23.01.2013
Справа № 2-410/3178/12
23 січня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді Озерянської Ж.М.
при секретарі Прохода А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейному цивільну справу за позовом Дніпропетровської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, Відділу держкомзему у Дніпропетровському районі,Дніпропетровської райдержадміністрації, третя особа : садівниче товариство «Черешня» про визнання недійсними та скасування розпорядження Дніпропетровської райдержадміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку,скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки,
Прокурор Дніпропетровської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області з позовною заявою про визнання недійсними та скасування розпорядження Дніпропетровської райдержадміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки.
Представник Дніпропетровської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Ткаченко Р.М. у судовому засіданні підтримав заявлений уточнений позов в редакції від 20.12.2012 року, та просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.
Представник Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання в якому просив суд розглядати справу без участі представника інспекції, зазначив, що позовні вимоги Дніпропетровської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері підтримують.
Представник відповідача Дніпропетровської районної державної адміністрації за довіреністю Колесников В.М. у судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.
Представник відповідача Відділу держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області за довіреністю Дубовик Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.
Представник відповідачки ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та заперечував проти їх задоволення.
Представник Садівничого товариства «Черешня»надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу у його відсутність.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що проведеною Дніпропетровським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевіркою законності відведення земельної ділянки площею 0,0996 га у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району, розташованої за межами населеного пункту (АДРЕСА_1), було встановлено наступне. Висновком відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі № 1806 від 29 жовтня 2009 року було погоджено передачу у власність земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 для ведення садівництва загальною площею 0,0996 га, як розташованої за межами населеного пункту (АДРЕСА_1) на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району (а.с.16). Окрім цього, висновком відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1224/04 від 02 листопада 2009 року було погоджено передачу вищевказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2
Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 4367-р від 16 листопада 2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку АДРЕСА_1(а.с.15). В подальшому на підставі вищевказаного розпорядження, ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0996 га для ведення садівництва, як розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та якій присвоєно кадастровий номер - 1221411000:01:172:0165 (а.с.27).
Видача ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 823825 від 21 травня 2010 року для ведення садівництва, здійснена всупереч вимог законодавства України. Земельна ділянка АДРЕСА_1 для ведення садівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_2, розміщується в зоні узбережжя затоки річки Самара (Самарська затока), штучно утвореної підпором води Дніпровського водосховища зі спорудженням ДніпроГЕС, що підтверджується листом № 1001/11-12 від 16 травня 2012 року Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів (а.с.30). Звернень щодо погодження відведення земельної ділянки для ведення садівництва до облводресурсів не надходило. Також суд приймає до уваги, той факт, що Самарська затока виникла на річці Самара, яка відноситься до розряду «середня річка», ширина прибережної захисної смуги якої становить 50 метрів.
Як вбачається з листа Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів № 1087/11-12 від 25 травня 2012 року, власнику земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 1221411000:01:172:0165, погодження проектів землеустрою водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в створі та межах цієї ділянки не надавалось. Зазначена земельна ділянка знаходиться в зоні узбережжя, на якій повинно бути проведено розмежування земель водного фонду за окремими проектами землеустрою водоохоронної зони та прибережної смуги в створі та межах цієї ділянки, і встановлені обмеження господарської діяльності, зокрема, заборонено садівництво.
Згідно ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.
Статтею 60 Земельного Кодексу України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад З гектари - 50 метрів.
Згідно статті 61 Земельного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізуються на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до п. «д»ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.
За ч. З ст. 22 Земельного кодексу України громадянам для ведення садівництва передаються у власність та надаються у користування землі сільськогосподарського призначення.
Таким чином, передача у власність громадянам земель водного фонду для ведення садівництва, прямо суперечить ст. 84 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється ч. ч. 1-2 ст. 87 Водного кодексу України.
З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених Водним кодексом України. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом, а саме ч.ч. 1-5, 7-8 ст. 88 Водного кодексу України.
В силу ч.ч. 1-2 ст. 98 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Згідно пункту 2.9. «Порядку про погодження природоохоронним органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок»затвердженого наказом Мінприроди від 05 листопада 2004 року за № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України (213/95-ВР), та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 (486-96-п) «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
Проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга Самарської затоки (оз. ім. Леніна)»не розроблявся, у зв'язку з чим не забезпечено ширину прибережної захисної смуги розміром 50 м. Крім того, вказана земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Самарської затоки (оз. ім. Леніна).
Відповідно до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «ГЕОПРОЕКТ», вартість вищезазначеної земельної ділянки станом на 21 травня 2010 року становить 124 954 грн. (а.с.35).
Дніпропетровським міжрайонним природоохоронним прокурором на висновок відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі № 1806 від 29 жовтня 2009 року та висновок відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1224/04 від 02 листопада 2009 року, принесені протести від 05 квітня 2012 року № 6-368 та № 6-369 відповідно.
За результатами розгляду вищевказаних протестів прокурора, висновок № 1806 від 29 жовтня 2009 року та висновок № 1224/04 від 2 листопада 2009 року скасовані, що підтверджується листом відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі № 2642 від 12 квітня 2012 року (а.с.23), та листом відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дніпропетровської районної державної адміністрації № 37-09/12 від 09 квітня 2012 року (а.с.26).
В результаті противоправних дій службової особи відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі було порушено інтереси держави щодо спірної земельної ділянки, стосовно реалізації у відповідності до закону прав на неї, тому, 31 травня 2012 року слідчим Дніпропетровської міжрайонної природоохоронної прокуратури щодо заступника начальника відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_8 було порушено кримінальну справу, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (а.с.36-37). Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2012 року, ОСОБА_8 визнано винним в скоєнні злочинів передбачених ч.1,2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України (а.с.59-81).
З огляду на вищевикладене, оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0996 га, ОСОБА_2 виданий з порушенням цільового призначення земельної ділянки. Затверджуючи технічну документації із землеустрою та передаючи у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку, Дніпропетровська районна державна адміністрація допустила порушення норм чинного законодавства України, що підтверджується актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 17.12.2012 року (а.с.133-135). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки № 50 від 13 червня 2012 року, наданої головою СТ «Черешня»Єфремовим Ю.В., ОСОБА_2 членом обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Черешня»та Садівничого товариства «Черешня»ніколи не була; земельна ділянка, яка знаходилася у користуванні товариства «Черешня», у користуванні ОСОБА_2 не знаходилася та їй не надавалася. Земельної ділянки АДРЕСА_1 (у ОСОБА_2) в обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Черешня»та Садівничому товаристві «Черешня» ніколи не було (а.с.32).
Таким чином, враховуючи, що внаслідок оформлення спірного Державного акту, земельна ділянка, що належала до категорії земель водного фонду незаконно була передана у власність для ведення садівництва, чим було грубо порушені ст. ст. 22, 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та ст. ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, враховуючи, що землі водного фонду можуть бути переданими громадянам лише на праві оренди, і не для такого призначення як ведення садівництва, то Державний акт на право власності на земельну ділянку слід визнати недійсним.
Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка була об'єктом права власності Українського народу і могла передаватися лише у користування, проте зазначену земельну ділянку було передано відповідачці ОСОБА_2 у власність, всупереч вимогам чинного законодавства, у тому числі без розробки проекту її відведення.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Зважаючи на те, що відповідачкою ОСОБА_2 спірний державний акт на право власності на земельну ділянку було зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом скасування реєстрації цього державного акту.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України та п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів в наслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Порушення вимог законодавства в сфері земельних відносин може завдати шкоди інтересам держави і це, відповідно до ст. 121 Конституції України зобов'язує прокуратуру представляти інтереси держави в суді.
Під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти «орган державної влади, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади». В даному випадку таким органом є Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області.
У відповідності до п. 4.1. Положення «Про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року № 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року № 34/20347 та ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»Державна інспекція сільського господарства у Дніпропетровській області є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, до компетенції якого належать здійснення державного контролю у частині дотримання земельного законодавства та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за дотриманням органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність, зміни цільового призначення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його право порушила.
Відповідно до абзацу 7 п.12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Так, розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 4367-р від 16.11.2009 року «Про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1 у СТ «Черешня»було винесено 16.11.2009 року, разом з тим, органам прокуратури стало відомо про нього лише в ході забезпечення нагляду за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та земельних відносин. У зв'язку з чим, суд визнає поважною причину пропуску позовної давності і вважає за необхідне поновити строки подання позову до суду.
На підставі ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правові відносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. У зв'язку з чим, скасування вищезазначеного розпорядження голови сільської ради повинно проводитися в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я відповідача з порушенням чинного законодавства, а саме з порушенням приписів ст. 116, 118 Земельного кодексу України та ст. 41 Закону України «Про охорону земель», а оскільки визнання недійсним Державного акту на право власності на землю провадиться за рішенням суду, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Керуючись Конституцією України, ст.ст. 10, 27, 31, 57, 61, 88, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 387, 393, 1212 ЦК України, ст.ст. 22, 58, 59-61, 78, 84, 116, 118, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 6, 87-89, 98 Водного кодексу України, суд -
Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації № 4367-р від 16.11.2009 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 823825, виданий ОСОБА_2 21 травня 2010 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 011012001480, на земельну ділянку АДРЕСА_1 та зобов»язати ОСОБА_2 повернути вказану земельну ділянку державі в особі Дніпропетровської райдержадміністрації.
Зобов»язати відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі скасувати державну реєстрації в Державному реєстрі земель державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 823825, виданий ОСОБА_2 21 травня 2010 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 011012001480, на земельну ділянку АДРЕСА_1.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 , Відділу держкомзему у Дніпропетровському районі,Дніпропетровської райдержадміністрації по 107 грн. 30 коп. судових витрат, з кожного .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Озерянська Ж.М.