Справа № 408/5178/12
Провадження №2/408/1924/12
"30" листопада 2012 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі:
головуючого Костенко В. В.
при секретарі Абрамян Н. Л.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Клінкевич О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кривому Розі Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства « Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров»я, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров'я несприятливими умовами праці на виробництві та нестворення умов по усуненню шкідливих умов праці спеціально уповноваженим органом. В обґрунтування вимог посилається на ті обставини, що вона працювала з 15.01.1975 року в шкідливих та тяжких умовах праці на ПАТ "Інгулецький ГЗК", а саме: з 15.01.1975р. по 11.04.1975р. - машиністом конвеєра на РЗФ -1 ІнГЗК; з 19.02.1990р. по 11.04.1990р. - учнем машиніста конвеєра ДФ ІнГЗК; з 11.04.1990р. по 11.04.2011р. - машиністом конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК". 04.11.2011р. ОСОБА_1 звільнена з підприємства за власним бажання у зв'язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України). 16.04.2007р. їй присвоєно звання "Ветеран праці ВАТ "ІнГЗК".
Через тривалий час роботи в шкідливих умовах праці (шкідлива дія виробничого пилу, вібрації, показники яких перевищували встановлені норми, через недосконалість робочого місця), а саме - 21 рік 2 місяці, відповідно до довідки Профпатологічної МСЕК від 06.04.2011р., їй встановлена з 28.03.2011р. III група інвалідності, а також безстроково 50% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню, у тому числі: 30% - по вібраційній хворобі (І-ІІ ст. з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії, у поєднанні з полірадікулопатією з помірно вираженим статико-динамічним порушенням і больовим синдромом, плечолопатковим періартритом ПФС другого ст., деф. артрозом колінних суглобів ПФ першого ст.(№75/2)); 20% - по коніотуберкульозу (сидероселіуоз першої ст., ускладений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст. ВЗЗТБ (27.01.2009р.) обох легень (щільні вогнищеві тіні) МБТ - "Дестр.-"М-,К О, Резіст. О, Гіст. О, Кат. 5.1, Ког. 2 (2008р.) ЛН І першого-другого ст.(J65). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 07.02.2011р., причиною професійного захворювання є: робота впродовж 21 року 2 місяців в умовах виробничого пилу; робота впродовж 20 років 11 місяців в умовах вібрації.
При цьому, позивач зауважувала, що її організм на протязі трудової діяльності піддавався шкідливому впливу виробничих факторів, що підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці №2/2-536, підготовленої Інгулецькою СЕС від 30.03.2009р., клас умов праці, залежно від: а) концентрації пилу у повітрі робочої зони: у машиніста конвеєра РЗФ-1 "ІнГЗК" - 3,4 (шкіл., 4ст.); - у машиніста конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК" - 3.3 (шкіл., 3cт.); б) показників вібрації: у машиніста конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК" - 3.1 (шкіл., 1ст.).
Позивач також зазначала, що внаслідок отриманого профзахворювання постійно на протязі тривалого часу перебуває на лікуванні, як на стаціонарному, так і амбулаторному. Відзначається прогресуюче погіршення стану здоров'я; постійно зазнає фізичного болю та страждань. Професійне захворювання спричинило погіршення її фізичних та професійних можливостей, комунікаційних можливостей вести нормальний спосіб життя. Крім того, в зв'язку зі станом здоров'я, вона була змушена звільнитися зі своєї роботи на якій пропрацювала значну частину свого життя. Вона не може адаптуватися в теперішній розклад свого життя, зазнає фізичного болю навіть не виконуючи важкої фізичної праці, і відчуває себе інвалідом. Крім того, погіршилися відносини з оточуючими людьми, виникли інші негативні явища через постійний больовий синдром та страждання моральною характеру. Позивач просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на її користь 50000 грн. (надалі відповідач-1), та з відповідача Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат" (надалі відповідач-2) - 150000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, підтримав у повному обсязі думку свого довірителя, при цьому посилався на обставини, вказані в позовній заяві, та просить при винесені рішення врахувати - що з вини підприємства, позивач отримала професійне захворювання, вона втратила на 50 відсотків професійної працездатності на безстроковий термін, являється інвалідом ІІІ групи. У зв'язку з професійним захворюванням зазнає фізичного болю та моральних страждань, часто та тривалий час перебуває на лікуванні, не може адаптуватися в теперішній розклад свого життя. Вину відповідача 1 - ВВД ФССНВВ убачає в тому, що останній на підставі ст. 22, 23, 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричини втрату працездатності" на фонд соціального страхування від нещасних випадків покладені обов'язки по запобіганню нещасним випадкам, усуненню загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці. Однак, таких дій з боку відповідача 1 здійснено не було, внаслідок не використання відповідачем 1 наданих йому повноважень по контролю за створенням безпечних умов праці у Позивача виникло тяжке професійне захворюванню та втрата працездатності у 50%.
Представник відповідача 1 - Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Крім того, у клопотанні Відповідач 1 посилається на те, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки згідно з п. 22. ст. 11 Законом України "Про Державний бюджет України на 2007р." зупинено дію абз. 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), пп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28; абз. 10 п. 7 ч. 7 ст. 17 та п. 7 ч. 1 ст. 22; ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; Законом України № 717-V від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричини втрату працездатності", відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено; відповідно до п. 2 ч. 44 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12. 2007р. № 107-VI у пункті 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричини втрату працездатності" абзац третій доповнено новим абзацом такого змісту: "відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року".
Представник відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат" Клінкевич О.А. надав до суду заперечення на позовну заяву, в якій зазначає, що позивач безпідставно звинувачує ПАТ "ІнГЗК" у порушенні законодавства з питань охорони праці, оскільки на підприємстві діє система управління охороною праці, яка покликана забезпечувати нормальні умови праці, знижувати вплив шкідливих виробничих факторів на організм працівників та попереджати виникнення професійних захворювань у працівників; щороку впроваджуються нові методи і засоби, які б сприяли покращенню умов праці своїх працівників; праця у важких та шкідливих умовах супроводжувались наданням пільг, передбачених Законом України "Про охорону праці" (забезпечення спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, мийними засобами, безоплатно молоком або рівноцінними харчовими продуктами). В період роботи ОСОБА_1 користувалась додатковою оплачуваною відпусткою, мала право на пільгову пенсію, протягом всього часу роботи на підприємстві Позивачка мала змогу отримувати путівки до санаторно-курортних закладів та інші пільги, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Також зазначає, що позивач не надала жодних доказів, що підтверджують наявність у неї моральної шкоди, оскільки лише виявлення у працівника професійного захворювання не може бути безумовним підтвердженням заподіяння йому моральної шкоди з боку підприємства., а подані неї документи підтверджують лише факт встановлення ОСОБА_1 професійного захворювання, і ніяким чином не можуть бути незаперечними доказами заподіяння моральної шкоди. Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову до Публічного акціонерного товариство "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат".
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає , що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за таких підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, матеріальну шкоду, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Відповідно до записів в трудовій книжці, встановлено, що позивач працювала на Інгулецькому гірничозбагачувальному комбінаті: з 15.01.1975 року по 11.04.1975р. - машиністом конвеєра на РЗФ -1 ІнГЗК; з 19.02.1990р. по 11.04.1990р. - учнем машиніста конвеєра ДФ ІнГЗК; з 11.04.1990р. по 11.04.2011р. - машиністом конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК". 16.04.2007р. їй присвоєно звання "Ветеран праці ВАТ "ІнГЗК". 04.11.2011р. ОСОБА_1 звільнена з підприємства за власним бажання у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 8-12).
Згідно з санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці №2/2-536 від 30.03.2009р., підготовленої Інгулецькою СЕС, організм позивача на протязі трудової діяльності піддавався шкідливому впливу виробничих факторів, клас умов праці залежно від:
- у машиніста конвеєра РЗФ-1 "ІнГЗК": 1) вмісту в повітрі робочої зони речовин фіброгенної дії - 3.4 (шкідливий 4ст.); 2) параметрів мікроклімату - Т?С- 3.1. (шкідливий 1ст.); 3) рівня шуму - 3.2. (шкідливий 2ст.); 4) по показникам важкості праці - 3.3 (важка праця 3ст.); у машиніста конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК" - 3.3 (шкіл., 3cт.);
- у машиніста конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК" 1) вмісту в повітрі робочої зони речовин фіброгенної дії - 3.3 (шкідливий 3ст.); 2) параметрів мікроклімату - Т?С (літом)- 3.4. (шкідливий 4ст.); відносна вологість - 3.1 (шкідливий 1 ст.); 3) рівня шуму - 3.2. (шкідливий 2ст.); 4) рівня загальної вібрації - 3.1 (шкідливий 1ст.); 5) по показникам важкості праці - 3.2 (важка праця 2ст.) (а.с. 5-7).
Відповідно до довідки Профпатологічної МСЕК серія 10 ААА від 06.04.2011р., позивачу з 28.03.2011р. встановлена III група інвалідності безстроково (а.с. 37).
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серія 10 ААА № 007878 від 06.04.2011р., виданої Профпатологічною МСЕК ОСОБА_1 встановлено безстроково 50% втрати професійної працездатності, у тому числі: 30% - по вібраційній хворобі; 20% - по коніотуберкульозу (а.с. 30).
Наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами та виписками з медичних карток стаціонарного хворого, з яких убачається, що позивач з приводу отриманих професійних захворювань проходив неодноразово (14 разів) стаціонарно та амбулаторно лікування в Українському науково - дослідному інституті промислової медицини, в 17 - й міській лікарні міста Кривого Рогу та 11-й міській лікарні м. Кривого Рогу. Відповідно медичних документів позивачеві рекомендовано: спостереження профпатолога, лікарів, продовження протирецидивного курсу лікування, постійний прийом медикаментів, полівітамінів, профілакторіях пульманологічного профілю (Хмельник, Бердянськ, Саки, Солений лиман, Днепровский) (а.с. 18-29; 31-35).
Комісією у складі: підприємства - представників відповідача-2, Інгулецької санітарно - епідеміологічної станції, завідуючого поліклінікою № 4 ТОВ "Медиком", страхового експерта Фонду соціального страхування, лікарняного закладу та профспілкового комітету було складено Акт розслідування професійного захворювання відносно позивача від 07.02.2011 року. В пункті 17 встановлено, що причиною отримання профзахворювань позивачем явилось робота впродовж 21 року 2 місяців в умовах виробничого пилу; робота впродовж 20 років 11 місяців в умовах вібрації, концентрація пилу в повітрі робочої зони (кремнію діоксид кристалічного) - у машиніста конвеєра РЗФ-1 "ІнГЗК" - 20,8 при ГДК 2,0; - у машиніста конвеєра ДФ ВАТ "ІнГЗК" - 11,2-15,2 при ГДК 2,0; рівень загальної вібрації - 97дБ при ГДР 92дБ (а.с. 13-17). В п. 19 акту винними особами визнано керівництво підприємства, порушення ст. 153 КЗпП України та ст.. 13 Закону України "Про охорону праці" (а.с. 15).
На підставі досліджених доказів, суд вважає, що належним відповідачем по справі є ПАТ "ІнГЗК" (відповідач 2), оскільки правовідносини сторін щодо відшкодування моральної шкоди виникли в квітні 2011 року при визначенні МСЕК позивачеві стійкої втрати професійної працездатності, тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", відповідно яких обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача ОСОБА_1 була заподіяна шкода, вона отримала професійне захворювання, втратила працездатність в розмірі 50% на безстроковий термін, являється інвалідом. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений приймати ліки та постійно звертатися та бути під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого професійного захворювання, позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час позивач зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для неї роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач є інвалідом в зв'язку зі станом її здоров'я, тому переносить моральні страждання та переживання.
Суд зазначає, що припинення дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у частині відшкодування відділенням Фонду моральної шкоди застрахованим не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач-2 повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто - 150000 грн., також, суд враховує, характер та обсяг його фізичних, душевних, психічних страждань в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін у його життєвих зв'язках, а саме: 50 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін, 3 групу інвалідності, вищевказане потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також вину підприємства - відповідача-2 в отриманні позивачем профзахворювання, що підтверджено актом розслідування. Між тим, суд вважає, що компенсацію в заподіяні моральних страждань слід призначити ОСОБА_1 у розмірі 20000 грн., що , на думку суду, буде відповідати доведеності позовних вимог та стражданням і переживанням, які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
У задоволенні позову до відповідача ВВД ФССНВВ слід відмовити, оскільки діючим законодавством не передбачено у теперішній час відшкодування моральної шкоди цим державним органом. Крім того, позивачем не доведений також факт невиконання цим відповідачем своїх обов'язків, передбачених ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" та наявність причино-наслідкового зв'язку між таким невиконанням та заподіянням моральної шкоди позивачеві.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107 грн.30 коп.
Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кривому Розі Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства « Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров»я задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат " на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 ( двадцять тисяч) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відмовити у задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат " на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне рішення суду виготовлено на протязі п"яти днів із дня проголошення його вступної та резолютивної частини.
Суддя: В. В. Костенко