Справа № 211/200/13- ц
іменем України
28 січня 2013 року суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Криворізького страхового центру Акціонерного товариства " Українська пожежно- страхова компанія " , третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк " Надра" про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди ,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Криворізького страхового центру Акціонерного товариства " Українська пожежно- страхова компанія " , третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк " Надра" про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди та просить суд стягнути з відповідача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів ( Автокаско ) від 29 12 2010 року страхове відшкодування в сумі 14904,64 грв. та моральну шкоду 10000 грв.
Відповідно до позовної заяви та доданих документів позивач мешкає на території Довгинцівського району м. Кривого Рогу подає позов на підставі п.5 ч.1 ст. 110 ЦПК України за місцем реєстрації позивача та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 22 Закону України " Про захист прав споживачів".
Відповідач знаходиться за адресою : м. Кривий Ріг, вул. Жовтнева, 6 , що знаходиться на території Центрально- Міського району м. Кривого Рогу.
При подачі вказаної цивільної справи до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу позивач посилався на Закон України «Про захист прав споживачів», втім суд не може прийняти до уваги вказані посилання з огляду на наступне.
Ч.2 ст.109 ЦПК України встановлено загальні правила підсудності цивільних справ за участю відповідача юридичної особи. Так, згідно з цією нормою позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Ст. 110 ЦПК України визначає підсудність справ за вибором позивача. Відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Так, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 22 ст. 1 вказаного закону споживачем є фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Як вбачається із позовної заяви, позивач посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів»фактично просить стягнути з відповідача грошові кошти відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 29 12 2010 року, згідно якого був застрахований автомобіль позивача ОСОБА_2, який потрапив у ДТП.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»від 12.04.1996 року (далі Постанова) з подальшими змінами та доповненнями заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст.137 ЦПК щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
В позовній заяві ОСОБА_2, відповідно до п. 6 Постанови та ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», не вказано яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося, способи захисту і які належить вжити суду заходи. Тобто, позовні вимоги не містять фактичних посилань на Закон України «Про захист прав споживачів»а пред'являються до відповідача з метою відшкодування збитків, завданих ДТП, тому відповідно до ст. 109 ЦПК України повинні розглядатися за місцезнаходженням відповідача.
Також суд зазначає, що згідно з преамбулою Закону України «Про страхування»цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування -це вид цивільно -правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Метою страхування при укладанні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед третіми особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.
У зв'язку з вищевикладеним відносини, які никають з майнового страхування та регулюються нормами Закону України «Про страхування», не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього закону не застосовуються до відносин майнового страхування.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що до вказаного позову слід застосовувати загальні правила підсудності.
Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить , що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
У відповідності до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України заява повертається суддею заявникові у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дана цивільна справа не підсудна Довгинцівському районному суду м. Кривого Рогу та підлягає поверненню позивачеві.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 109, 121 ЦПК України, суд, -
Повернути позовну заяву ОСОБА_2 до Криворізького страхового центру Акціонерного товариства " Українська пожежно- страхова компанія " , третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк " Надра" про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди позивачеві для подання до належного суду -Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення . У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: С. В. Ткаченко