Справа № 201/221/13-ц
2п/201/17/2013
28 січня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Браги А.В.,
при секретарі - Лампікі О.В.,
за участі заявника -ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №412/11802/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, -
У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості.
29 листопада 2012 року заочним рішенням по вищезазначеній справі позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості було задоволено у повному обсязі (а.с.50-53).
10 січня 2013 року відповідач у справі ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про перегляд обумовленого вище заочного рішення. В обґрунтування якої послалась на порушення її права на захист, оскільки про час та місце розгляду справи вона не була повідомлена належним чином та судом при прийнятті рішення не були досліджені обставини, що мають, на думку заявника, істотне значення для його прийняття.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги, викладені у своїй заяві, підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.
Представник ПАТ «Банк Кредит Дніпро»у судове засідання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 25 січня 2012 року надав до суду заяву про відкладення розгляду справи на інший час у зв'язку з його перебуванні у відрядженні. Також разом з заявою були надані письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких представник ПАТ «Банк Кредит Дніпро»просив у задоволенні такої заяви відмовити з підстав її необґрунтованості.
Втім, приймаючи до уваги встановлений ч. 2 ст. 230 ЦПК України п'ятнадцятиденний процесуальний строк розгляду заяви про перегляд заочного рішення, враховуючи, що згідно ч. 1 ст.231 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду заяви, а також той факт, що суду були надані письмові заперечення з приводу заяви, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної цивільної справи без участі представника ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
Вислухавши пояснення заявника ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи №412/11802/2012 та поданої заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню за одночасної наявності двох обставин -поважності причини, з якої відповідач не з'явився до суду і не повідомив про причини неявки, а також посилання відповідача на докази, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи № 412/11802/2012 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 про призначення справи на 05 жовтня 2012 року о 17-00 годин (а.с.38, 56), на 08 листопада 2012 року о 11-00 годин (а.с.42, 57), на 29 листопада 2012 року о 17-15 годин (а.с.44, 57а) повідомлялась належним чином, але без поважних причин жодного разу не з'явилась у судове засідання. 29 листопада 2012 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача були задоволені (а.с.50-53).
Частиною 2 ст. 74 ЦПК України встановлено, що судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
У відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
В силу зазначеного судом встановлено, що твердження заявника про його неповідомлення, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується належними доказами його сповіщення, які містяться в матеріалах справи, що вказує, за змістом на ч. 1 ст. 232 ЦПК України, на відсутність підстав для перегляду заочного рішення у цивільній справі № 412/11802/2012.
Окрім того, посилання заявника щодо неповноти з'ясування судом обставин справи, в частині того, що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська вже розглядалась аналогічна справа про стягнення з заявника заборгованості за кредитним договором, за наслідками якої між сторонами було укладено мирову угоду, визнану ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року, внаслідок чого банк був позбавлений права в подальшому звертатись до суду з даним позовом, не можуть прийматися судом до уваги та спростовується наступним.
Предметом спору у справі № 2-5862/11 за позовом ПАТ «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1, ОСОБА_3 було стягнення заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на 19 лютого 2007 року в сумі 11 041,23 гривень.
В той же час предметом даного позову у цій справі, є стягнення заборгованості за кредитом у сумі 100 498,47 гривень, що виникла за період з 30 вересня 2009 року по 07 вересня 2012 року, що не співпадає із сумами та строками виникнення і нарахування заборгованості по справі № 2-5862/11.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у вказаних справах предмети позову є різними та позивач по справі мав право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 100 498,47 гривень, оскільки мирова угода, яка була укладена між сторонами по справі стосувалась лише боргу, що був нарахований по 19 лютого 2007 року.
Також, в обґрунтування своєї заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що після укладення мирової угоди, банк не мав права нараховувати відсотки на заборгованість.
Дані доводи заявника не беруться до уваги з огляду на те, що відповідно до ст.ст. 175, 206 ЦПК України, укладення мирової угоди тягне за собою неможливість повторного звернення до суду про стягнення того ж самого боргу. Тобто процесуальна неможливість звернення до суду не означає, що зобов'язання зі сплати боргу взагалі припинилось, оскільки мировою угодою не було змінено чи припинено виконання кредитного договору. Додаткової угоди щодо припинення кредитного договору ОСОБА_1 суду не надала.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України вказується, суд у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Таким чином, суд не знайшов достатніх та переконливих підстав та суду не були надані докази, що мають істотне значення для скасування заочного рішення від 29 листопада 2012 року по справі №412/11802/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості.
В силу зазначеного, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а заочне рішення від 29 листопада 2012 року по справі №412/11802/2012 підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, приймаючи до уваги, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2013 року заявника було звільнено від сплати судового збору (а.с.68), вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору у сумі 114,70 гривень покласти на рахунок держави.
З урахуванням вищенаведеного, на підставі ст. ст. 74, 76, 88, 210, 231 - 233 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 412/11802/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, - відмовити.
Судові витрати, що складаються з судового збору у сумі 114,70 гривень, покласти на рахунок держави.
Ухвала суду окремо від рішення оскарженню не підлягає.
Суддя : А.В. Брага