Справа № 412/15766/2012
2/201/381/2013
22 січня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Соцковій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, Жовтнева районна у м. Дніпропетровську рада про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування свого позову посилається на те, що 1938 році батьком позивача ОСОБА_6 був збудований житловий будинок літ.А-1 по АДРЕСА_1. В 1949 та 1954 роках до будинку були добудовані житлові прибудови. Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради за батьком та братами позивача визнано право власності та прийнято до експлуатації домоволодіння по АДРЕСА_1. На момент винесення вказаного рішення батько та брат позивача ОСОБА_7 були померлими. Між членами сім'ї позивача існувала домовленість про те, що приміщеннями квартири № 1 користується та володіє брат позивача ОСОБА_8, в квартирі № 2 мешкала позивач разом з матір'ю, в квартирі № 3 проживав брат позивача ОСОБА_9, а в квартирі № 4 мешкала сестра позивача ОСОБА_9 після смерті брата ОСОБА_7 в 1972 році. Після смерті брата позивача ОСОБА_7 його частку майна успадкували батьки позивача. Після смерті батьків позивача частку їх майна успадкували позивач та відповідачі, фактично прийнявши спадщину, проте до нотаріальної контори ніхто не звертався в заявою про прийняття спадщини. Актом, затвердженим бюро технічної інвентаризації 16.05.1984 року, встановлено, що у володінні ОСОБА_8 знаходиться в будинку А-1 приміщення 1-2 та 1-3, жила прибудова А''', сені а', веранда а7, крильцо а10, сарай Б, убиральня Е, 1/4 частка споруд загального користування, які складають 29/100 частку всього домоволодіння, що складає 29/100 частин від усього домоволодіння; ОСОБА_6 померлому в 1977 році належить в будинку А-1приміщення 2-2, жила прибудова А', сені а3, крильцо а5, сараї Г та г, 1/4 споруд загального користування, які складають 22/100 частку всього домоволодіння; ОСОБА_7, померлому в 1972 році, належить жила прибудова А'', сені а4, крильцо а6, сарай Д, убиральня Ж, 1/4 частка споруд загального користування, які складають 30/100 частку всього домоволодіння. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.1985 року за ОСОБА_8 визнано в порядку спадкування право власності на 29/100 частки домоволодіння та виділено в натурі в будинку А-1 приміщення 1-2, жилу прибудову А''', сені а'', веранду а7, крильцо а10, сарай Б, убиральню Е та 1/4 частку споруд загального користування. Після смерті ОСОБА_8, його частку майна успадкував його син ОСОБА_10, який в свою чергу подарував її ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_9, померлого в 1998 році, його часткою майна продовжують володіти його діти - відповідачі по справі. В 2006 році померла сестра позивача ОСОБА_9 На запит позивача КП «ДМТІ»надало відповідь, що право власності у домоволодінні по АДРЕСА_1 зареєстровано на 29/100 частки за ОСОБА_4, на іншу частку майна право власності не зареєстровано. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину, проте не зареєстрували його у встановленому законом порядку. В зв'язку з цим позивач просить визнати право власності в порядку спадкування за законом 49/100 частки майна у домоволодінні по АДРЕСА_1.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно технічного паспорту, житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 побудований в 1938 році, власником якого був ОСОБА_6 /а.с.10-13/. В подальшому були добудовані житлові прибудови, які складаються з чотирьох квартир.
В 1972 році помер ОСОБА_7, після смерті якого його частку майна успадкували його батьки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с.16/. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 14 грудня 1979 року /а.с.16/. Після смерті батьків їх діти продовжували проживати у вказаному домоволодінні та фактично прийняли спадщину, проте до нотаріальної контори ніхто не звернувся з заявою про прийняття спадщини. Згідно Акту складеного 16.05.1984 року та затвердженого бюро технічної інвентаризації встановлено що у володінні ОСОБА_8 знаходиться в будинку А-1 приміщення 1-2 та 1-3, жила прибудова А''', сені а', веранда а7, крильцо а10, сарай Б, убиральня Е, 1/4 частка споруд загального користування, які складають 29/100 частку всього домоволодіння, що складає 29/100 частин від усього домоволодіння; ОСОБА_6 померлому в 1977 році належить в будинку А-1приміщення 2-2, жила прибудова А', сені а3, крильцо а5, сараї Г та г, 1/4 споруд загального користування, які складають 22/100 частку всього домоволодіння; ОСОБА_7, померлому в 1972 році, належить жила прибудова А'', сені а4, крильцо а6, сарай Д, убиральня Ж, 1/4 частка споруд загального користування, які складають 30/100 частку всього домоволодіння /а.с.15/.
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради за ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 визнано право власності та прийнято до експлуатації домоволодіння по АДРЕСА_1. На момент винесення вказаного рішення батько та брат позивача ОСОБА_7 були померлими, тому спадкоємцям та співвласникам було запропоновано в судовому порядку питання щодо ідеальної приналежності зазначеного майна. /а.с.9/.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.1985 року за ОСОБА_8 визнано в порядку спадкування право власності на 29/100 частки домоволодіння та виділено в натурі в будинку А-1 приміщення 1-2, жилу прибудову А''', сені а'', веранду а7, крильцо а10, сарай Б, убиральню Е та 1/4 частку споруд загального користування /а.с. 14/.
Після смерті ОСОБА_8, його частку майна успадкував його син ОСОБА_10, який в свою чергу подарував її ОСОБА_4, що підтверджується договором дарування 29/100 частини домоволодіння /а.с.31/.
Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 року часткою його майна продовжують володіти його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте вони не оформили право власності на майно в установленому законом порядку.
В 2006 році померла ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3. Згідно відповіді КП «ДМБТІ»від 13.02.2007 року право власності у домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстровано 29/100 часток за ОСОБА_4, на іншу частку домоволодіння реєстрація права власності не проводилась /а.с.29-30/.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно п.23 Постанови Пленуму від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», наявність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. З такими вимогами особа може звернутися до суду лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»: «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову».
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач не зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а відповідно не отримувала постанову нотаріуса про відмову в оформленні права на спадщину.
Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст. 1272 ЦК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. При цьому слід врахувати, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій із прийняття спадщини, які роблять вчасне звертання в нотаріальну контору неможливим або важким.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батьків та сестри позивача.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: «Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України». При розгляді таких справ в суді слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Так позивачем не надано до суду постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги стосовно поновлення строку для прийняття спадщини не заявлялися, тому враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.О.Демидова