути прийняті судом як належні, так як не завірені належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.
Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту -Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 -вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.
Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Відповідно до Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце уступка кредитором (ДАК «Хліб України») вимог іншій особі -позивачу, що відбулася на виконання зазначеної Постанови КМУ.
Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
В акті передачі-приймання від 31.07.03 р. сторони погодили наслідки передачі в якості дебіторської заборгованості, що вже погашена станом на дату підписання акту, тобто, недійсної заборгованості, а саме: відповідно до п. 2 акту в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок підприємства.
В даному випадку мають місце саме такі обставини, а саме: згідно товарно-транспортної накладної від 22.08.01 р. №83837 на Пантаївське ХПП для ДАК «Хліб України»по формі 13 відвантажено 2100 кг зерна озимої пшениці. Вартість зерна визначена у податковій накладній і становить 1 322, 5 грн.
Порядок розрахунків за отримані сільгоспвиробниками мінеральні добрива передбачено Постановою КМ України від 03.09.97 р. та Порядком забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України, ДАК «Хліб України»та Міністерством фінансів України.
Згідно зазначених актів сільгоспвиробники можуть розраховуватися за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997-1998 рр. (пп. 4, 6 Порядку). При цьому, згідно Порядку сільгоспвиробники мають передавати продукцію не безпосередньо ДАК «Хліб України», а заготівельним або переробним підприємствам (п. 13 Порядку - Заготівельні або переробні підприємства на підставі договорів з сільськогосподарськими товаровиробниками про заготівлю зерна та іншої сільськогосподарської продукції і актів про передачу-приймання мінеральних добрив, приймають від сільськогосподарських товаровиробників зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, забезпечують їх збереження та облік. У квитанціях на приймання зерна (Ф-13) робиться запис: "В рахунок ДАК "Хліб України" за мінеральні добрива").
Таким чином, для підтвердження виконання боржника своїх зобов'язань перед ДАК «Хліб України»не є обов'язковим укладення акту приймання-передачі саме між боржником та ДАК «Хліб України», факту передачі зерна заготівельному підприємству -Пантіївському елеватору -цілком достатньо для визнання факту виконання боржником своїх зобов'язань перед ДАК «Хліб України».
Накладна містить посилання на Постанову КМ України від 03.09.97 р. №977.
Також суд зазначає, що посилання відповідача на ст. 664 ЦК України в даному випадку недоречне, так як між сторонами (ДАК «Хліб України»та боржником) не існувало домовленості про порядок отримання зерна, тоді як вищевказаними актами законодавства передбачено передачу зерна третім особам для наступної передачі ДАК «Хліб України».
Якщо ДАК «Хліб України»на виконання п. 13 Порядку не реалізувало отриману сільгосппродукцію та не отримало коштів від реалізації, то зазначене питання має з'ясовуватися з заготівельним підприємством.
Так як відповідач отримав від боржника борг у розмірі 1 322, 5 грн., то він зобов'язаний на виконання ч. 2 п. 2 Акту приймання-передачі від 31.07.03р. сплатити позивачу суму боргу у розмірі 1 322, 5 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 198 ЦК УРСР, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії «Приватбанку»м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) 1 322, 5 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання чинності судовим рішенням видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко