412/14510/2012
2а/201/20/2013
24 січня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Соцковій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення, -
ОСОБА_1 03 грудня 2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради про скасування рішення № 181 10 сесії 6-ого скликання Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради. Позивач та його представники в своєму позові та в судовому засіданні посилалися на те, що рішенням Жовтневої районної ради № 181 10 сесії 6-ого скликання було встановлено межі між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння АДРЕСА_2 відповідно акту № 09/09-1 від 27 березня 2012 року встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. Позивач вважає це рішення незаконним та таким що підлягає скасуванню, оскільки він не був викликаний на комісію Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, яка прийняла дане рішення, чим позбавили його законного права на особисту участь, можливість скористуватися своїм правом на подання своїх законних заперечень, та доводів як власника суміжної земельної ділянки з приводу виниклого спору щодо вирішення питання щодо узгодження меж. Також, позивач надає відповідь головного архітектурно-планувального управління міської ради м. Дніпропетровська, у якому визначено що відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на зазначеній території не відповідає вимогам діючого генерального плану м. Дніпропетровська.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просили слухати справу за відсутності їх представника.. Надали письмові заперечення в яких посилаються на те що, позивач був повідомлений про час та місце засідання постійної депутатської комісії з питань розгляду земельних спорів, про що є підтвердження в матеріалах справи, а саме рекомендоване повідомлення та телеграма, яка була вручена гр. ОСОБА_1 особисто. Просили суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, надав до суду письмове заперечення у якому стверджує що 06 червня 1989 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів ОСОБА_2 була надана у користування земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується листом вих. № Ц-1. Починаючи з часу надання зазначеної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 протягом більше 23 років добросовісно, відкрито і безперервно користується вищезазначеною земельною ділянкою та сплачує у зв'язку з цим до бюджету земельний податок. Однак протягом тривалого часу, починаючи з серпня місяця 2010 року, ОСОБА_1 відмовлявся підписувати акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_2 від 18 серпня 2010 року без будь-яких причин та пояснень такої відмови. 26 січня 2012 року відбулося перше засідання депутатської комісії Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради з розгляду поданої ОСОБА_2 заяви. на засідання депутатської комісії з'явилися ОСОБА_2, представник ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_3, донька ОСОБА_1 -ОСОБА_4 та її чоловік -ОСОБА_5 В подальшому, на наступні засідання депутатської комісії Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_1 неодноразово письмово запрошувався, а саме: телеграмою від 11 травня 2012 року; телеграмою від 31 травня 2012 року; рекомендованим листом від 31 травня 2012 року № 4-14(11). Тому, права ОСОБА_1 при прийнятті рішення Жовтневою районною у м. Дніпропетровську радою № 181 від 19 червня 2012 року жодним чином не були порушені. До того ж межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та межі якої зафіксовано в Державному акті на землю № 021335 від 22 січня 1999 року, також не порушені. Просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.
Вислухавши сторони, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 13 липня 2012 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано поштою Рішення від 19 червня 2012 року, 10 сесії 6-ого скликання Жовтневої районної ради у місті Дніпропетровську за номером 181, в якому було встановлення межі між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння АДРЕСА_2 відповідно акту № 09/09-1 від 27 березня 2012 року встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. Позивач вважає це рішення незаконним, оскільки, його не було викликано на комісію Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради. Спір в добровільному порядку не вирішено, тому позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Суд вважає вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.
Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. До того ж органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, в адміністративному позові відсутні жодні конкретні факти порушення прав позивача. Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Аналогічні положення закріплені в Цивільному кодексі України. Однак, ані в адміністративному позові, ані в ході судового розгляду по справі позивачем не було надано доказів того, що в результаті винесення рішення № 181 10 сесії 6-ого скликання Жовтневої районної ради у місті Дніпропетровську за номером 181 від 19 червня 2012 року було чимось порушено його право.
Відповідно до вимог ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі,
або з власної ініціативи. Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вищевикладене свідчить про недоведеність позивачем викладених в адміністративному позові обставин стосовно наявності порушеного права. Стаття 6 КАС України гарантує громадянину право на захист його прав, свобод та законних інтересів, однак це передбачає наявність порушеного права.
Крім того, згідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку». При цьому Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 6 березня 2008 року зауважив, що під час розгляду спорів щодо окарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених в позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Оскаржуване рішення винесене з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження було надано, тобто відповідачем використано повноваження як органа місцевого самоврядування, на який покладено безпосередні обов'язки щодо контролю за містобудуванням, та за режимом і порядком переобладнання житла, виключення з житлового фонду міста квартир для використання їх власниками в інших, не заборонених законом цілях, стосовно квартир та житлових приміщень, що знаходяться на території міста Дніпропетровська.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються, порушень його прав, в тому числі і визначених Конституцією України, іншими законами відповідач не допустив.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 159, 161-163 КАСУ, суд -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.О. Демидова