Справа №412/14215/2012
Провадження №2/201/289/2013
Заочне
25 січня 2013 року Жовтневий районний суд
м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Савченко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У жовтні 2012 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 128 000 грн., суму процентів у розмірі 1 809,53 грн., витрати за адвокатські послуги у розмірі 6 000 грн. та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі на задоволенні позову наполягав.
Відповідач в судове засідання по справі не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
03 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у простій письмовій формі у вигляді розписки відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 128 000 грн.
Судом встановлено, що вищезазначена розписка не містить кінцевої дати повернення боргу і є безстрочною, однак отримуючи кошти відповідач зобов'язався повернути їх за першою вимогою позивача.
Судом встановлено, що 02 березня 2012 року у відповідності до вимог чинного законодавства України, позивачем була пред'явлена вимога відповідачу щодо повернення суми позичених коштів, на що останній відповів відмовою.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання по наданню позики відповідачу виконав в повному обсязі, а позичальник з моменту отримання позики, свої обов'язки по її поверненню не виконує.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що загальна сума процентів станом на 20 серпня 2012 року складає 1809,53 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідача суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики від 03 листопада 2011 року у розмірі 128 000 грн. та нараховані відсотки за прострочення боржником зобов'язань за договором позики у розмірі 1 809,53 грн., а всього 129 809,53 грн.
Суд критично ставиться до позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат за адвокатські послуги у розмірі 6 000 грн. та вважає за можливе у задоволенні позову в цій частині відмовити, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В судовому засіданні представником позивача не було надано доказів сплати за послуги адвоката, при цьому суд не приймає копію акту приймання наданої правової допомоги, оскільки в судовому засіданні не було надано оріганал вищезазначеного акту.
Оцінюючи позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; та в інших випадках, встановлених законом.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст.1166 та ст.1167 ЦК України, необхідно довести такі факти:
- неправомірність поведінки особи;
- наявність шкоди;
- наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди;
- наявність вини заподіювача шкоди.
Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, він не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та начебто завданою шкодою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1 398 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України;
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 листопада 2011 року у розмірі 129 809,53 грн., яка складається з:
- 128 000 грн. -основна заборгованість за договором позики;
- 1 809,53 грн. -нараховані відсотки.
У задоволенні решти позову -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 398 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Г.В.Черновськой