Справа № 2а/0109/429/2012
Номер провадження 2-а/123/99/2013
23.11.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя в складі:
головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГУЮ МЮУ в АР Крим Григорєвої І.В., Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м. Сімферополя про визнання постанови недійсною,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання вирішень управління державної виконавчої служби ГУЮ МЮУ в АР Крим Грігорєвої І.В.. від 11.09.2012 р. про закінчення виконавчого провадження, по виконанню виконавського листа № 2а/0109/225/2012, виданого 11.05.2012 року Київським районним судом м. Сімферополя.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Григор'євою І.В. вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та безпідставністю закриття виконавчого провадження з підстав зазначених в оскаржуваній постанові.
У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягав.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до постанови Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2012 року по справі № 2а/0109/225/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про визнання відмови неправомірною, стягнення недоотриманої соціальної допомоги, позовні вимоги задоволені в повному об'ємі. Дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2011 р. в меншому ніж передбачено законом розмірі визнано неправомірними. Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не донараховану суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як особі, яка стала інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2011 рік, з урахуванням фактично виплаченої суми.
Зазначену постанову залишено в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 року. Тому позивачу на виконання постанови Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2012 року було видано виконавчий лист від 11.05.2012 року, по якому відкрите виконавче відповідне провадження.
Ухвалюючи постанову від 11.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець посилався на приписи п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606, як на підставу закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а/0109/225/2012.
В постанові від 11.09.2012 року державний виконавець зазначає, що боржником виконано рішення суду частково. Стягувачу нараховане допомога у розмірі 4900 грн. та надіслано листа до Міністерства соціальної політики України з проханням нарахувати кошти для виконання рішення суду. УПСЗН має статус бюджетної організації яке отримує фінансові кошти державних органів виконавчої влади для виконання державної програми соціального захисту населення та не може нести відповідальність за обов'язками держави. До теперішнього часу фінансування відсутнє, в одноособовому порядку боржником виконати рішення суду не можливо (а.с.3). Вказана постанова затверджена в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ГУЮ МЮУ в АР Крим Нємцевою Н.І.
Проте, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
В свою чергу, ч. 3 ст. 75 Закону передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Між тим, суду не надано доказів того, що відповідачем - старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ГУЮ МЮУ в АР Крим Григорєвою І.В. було проведено процедуру передбачену ч.3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо накладення на боржника штрафу відповідно до статті 89 цього Закону та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого він міг би закінчити виконавче провадження.
З боку відповідача не надійшло жодного заперечення, та доказів на те що ним виконані вимоги ч.3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», не надав заперечення щодо обставин, викладених у позові, у зв'язку із чим суд сприймає це як визнання позову.
Згідно до положень ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати в даному випадку положення ч. 2 ст. 11 КАС України, яка передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання вирішень управління державної виконавчої служби ГУЮ МЮУ в АР Крим Грігорьевої І.В.. від 11.09.2012р.. протиправною та скасувати її.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 159, 160, 163, 181 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання вирішень управління державної виконавчої служби ГУЮ МЮУ в АР Крим Грігорьевої І.В.. від 11.09.2012р. про закінчення виконавчого провадження, по виконанню виконавського листа № 2а/0109/225/2012, виданого 11.05.2012 року Київським районним судом м. Сімферополя.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастополь
Суддя