Справа № 408/1669/12
Провадження №2/408/1185/12
"30" листопада 2012 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі:
головуючого Костенко В. В.
при секретарі Абрамян Н. Л.,
головуючого судді Костенко В.В.
при секретарі Абрамян Н.Л.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Котович Д.В.
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Міський трамвай», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
Звернувшись до суду із вищеназваним позовом, посилається на ті обставини, що працівник відповідача ОСОБА_4, працюючи водієм трамвая 3 класу КП « Міський трамвай», 29.05.2011 року у порушенняп.4.7.13 Правил користування трамваєм та тролейбусом в містах України перед закриттям дверей не зробила оголошення з попередженням, що вони закриваються , не упевнилась, що всі пасажири вийшли ( зайшли) почала закривати двері трамвая при цьому треті двері притиснули руку позивача, яка в той час була пасажиром та виходила з трамваю.В результаті цього позивачеві були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого грудино- ключичного зчленування, які відповідно до висновку судово- медичної експертизи № 2591 ( 2095-11) від 23.11.2011 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.
За даним фактом була порушена кримінальна справа за ознаками ст.128 КК України у відношенні ОСОБА_4 Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 16.02.2012 року по справі № 408,99,12 її звільнено від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України внаслідок застосування ст.1 п. «в» 6 Закону України « Про амністію у 2011 році».
На підставі ст.ст.1172, 1187, 1195 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на лікування у розмірі 163,93 грн. та витрати на сплату послуг судово- медичної експертизи у розмірі 207,05 грн.
Крім того, позивач зазначає , що внаслідок неправомірних дій працівника відповідача іх також була заподіяна моральна шкода, яка виразилася в душевних хвилюваннях, викликаних несправедливим відношенням до неї з боку заподіювача , який у добровільному порядку не вжив заходів до її відшкодування. Змінився звичний порядок її життя, вона повинна була докладати додаткових зусиль для його організації, випробувала фізичний біль. Заподіяну їй моральну шкоду позивач оцінює у 50000 грн., які просить стягнути з відповідача, а також понесені нею витрати на придбання медикаментів в сумі 163, 93 грн., витрати на оплату експертизи в сумі 207,05 грн.та на правову допомогу в сумі 3000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка за її клопотанням допитана як свідок, підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила, що 29.05.2011 року сіла на зупинці « Стріла» у трамвай, який рухався в бік « Соцміста». Коли вона та її знайома ОСОБА_5 зайшли до трамвая, водій не закрила двері та їхала до наступної зупинки з відкритими дверима. На зупинці ринок « Соцмісто» вони вирішили вийти. Перед нею вийшли дві людини, після чого двері почали різко закриватися і їй притиснуло руку дверима. Її знайома почала кричати, щоб відкрили двері, а також кондуктор. Водій не слідкувала за посадкою - висадкою пасажирів, була неуважною. Швидку допомогу вони викликали по телефону, але їм сказали, щоб вона звернулася до тавмопункту лікарні. У першій міській лікарні, куди вона звернулася, спочатку на знімку не побачили нічого. Їй поспіль зробили ще один знімок, на якому виявили надрив зв»язок, внаслідок якого відійшла м»язова тканина. Вона довго лікувалася, ходила на масаж, їй була приписана легка праця. Моральна шкода полягає в тому, що вона після того, що сталося боїться їздити на трамваї, втратила нормальний сон, випробувала фізичний біль, повноцінно не могла виконувати хатні обов»язки , страждала вся сім»я. Просить задовольнити заявлений позов в повному обсязі.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, оскільки факт заподіяння шкоди працівником відповідача підтверджений в ході розслідування кримінальної справи. Звільнення ОСОБА_4від кримінальної відповідальності за амністією не позбавляє потерпілого права на відшкодування заподіяної шкоди. Підприємство, яке є власником джерела підвищеної небезпеки, повинно нести відповідальність за неправомірні дії свого працівника.
Представник відповідача Котович Д.В. позов не визнав у повному обсязі , вважає його недоведеним належними та допустимими доказами ні відносно нанесення тілесних ушкоджень, ні заподіяння матеріальних та моральних збитків. Висновок судово- медичної експертизи складений через 6 місяців після події, тобто позивач могла отримати тілесні ушкодження де завгодно. Ліки, які начебто нею були придбані , невідомо ким їй призначені та в яких обсягах. Вина ОСОБА_4 постановою суду по кримінальній справі не доведена. Просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа по справі ОСОБА_4 підтримала думку представника відповідача та пояснила, що працює водієм трамвая в КП « міський трамвай» та 29.05.2011 року керувала транспортним засобом. Про закриття дверей вона повинна повідомляти пасажирів, в той день також давала оголошення, сказала тихо, вагон був переповнений, можливо, її не почули. Чи була защемлена рука позивача вона не знає, їй крикнули , щоб вона відкрила двері , що вона і зробила. Після чого на передні двері прибігла дівчина, яка ображала її , погрожувала, вимагала, щоб вона вийшла з вагону. Просила відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши думку сторін, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
Як убачається із постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.02.2012 року ОСОБА_4 була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України та кримінальна справа відносно неї була закрита на підставі ст.1 п»в» Закону України « Про амністію у 2011 році» ( а.с.6-7). Обставини, за якими була закрита вищеназвана кримінальна справа, є нереабілітуючими.
Відповідно до ст.14 Закону України « Про амністію у 2011 року» амністія не звільняє від обов»язку відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 28 КПК України 1960 р., особа, яка не пред'явила цивільний позов в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Факт заподіяння шкоди здоров»ю ОСОБА_1 за обставин, викладених нею у позовній заяві, підтверджений матеріалами кримінальної справи № 408/99/12, які були оглянуті та досліджені у даному судовому процесі.
Крім того, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що 29.05.2011 року, приблизно в 9-00 год., після нічної зміни, вона та її колега по роботі ОСОБА_1 їхали в трамваї №9 в напрямку Соцміста. Коли трамвай від'їжджав від зупинки « Басейн» вона помітила, що задні двері не зачинені, до наступної зупинки трамвай рухався з відкритими дверима. На зупинці « Ринок Соцміста» вони збирались виходити. ОСОБА_1 йшла перша і коли вона знаходилась у пройомі дверей, вони раптово почали швидко зачинятися, без будь-якого попередження, і вдарили ОСОБА_1 по лівій руці в район плеча. Вона стала кричати , щоб відкрили двері, коли вони відчинилися, вийшли з вагону. Вона пішла до водія та висловила свої претензії з приводу її неуважності. Про те , що у ОСОБА_1 щось серйозно з рукою не знала, тому пішла до дому.
Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов»язків.
На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода , завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
ОСОБА_4 завдала шкоду позивачеві при виконанні трудових обов»язків, працюючи водієм в КП « Міський трамвай».
Суд вважає, що з матеріалів кримінальної справи та показань свідків вбачається, що між сторонами виникли деліктні зобов'язання, які полягають у обов'язку відповідача відшкодувати спричинену його працівником шкоду, внаслідок вчинення злочину.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Статтею 57 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У той же час, ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу положень ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторонам по справі надано право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень. Статтею 60 ЦПК України на сторін у справі покладено обов'язки доказування і подання доказів, у відповідності до яких, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказуванню за таких умов підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. І таке доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищенаведеного, враховуючи що позивачкою всупереч положенням ст. 57-61 ЦПК України не доведено у повному обсязі належними і допустимими доказами у справі розмір заявленої до відшкодування матеріальної шкоди. Так, позивач посилається в позові на те, що внаслідок отриманої травми вона проходила лікування та витрачала кошти на ліки, в якості доказу на обґрунтування своїх тверджень надала квитанції про придбання медикаментів в період з 30.05.2011 року по 11.07.2011 року. Між тим, суд вважає, що дані докази не є належними, оскільки суду не надано підтвердження того,що саме вони були призначені позивачеві для лікування отриманої 29.05.2011 року травми. Заявлений позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 163, 93 грн. не підлягає задоволенню.
Між тим, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування витрат понесених ОСОБА_1 на проведення судово - медичної експертизи в сумі 207,05 грн.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачка просить стягнути на її користь з відповідача у відшкодування витрат на юридичну допомогу 3000 грн., понесені витрати підтвердила квитанцією до прибуткового касового ордеру № 20.
Суд зауважує, що вимоги про стягнення витрат на ведення справи в суді підлягають частковому задоволенню, оскільки з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи як представник позивачки на підставі угоди про надання правової допомоги від 04.05.2012 року. Однак, розрахунку розміру та обґрунтованості зазначеної суми позивачкою до суду не надано. Разом з тим, згідно з ст. 1 Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20.12.2011р., розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Слід зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати станом з 01.10.2012 року до 01.12.2012р. складає 1118 грн.
Враховуючи участь представника позивачки ОСОБА_2 у судових засіданнях, відшкодуванню підлягають витрати у розмірі 1341,60 грн., а саме:
04.05.12 року - 1 год.14 хв., 02.08.12 року- 1 год.17 хв., 20.11.12 р. - 25 хв., 30.11.12 р. - 05 хв., тобто всього майже 3 години загалом ( зазначені дані підтверджені технічним записом). 40% від вищеназваної мінімальної заробітної плати складають 447, 20 х на 3 години = 1341,60 грн.
Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 23 ЦК України визначила, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також внаслідок ушкодження здоров'я. Відповідно до ч. 3 цієї ж розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
До цього ж, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Завдану діями працівника відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду позивачка ОСОБА_1 оцінює у розмірі 50000 гривень. Суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивачки, так як внаслідок дій працівника відповідача, який причинив їй тілесні ушкодження, вона зазнала душевних страждань, та у зв'язку з лікуванням змінився її звичайний уклад життя. Між тим, позивач належними доказами не обґрунтувала розмір заявленої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачці, суд приймає до уваги моральні страждання, які вона зазнала та інші негативні наслідки, емоційні та психологічні потрясіння, з урахуванням усіх обставин справи та доказів доведених позивачкою, принципів розумності і справедливості, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Згідно п. 6 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", № 3828-VI від 06.10.2011р. від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а саме щодо стягнення з нього моральної шкоди в сумі 107, 30 грн.
На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1172, 1187, 1195 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 30, 57-62, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Міський трамвай», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства « Міський трамвай» (50005, м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська, 23) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 ( п»ять тисяч) гривен, а також понесені нею судові витрати: за проведення судово-медичної експертизи в сумі 207 грн.05 коп. та на правову допомогу в сумі 1341, 60 грн. ( тисяча триста сорок одну гривню, 60 коп.)
Стягнути з Комунального підприємства « Міський трамвай» (50005, м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська, 23) на користь держави судовий збір пропорційно частині задоволених на користь позивача вимог в сумі 107 грн.30 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня проголошення рішення, подачею апеляційної скарги. Після закінчення строку подачі апеляційної скарги рішення суду набирає законної чинності.
Повне рішення суду буде виготовлено на протязі п"яти днів із дня проголошення його вступної та резолютивної частини.
Суддя: В. В. Костенко