Справа № 409/916/12
Провадження № 2/85/12
іменем України
"11" січня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська
Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді Ковальової А.Б.
при секретарі Золотих Л.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа -Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ грошових коштів, сплачених в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя, -
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя не визнав.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 про поділ грошових коштів, сплачених в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя не визнала.
29 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та виконання обов'язку по кредитному договору.
21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 надала уточнену в порядку ст. 31 ЦПК України про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири як частку в подружньому майні, про виконання зобов'язання за кредитним договором, в якій просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., як на частку в спільній сумісній власності подружжя, покласти на неї обов'язок щодо спільного виконання з ОСОБА_3 в рівних частках кредитних зобов'язань перед ПАТ «УкрСиббанк»за кредитним договором № 947-1001/05, укладеним 25 листопада 2005 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним Інноваційним банком «УкрСиббанк».
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 27 вересня 2003 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_5. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 квітня 2010 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу вона разом з малолітнім сином та відповідач залишилися проживати в одній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яку вони придбали з відповідачем в період шлюбу за ціною 61000 грн, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу квартири від 25 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Вважає, що цей договір був укладений в інтересах сім'ї, оскільки він створив обов'язки для другого подружжя, так як майно, що було одержано за договором, використане в інтересах сім'ї. Зазначена вище квартира була передана в іпотеку згідно Іпотечного договору № 947-1-001/05/1 від 25 листопада 2005 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 947-1-001/05 від 25 листопада 2005 року, за яким ПАТ «УкрСиббанк»надав відповідачу кредит в сумі 45450,00 грн. зі сплатою 15,50 відсотків річних за користування кредитом зі строком повернення до 24 листопада 2020 року. Кошти за кредитним договором вона та відповідач сплачували на користь банку солідарно, втому числі і за відсотками за користування кредитом. На момент подання позову кредит залишався непогашеним, і в зв'язку з тим, що розірвання шлюбу не звільняє подружжя він боргових зобов'язань, вона не заперечує проти сплати частини кредиту, за рахунок якого була придбана частина квартири. Вважає, що квартира по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю її та відповідача, як подружжя, так як набута в період шлюбу, і повинна бути поділена як спільне майно шляхом визнання за нею право власності на 1/2 частину квартири.
11 листопада 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна, в якому просить суд розподілити між ним та ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10375,44 грн., що належить їм на праві спільної сумісної власності, та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 5187,72 грн. в рахунок її частки в спільному сумісному майні колишнього подружжя.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначив, що він перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2003 року, від якого вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу вони за договором купівлі-продажу від 25 листопада 2005 року придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої була сплачена за рахунок грошових коштів, що були отримані за кредитним договором № 947-1-001/05 від 25 листопада 2005 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк»та ним, ОСОБА_3, зі строком повернення до 24 листопада 2020 року, тобто на 15 років, зі сплатою 15,5 відсотків річних за користування кредитними коштами. За договором іпотеки від 25 листопада 2005 року ця квартира була передана в іпотеку іпотекодержателю -ПАТ «УкрСиббанк». І хоча квартира була придбана ним та відповідачем в період шлюбу, вона не є спільною сумісною власністю подружжя, і могла б вважатися такою тільки у випадку повного спільного погашення заборгованості за кредитом. Але їх сім'я з ОСОБА_1 розпалася, 27 квітня 2010 року шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_1 було розірвано, при тому, що фактично шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 були припинені на початку травня 2009 року, і з того часу вони з ОСОБА_1 спільного господарства не вели та ведуть. А тому їх з відповідачем спільним майном є лише грошові кошти, що були сплачені ними в рахунок погашення заборгованості за кредитом при спільному проживання, тобто по березень 2009 року включно, так як оплату за квітень 2009 року він виконав 07 травня 2009 року, коли вони вже не проживали з ОСОБА_1 однією сім'єю. На початок травня 2009 року заборгованість за кредитом була погашена в сумі 10375,44 грн., і 1/2 частка від цієї суми становить 5187,72 грн., що і є часткою відповідача в спільному майні. З травня 2009 року заборгованість за кредитним договором він погашав самостійно, оскільки на його пропозицію погашати кредит разом, відповідач в категоричній формі відмовилася. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не має ніякого відношення до кредитного договору, вона взагалі відмовилася бути його поручителем при укладенні кредитного договору, його поручителем є його мати ОСОБА_8, за допомогою якої на теперішній час кредитні кошти повернуті Банку в повному обсязі, в зв'язку з чим немає ніякої потреби участі будь-яких осіб в цій процедурі. Спірна квартира була придбана не 61000 грн., як зазначила ОСОБА_1 в своєму позові, і як зазначено в договорі купівлі-продажу, а виключно за кредитні грошові кошти в сумі 45450 грн., що становило на той час 9000 доларів США, оскільки інших грошових коштів у них з відповідачем не було, а суму 61000 грн. в договорі була зазначена за домовленістю з Банком з єдиною метою, а саме отримати кредит саме на суму 45500 грн.. Ця обставина підтверджується і п. 1.1. Іпотечного договору, із якого вбачається, за домовленістю сторін вартість квартири предмета іпотеки не може бути нижчою 60600 грн., що також може підтвердити і продавець квартири ОСОБА_9 Крім цього, ОСОБА_1 має у власності частку квартирі, розташованої в АДРЕСА_2, яка складається із трьох житлових кімнат і приватизована на трьох осіб, в тому числі і на відповідача, і в спірній квартирі вона не має потреби, і тому відмовилася від реєстрації в спірній квартирі та від оплати комунальних послуг за квартиру. Вважає, що відповідач ОСОБА_1 має право лише на отримання грошової компенсації в сумі 5187,72 грн. за її частку в спільному сумісному майні подружжя.
29 травня 2012 року від третьої особи ПАТ «УкрСиббАнк»надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Банку ( а.с. 119), також в своєму клопотанні ПАТ «УкрСиббанк»зазначив, що відповідно до п. 9.5 Кредитного договору № 947-1-001/05 від 25 листопада 2005 року, строк дії даного договору встановлюється з дня укладення договору і до повного погашення суми кредиту, і кредит за даним договором погашений в повному обсязі 01 лютого 2012 року, заборгованість ОСОБА_3 перед банком відсутня, і зобов'язання сторін за кредитним договором припинилися та не можуть бути змінені, крім цього, звертають увагу, що угода щодо зміни договору є також договором, і отже на процес її укладення поширюються всі правла, передбачені главою 53 ЦК України, і угода щодо зміни договору може проходити при укладенні стадії оферти (пропозиції однієї сторони укласти договір про зміни) та акцепту (прийняття пропозиції другою стороною). Приймаючи до уваги, що оснований договір (кредитний договір ) припинив свою дію, внесення до нього змін та доповнень є неможливим, оскільки правовідносини між сторонами припинилися в повному обсязі. А тому станом на 29 травня 2012 року відсутній предмет спору у частині заявлених позовних вимог щодо покладення обов'язку на ОСОБА_1 спільного виконання з ОСОБА_3 в рівних частках кредитних зобов'язань перед Банком за кредитним договором. Питання щодо розділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не пливає на права та обов'язки АТ «УкрСиббанк»в зв'язку з тим, що кредит погашений у повному обсязі, заборгованість перед банком відсутня та знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_1.
29 травня 2012 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала суду заяву про залишення без розгляду її позову в частині вимог про виконання зобов'язання за кредитним договором із покладенням на неї обов'язку щодо спільного виконання із ОСОБА_3 зобов'язань перед ПАТ «УкрСиббанк»за кредитним договором № 947-1001/05 від 25 листопада 2005 року в зв'язку з достроковим виконанням відповідачем під час розгляду справи зобов'язань за кредитним договором перед ПАТ «УкрСиббанк».
Ухвалою суду від 29 травня 2012 року заява ОСОБА_1 була задоволена, і її позовні вимоги до ОСОБА_3 в частині покладення на неї виконання зобов'язання за кредитним договором від 25 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»залишені без розгляду.
В зв'язку з тим, що ПАТ «УкрСиббанк»до судового розгляду справи надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи відповідно до вимог ст. 158 ч. 2 ЦПК України, згідно якої особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в частині визнання права власності на 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1 як на частку в подружньому майні. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала і просить відмовити йому в задоволенні позову. В судовому засіданні суду позивач суду пояснила, що квартира по АДРЕСА_1 була придбана нею та відповідачем ОСОБА_3 в період шлюбу, після розірвання шлюбу в липні 2010 року вона почала отримувати від відповідача аліменти на утримання їх малолітнього сина. Пояснила, що в неї та чоловіка була частка грошових коштів для придбання квартирі, а іншу частину грошової суми вони отримали в кредит. Вона надавала свою згоду на укладення як кредитного договору, так і договору іпотеки, вважає, що за рахунок спільних сумісних коштів подружжя сплачена вартість 1/2 частки спірної квартири, і вона згодна заплатити всю суму заборгованості за кредитним договором за цю квартиру, в неї є грошові кошти, вона отримує аліменти від відповідача в сумі 900 грн., і поручителями можуть бути її батьки. Після розірвання шлюбу відповідач не пропонував їй спільно погашати заборгованість за кредитним договором. Вона разом з сином проживає в одній квартирі з відповідачем, але вони ведуть окремі господарства і не мають спільного бюджету. Вона дійсно має у власності частку іншої квартири, яку отримала в порядку приватизації. Просить суд задовольнити її позов та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1 як на її частку в спільному сумісному майні подружжя.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1, оскільки зазначена квартира придбана сторонами в період шлюбу і є спільним майном подружжя. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просить відмовити.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що 25 листопада 2005 року за кредитні кошти, що були отримані ним від ПАТ»УкрСиббанк»за кредитним договором була придбана квартира по АДРЕСА_1 за 45450 грн, що на той час становило 9000 доларів США. При укладенні договору купівлі-продажу вартість квартири була навмисно завищена з метою отримання кредиту. Крім цього, його мати ОСОБА_8 особисто писала в банку заяву, що вона зобов'язується добровільно погашати кредит по 500 грн. щомісяця, так як в них з дружиною взагалі не було грошових коштів, ОСОБА_1 була студенткою і своїх грошових коштів та заощаджень не мала. Грошові кошти на погашення кредиту в період шлюбу з ОСОБА_1 надавала його мати ОСОБА_8, із спільних грошових коштів з дружиною кредит взагалі не сплачувався, а після розірвання шлюбу він самостійно сплачував кредит. Після розірвання шлюбу він пропонував дружині спільно погашати кредит, але вона відмовилася. Вважає, що ОСОБА_1 не має права ні на будь-яку частку квартири, яка під час дії кредитного договору знаходилася в іпотеці, і не зважаючи на те, що в період шлюбу кредит погашала його мати, вважає, що ОСОБА_1 має право лише на отримання 1/2 частки грошової суми, що була сплачена в рахунок погашення кредиту станом на березень 2008 року включно, тобто до моменту припинення ними шлюбних відносин та ведення спільного господарства.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_10 позов ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити їй в задоволенні її позовних вимог, оскільки спірна квартира не є спільним майном подружжя, і право власності у ОСОБА_3 на цю. квартиру виникло тільки після повного погашення кредиту. Зустрічний позов ОСОБА_3 підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити.
В судовому засіданні 13 лютого 2012 року представник третьої особи ПАТ «УкрСиббанк»Каплунова Ж.В., яка діяла а довіреністю, також дала суду пояснення, зазначивши, що протягом дії кредитного договору позичальник ОСОБА_3 не звертався до Банку з заявою про заміну боржника, і достроково та добровільно погасити заборгованість за кредитним договором має право тільки позичальник, вони не мають права та можливості змінити умови кредитного договору, також зазначила, що протягом всього часу існування «УкрСиббанк», а саме з 1991 року до теперішнього часу, судових рішень про переведення боргу не було. Крім цього, пояснила. що ОСОБА_1, як позичальник, не відповідає вимогам Банку за своєю кредитоспроможністю, і тому укладення з нею кредитного договору було б проблематичним та не відповідало б інтересам банку
Судом досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:
- копія паспорту позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ( а.с. 5), яким підтверджується її особа громадянина України та факт реєстрації у квартирі, розташованій в АДРЕСА_2;
- свідоцтво про одруження (а.с. 7), яким підтверджується факт реєстрації шлюбу між сторонами у справі 27 вересня 2003 року;
- свідоцтво про народження (а.с. 8), яким підтверджується факт народження у сторін у справі сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 квітня 2010 року (а.с. 9), свідоцтво про розірвання шлюбу від 01 березня 2011 року (а.с. 10), якими підтверджується факт розірвання шлюбу між сторонами у справі;
- довідка про склад сім'ї (а.с. 11), якою підтверджується факт реєстрації малолітнього сина сторін у справі - ОСОБА_5 в квартирі, розташованій по АДРЕСА_1;
- Витяг з державного реєстру правочинів (а.с. 12), яким підтверджується факт реєстрації договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9;
- договір купівлі -продажу квартири від 25 листопада 2005 року (а.с. 13), яким підтверджується факт нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9;
- кредитний договір № 947-1-001/05 від 25 листопада 2005 року (а.с. 14-17), яким підтверджується факт укладення кредитного договору між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційний банком «УкрСиббанк»строком з 25 листопада 2005 року до 24 листопада 2020 року, факт отримання ОСОБА_3 за цим договором кредитних коштів в сумі 45450 грн. зі сплатою 15,50 відсотків річних за користування кредитними коштами для оплати вартості нерухомого майна;
- Іпотечний договір № 947-1-001/05/1 від 25 листопада 2005 року (а.с. 18-20). яким підтверджується факт передачі ОСОБА_3 квартири по АДРЕСА_1, в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк»для забезпечення усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором від 25 листопада 2005 року та факт накладення заборони відчуження предмету іпотеки;
- договір поруки № 947-1-001/05/2 від 25 листопада 2005 року ( а.с. 68), яким підтверджується факт укладення договору поруки між ОСОБА_3, його матірью ОСОБА_8 та АКІБ «УкрСиббанк»для забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 25 листопада 2005 року;
- копія паспорту ОСОБА_3 ( а.с. 87), яким підтверджується його особа громадянина України та факт реєстрації в квартирі по АДРЕСА_1;
- квитанція від 01 лютого 2012 року ( а.с. 89), якою підтверджується факт сплати ОСОБА_3 кредитних коштів сумі 26694,26 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості:
- позовні заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 та про розірвання шлюбу від 09 лютого 2010 року ( а.с. 90-93), якими підтверджується факт припинення шлюбних відносин між сторонами у справі та факт відсутності в них спільного господарства з травня 2009 рок;
- довідка ПАТ «УкрСиббанк»від 29 травня 2012 року ( а.с. 105), якою підтверджується факт повного погашення ОСОБА_3 01 лютого 2012 року своїх зобов'язань за Кредитним договором від 25 листопада 2005 року, факт відсутності заборгованості за поточними платежами та відсотками, факт відсутності претензій з боку банка до позичальника та факт зняття заборон з квартири по АДРЕСА_1;
- Витяг по кредитному договору ОСОБА_3 (а.с. 132 -133), яким підтверджується наявність заборгованості за кредитним договором станом на 01 травня 2009 року в сумі 35074,56 грн., та факт сплати заборгованості за кредитом в період з 25 листопада 2005 року до 30 квітня 2009 року в сумі 10375,44 грн.
Вислухав сторони, їх представників, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку квартири як частку в подружньому майні, задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ грошових коштів, сплачених в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя, підлягає задоволенню.
У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2003 року, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
25 листопада 2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір № 947-1-001/05, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 45 450 грн. для придбання нерухомого майна, і за рахунок цих коштів ОСОБА_3 була придбана квартира, розташована в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 25 листопада 2005 року ( а.с. 14-17 -кредитний договір, а.с. 13- договір купівлі-продажу).
В забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором 25 листопада 2005 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3, як іпотекодержатель, передав Банку в іпотеку квартиру по АДРЕСА_1, яка була придбана за кредитні кошти, отримані від ПАТ «УкрСиббанк».
Крім цього, виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором також було забезпечено договором поруки, відповідно до умов якого мати позичальника -ОСОБА_8 зобов'язалася відповідати перед ПАТ «УкрСиббанк»за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли із кредитного договору ( а.с. 68).
Як було встановлено судом, квартира по АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 у ОСОБА_9 за взяті у кредит кошти, за 45450 грн., що на той час становило 9000 доларів США, і саме ця сума була визначена продавцем та покупцем, як вартість нерухомого майна -квартири, яка була предметом договору купівлі продажу.
Придбання квартири саме за 45440грн підтвердила в судовому засіданні і дружина продавця квартири ОСОБА_9 -ОСОБА_12, яка була допитана в судовому засіданні як свідок, і яка пояснила суду, що вона та її чоловік ОСОБА_9 дійсно в 2005 році продали квартиру по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, і вона особисто разом з чоловіком була присутньою у нотаріуса при укладенні договору купівлі-продажу квартири, вона надавала згоду на продаж квартири, грошові кошти за квартиру вони отримали в сумі 9000 доларів США. Чому в договорі купівлі продажу зазначена інша сума, їй невідомо, але квартира була продана за 9000 доларів США і саме в цій валюті вони отримали вартість квартири. Вони з чоловіком разом приймали рішення щодо продажу квартири, оскільки цю квартиру, яка входить до складу житлово-будівельного кооперативу, свого часу отримувала вона, а згодом вони оформили право власності на квартиру на чоловіка ОСОБА_9 У нотаріуса також були присутні мати ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_1, вона, свідок, особисто спілкувалась з матірью ОСОБА_3, і бачила, що за все у нотаріуса платила саме вона. Їй також відомо, що для покупки квартири грошові кошти були отримані в Банку в кредит. Вони спочатку підписали договір купівлі-продажу, а потім отримали гроші з банку.
Підтвердила придбання квартири за 9000 доларів США, що та той час було еквівалентно 45450 грн., і мати ОСОБА_3 - ОСОБА_8, яка була допитана судом в якості свідка, і яка пояснила суду, що в 2005 році син оформив кредит в «УкрСиббанк»і отримав кредитні кошти в сумі 45450 грн. для придбання квартири по АДРЕСА_1. І саме за ці кошти була і придбана квартира, вона була поручителем при оформленні кредиту, також особисто була присутньою при укладенні договору купівлі-продажу і при передачі грошей ОСОБА_9 та його дружині ОСОБА_12 в сумі 9000 доларів США за продану квартиру. В зв'язку з тим, що квартира була оцінена експертом дорого, близько 12000 доларів США, а банк надавав кредит тільки в розмірі 70 відсотків від вартості квартири, тому в договорі купівлі-продажу і була зазначена сума в розмірі 61000 грн., хоча фактично квартира була придбана за 9000 доларів США, що становило 45450 грн., виходячи із курсу 5,05 грн. за 1 долар США. У її сина та у його дружини ОСОБА_1 грошей не було, і завдаток за квартиру давали вона та батьки ОСОБА_1 , кожний по 1000 грн. ОСОБА_1 з 2001 року по 2006 рік навчалась, підробляла продавцем, після закінчення інституту працевлаштувалася на завод, в 2008 році пішла в декрет. Вона, свідок, після придбання квартири кожен місяць надавала сину гроші для сплати кредиту по 800-1000 грн, за її рахунок був зроблений ремонт в квартирі, ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту не давала. В 2010 році сторони розлучилися, і після розлучення син самостійно продовжував сплачувати кредит, а в лютому 2012 року вона допомогла сину погасити кредит в повному обсязі, надавши йому 27150 грн. Вважає, що квартира належить тільки її сину ОСОБА_3, і вона бажає, щоб квартира залишилася її сину та онуку, а гроші від ОСОБА_1 вона приймати не бажає, син сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків від своїх доходів.
Також судом було встановлено, що сторони у справі дійсно припинили ведення спільного бюджету в травні 2009 року, що підтверджується позовними заявами ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в яких ОСОБА_1 при зверненні до суду зазначала, що вони припинили фактичні шлюбні відносини та ведення спільного господарства з відповідачем ОСОБА_3 в травні 2009 року. А отже, з травня 2009 року ОСОБА_1 ніякої участі в погашенні кредиту не приймала, грошові кошти позивачу не передавала, самостійно оплату кредиту не виконувала, що достовірно було встановлено в судовому засіданні як на підставі свідчень самої ОСОБА_1, так і свідчень ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 01 лютого 2012 року ОСОБА_3 повністю виплатив кредитні кошти на користь ПАТ «УкрСиббанк», що підтверджується довідкою ПАТ «УкрСиббанк»від 28 травня 2012 року (а.с.105).
Згідно Витягу по кредитному договору ОСОБА_3, що наданий ПАТ «УкрСиббанк»(а.с. 132 -133), станом на 30 квітня 2009 року, коли сторони припинили ведення спільного бюджету, кредит був погашений в сумі 10375,44 грн., а заборгованість за кредитним договором станом на 30 квітня 2009 року становила 35074,56 грн., і ця сума була сплачена лише за рахунок грошових коштів відповідача ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_8, яка, як поручитель, відповідала за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 25 листопада 2005 року.
Суд вважає, що лише після повного погашення кредиту ОСОБА_3 набув право власності на квартиру по АДРЕСА_1, оскільки отримав можливість не тільки володіти та користуватися нерухомим майном, а й розпоряджатися квартирою, яка протягом дії кредитного договору була передана ОСОБА_3 в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк»для забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором із забороною відчуження квартири (а.с. 10 - Іпотечний договір від 25 листопада 2005 року), що відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку". А саме, згідно п.1.9 договору Іпотеки від 05 листопада 2005 року, предмет іпотеки залишається лише у володінні та користуванні Іпотекодавця, в той час як згідно ч.1 ст.317 ЦК України, обсяг права власності включає права володіння користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає деражвній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Отже, державна реєстрація обтяження квартири іпотекою в звьязку з кредитним договором не позбавляє іпотекодавця вважати себе повноцінним власником предмету іпотеки - до повної сплати кредитних коштів.
А тому спірна квартира не може бути визнана спільним сумісним майном подружжя сторін у справі, оскільки право власності на цю квартиру було набуте ОСОБА_3, після повної сплати кредитних коштів, за рахунок яких була придбана зазначена квартира, що відбулося після розірвання шлюбу з ОСОБА_1, а саме в лютому 2012 року.
Таким чином, спільним майном подружжя ОСОБА_1 є тільки грошові кошти, що були сплачені ними в рахунок погашення кредиту в період шлюбу під час ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету, тобто в період часу з 25 листопада 2005 року (укладення кредитного договору) до 01 травня 2009 року (припинення подружніх відносин), і саме ці грошові кошти підлягають розподілу між сторонами в рівних частках, і кожен із подружжя має право на грошову суму в розмірі 5187,82 грн.
Суд вважає, що з урахуванням розміру грошової суми, яка належить ОСОБА_1, і загальною вартістю спірної квартири, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 має право тільки на грошову компенсацію від відповідача ОСОБА_3 в сумі 5187,72 грн., як на 1/2 частку спільного майна подружжя у вигляді грошової суми в розмірі 10375,44 грн., яка повинна бути стягнути на її користь з ОСОБА_3
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими спростовуються вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1, та наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , з таких мотивів.
Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування. є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 належить стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 159,30 грн., так як відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підтвердження понесених витрат позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 надав квитанції про сплату судового збору ( а.с. 84, 117, 122). В зв'язку з тим, що ціна зустрічного позову становить 5187,72 грн. і за його розгляд повинний бути справлений судовий збір в розмірі 214,60 грн., при тому, що позивачем ОСОБА_3 він сплачений в розмірі 159,30 грн., з ОСОБА_1 також необхідно стягнути судовий збір і на користь держави в сумі 55,30 грн..
Керуючись ст. ст. 60, 61, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст.317, 368, 372ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, ч.2 ст.158, 209, 212- 218 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа -ПАТ «УкрСиббинк»про поділ спільного майна подружжя -відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ грошових коштів, сплачених в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 частки грошових коштів на загальну суму 10375 гривень 44 копійки, сплачених по кредитному договору № 947-1-001/05 від 25 листопада 2005 року в період спільного проживання подружжя з листопада 2005 року по травень 2009 року, в сумі 5187 гривень 72 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 159,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 55, 30 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.Б. Ковальова