23.01.2013 2/111/14/2013
Справа №113/3438/2012
23 січня 2013 року смт. Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі :
головуючої судді: Українець Л.І.
при секретарі: Абдурамановій Л.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_5 про поділ спільно нажитого майна,
Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача про поділ спільно нажитого майна, визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги мотивує тим, що в період шлюбу з 16.09.2006 року по 27.04.2012 року сторони придбали у власність автомобіль ГАЗ-3307 р.н. НОМЕР_1, автомобіль ГАЗ33023 р.н. НОМЕР_2, мобільний телефон Nokia вартістю 1200 грн., в листопаді 2009 року, пральну машину INDEZIT WILT 86EU, вартістю 3150 грн., придбану 22 листопада 2008 року, холодильник LG GN-M492CLQA, вартістю 4399 грн., придбаний в листопаді 2008 року, фотоапарат SONI W-120SILV вартістю 1700 грн., придбаний 2 липня 2008 року, а тому воно є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому один автомобіль ГАЗ33023 р.н. НОМЕР_2 влітку 2012 року був ним проданий зі згоди відповідачки, а кошти були витрачені на потреби сім,ї. До розірвання шлюбу між ними була досягнута домовленість, що він залишає собі у власності автомобіль ГАЗ 3307, а решта майна у вигляді побутової техніки залишається відповідачці. Оскільки після розірвання шлюбу відповідачка забрала собі мобільний телефон, холодильник, пральну машину і фотоапарат, що частково підтверджується розпискою відповідачки від 15.02.2012 року, а телевізор знаходиться у позивача, то у зв'язку з тим, що 20 червня 2012 року відповідачка звернулась до суду і за нею в судовому порядку було визнано право власності на 1/2 частину спільно нажитого майна у вигляді половини автомобіля, та в перелік поділу майна вона не включила вищенаведену побутову техніку, просить залишити у його власності телевізор WEST вартістю 1500 грн., який знаходиться у нього і холодильник LG GN M492CLQA вартістю 4399 грн. 00 коп., всього на суму 5899 грн. 00 коп. А відповідачці залишити мобільний телефон NOKIA вартістю 1200 грн. 00 коп., пральну машину INDEZIT WILT 86 EU вартістю 3150 грн., фотоапарат SONI 120SILV вартістю 1700 грн. 00 коп. всього на суму 6050 грн. 00 коп. та зобов'язати відповідачку передати йому у власність холодильник LG GN M492CLQA вартістю 4399 грн. 00 коп., який знаходиться у відповідачки.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали, просить його задовольнити.
Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнав, просить у його задоволенні відмовити, так як переліченого майна у довірительки вдома не було і не має.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду підтвердив, що під час шлюбу сім'я ОСОБА_5 придбала новий сірий імпортний холодильник, знає, що тьоща подарувала його дружині позивача. Та, що в них, під час шлюбу, була ще нова пральна машина. Потім вони попросили допомогти їм вивезти холодильник і пральну машину на 1 поверх будинку, де внизу чекала машина. Він допоміг повантажити його, а куди їх відвезли він не знає.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що позивач є його сином і він допомагав відповідачці забирати холодильник з магазину та вантажив його до квартири, де жили син з невісткою. Коли, та яким чином вони поділили холодильник він не знає, та про їх вартість також не пам'ятає. Однак знає від сина, що все забрала відповідачка.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є братом позивача і знає, що вони розлучились, та під час шлюбу у них було спільно нажиті холодильник та пральна машини, телевізор, марки їх точно не знає, однак зазначає, що вони імпортні та були нові, коли він допомагав їх заносити в квартиру подружжя. Куди потім це майно ділося, він не цікавився. Вартість їх також сказати не може.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду підтвердив, що у минулому 2012 році він, як водій, за замовленням відповідачки приїжджав забирати холодильник та пральну машину з смт. Леніне. Викликала його везти нові пральну машину і холодильник, в м. Щолкіне, сама відповідачка. Коли він привіз їх до будинку, де зараз живе відповідачка, то розвантажив техніку у дворі, однак до квартири не заносив, тому не знає куди вона їх діла.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що за проханням позивача прийшов свідчити, і знає, що у ОСОБА_7 був новий холодильник і нова пральна машина, коли вони придбані не знає та куди ділася також не знає, ці пояснення дає як друг позивача, за його проханням.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду підтвердила, що є подружкою відповідачки і останній рік часто відвідує її в м. Щолкіне, де вона живе. На пред'явлених їй фотознімках холодильників на а.с. 4 та на а.с. 48, впізнала наявний у відповідачки холодильник, сфотографований на а.с. 49, зазначивши, що холодильник старий, вітчизняного виробництва, нового вона ніколи в квартирі ОСОБА_5 не бачила.
Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що 16 вересня 2006 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого подружжю було присвоєно прізвище «Чернишеви»(а.с. 37). Рішенням Ленінського районного суду АРК від 27.04.2012 року шлюб між сторонами було розірвано, рішення набрало законної сили 08.05.2012 року (а.с. 5, 38).
Відповідно до ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що автомобіль ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1 за рішенням Ленінського райсуду АРК 12.10.2012 року визнаний спільною частковою власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (а.с. 29-30). Однак зі змісту зазначеного рішення жодним чином не встановлена обставин наявності іншого спірного майна та будь-яких заперечень і клопотань ОСОБА_12 про включення зазначеного у даному спорі майна побутової техніки - пральної машини, холодильника, телевізора, фотоапарату в поділ майна. Що дає суду підстави прийти до висновку про відсутність предметів спору: телевізора WEST саме вартістю 1500 грн. холодильника LG GN M492CLQA саме вартістю 4399 грн. 00 коп., мобільного телефону NOKIA саме вартістю 1200 грн. 00 коп., пральної машини INDEZIT WILT 86 EU саме вартістю 3150 грн., фотоапарат SONI 120SILV саме вартістю 1700 грн. 00 коп., оскільки жодного документу квитанції, чеку про оплату за них та само як і техпаспортів на них, з відмітками про придбання на ім'я хоча б одного з подружжя, позивач суду не надав.
Тому вимоги позивача, на думку суду, заявлені безпідставно і необґрунтовано, бо позивачем жодним доказом не доведено, що саме таких родових ознак та вартості побутова техніка була придбана подружжям, та саме таких родових ознак холодильник та пральна машина та вартості передані за розпискою відповідачці 15 лютого 2012 року. Також жоден допитаний у судовому засіданні свідок не підтвердив наявності у подружжя спірної побутової техніки саме у таких технічних характеристик і марки та вартості, та не зміг суду підтвердити, що саме у відповідачки це спірне майно знаходиться. Суд також критично відноситься до пояснень свідків, які не змогли суду пояснити коли саме та яку побутову техніку відповідачка забрала в рахунок добровільного поділу майна, якої вартості та яких родових ознак.
За таких обставин суд приймає до уваги заперечення представника відповідачки що спірної побутової техніки в наявності у відповідачки немає.
Отже допустимих доказів придбання саме заявлених у позові пральної машини та холодильника позивач суду не надав, а надані ним інтернет - характеристики на пральну машину і холодильник та гарантійні талони від 22.11.2008 р. не можуть судом прийматися, як допустимі докази придбання спірного майна саме подружжям ОСОБА_12 (а.с.6,7,39,40,52).
Таким чином, підстав для вирішення питання щодо розподілу телевізора WEST вартістю 1500 грн. і холодильника LG GN M492CLQA вартістю 4399 грн. 00 коп., мобільного телефону NOKIA вартістю 1200 грн. 00 коп., пральної машини INDEZIT WILT 86 EU вартістю 3150 грн., фотоапарату SONI 120SILV вартістю 1700 грн. 00 коп.,та підстав для зобов'язання відповідачки передати, як частини у спільно нажитому майні холодильника LG GN M492CLQA вартістю 4399 грн. 00 коп. - на даний час судом не встановлено, тому в задоволені позовних вимог слід відмовити повністю.
Згідно ст. 69, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що позивач є власником телевізора WEST і відповідачка жодним чином не оспорила його власності на зазначений телевізор, так як він з моменту розірвання шлюбу знаходився у позивача і в поділ майна відповідачка його не включала та не претендувала, тобто не оспорює права позивача на нього. Тому підстав для додаткового визнання за позивачем права власності на спірний телевізор суд не находить. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено дійсної вартості спірного майна з об'єктивних причин, а саме через неможливість виявлення місцезнаходження спірного майна для подальшого проведення його автотоварознавчої експертизи, суд вважає за можливе додатково не стягувати з позивача судовий збір, обмежившись вже сплаченою позивачем сумою 214,60 грн.
Судові витрати -судовий збір, підлягає зверненню в дохід держави.
Керуючи ст.ст. 368,369,372 ЦПК України,60,61,66,69,71,72 СК України, ст. на підставі ст.ст. 3, 7, 10, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_5 про поділ спільно-нажитого майна, визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції, якщо апеляції не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2013 року.
Суддя Ленінського районного суду
Автономної Республіка Крим: Українець Л.І.