21 листопада 2006 р.
№ 17-16/150-05-3005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
Відповідачів
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства Санаторій “Україна»
на постанову
від 04.07.2006року Одеського апеляційного господарського суду.
у справі
№ 17-16/150-05-3005 господарського суду Одеської області.
за позовом
Закритого акціонерного товариства Санаторій “Україна»
до
про
Спільного Українсько - Американського підприємства “Еллайд Глобал Інк» у вигляді ТОВ.
стягнення 13371грн.
ЗАТ «Санаторій «Україна" звернулося з позовною заявою до СП «Еллайд Глобал Інк" про стягнення неустойки, заборгованості по орендній платі, а також виселення відповідача з незаконно займаного ним приміщення та зобов'язання передати суб'єкт оренди ЗАТ «Санаторій «Україна" по акту приймання -передачі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2005 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
За апеляційною скаргою СП «Еллайд Глобал Інк" Одеський апеляційний господарський суд постановою від 09.06.2005 р. рішення господарського суду Одеської області скасував та відмовив у задоволені позову ЗАТ «Санаторій «Україна" з посиланням на те, що позивачем належними доказами не доведено, що орендар знаходиться після закінчення терміну договору в орендованих приміщеннях.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2005 р. рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2005 р. в частині стягнення неустойки в сумі 13 371 грн., та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2005 р. в частині відмови у позові в сумі 13 371 грн. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2006 року позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1440,31 грн. неустойки, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведені будь-якими доказами обставини, на які він посилається як на підстави своїх позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки в сумі 13 371,04 грн. за фактичне використання орендованого приміщення з листопаду 2004 року по квітень 2005 року є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами та доказами, наявними в матеріалах справи.
За апеляційною скаргою Спільного Українсько - Американського підприємства “Еллайд Глобал Інк» у вигляді ТОВ Одеський апеляційний господарський суд постановою від 04.07.2006 року рішення господарського суду Одеської області залишив без змін з тих же підстав.
ЗАТ "Санаторій "Україна" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягнення 11930 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
При цьому в касаційній скарзі скаржник зазначає, що Одеський апеляційний господарський суд невірно застосував норму матеріального права, а саме статтю 785 Цивільного Кодексу України, згідно з якою право вимоги неустойки у Орендодавця виникає, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, незалежно від того чи знаходиться, чи не знаходиться Орендар в орендованому приміщенні.
Відповідно до пункту 4.9. Договору оренди обов'язок щодо повернення орендованого майна Орендарем є виконаним, якщо майно повернуте Орендодавцеві за Актом приймання -передачі, складання якого покладається на сторону яка передає майно.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи 01 травня 2001 року між санаторієм «Україна" філією Одеського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця" (Орендодавець), правонаступником якого згідно п. 1.4 Статуту ЗАТ «Санаторій «Україна" є позивач, та СП «Еллайд Глобал Інк" (Орендар) було укладено договір оренди за № 4, відповідно до п.1.1 якого позивач з метою підвищення ефективності використання майна передає, а відповідач приймає у строкове платне володіння та користування для розміщення офісу ізольовані нежитлові приміщення загальною площею 100 кв. м., розміщені у корпусі № 1 санаторію «Україна" та розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 54.
Відповідно до п. 7.1 Договору термін дії даного договору сторонами було визначено днем фактичної передачі Орендареві орендованого майна до 01.05.2003 р. При цьому доповненнями від 01.05.2003 року до договору оренди № 4 від 01.05.2001 року термін дії даного договору було продовжено до 01.05.2004 року.
Відповідно до п. 7.5 договору оренди № 4 від 01.05.2001 р., якщо до закінчення дії даного договору сторонами не було укладено нового договору, Орендар зобов'язувався звільнити вказані приміщення і повернути їх Орендодавцеві по акту в семиденний термін в технічно справному стані.
Додатковою угодою від 20.05.2004 р. до договору оренди № 4 від 01.05.2001 р. термін дії даного договору сторонами знову було продовжено до 01.10.2004 р., а також згідно п. 2 зазначеної додаткової угоди , встановлено інший розмір орендної плати у сумі 970,65 грн. в місяць.
Крім того, п. 1 додаткової угоди від 20.05.2004 р. до договору оренди № 4 від 01.05.2001 р. сторонами по справі були внесені зміни у визначення загальної площі орендованих приміщень, а саме: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для розміщення офісу ізольовані нежилі приміщення загальною площею 50 кв. м.
Відповідно до п. 7.5 договору оренди № 4 від 01.05.2001 р., якщо до закінчення дії даного договору сторонами не було укладено нового договору, Орендар зобов'язувався звільнити вказані приміщення і повернути їх Орендодавцеві по акту в семиденний термін в технічно справному стані.
Таким чином, з урахуванням наведених умов п.7.5 Договору оренди № 4 від 01.05.2001 р. та додаткової угоди від 20.05.2004 р. до вказаного договору відповідачем згідно п. З додаткової угоди були прийняті зобов'язання по звільненню орендованого приміщення та передачі його позивачу у технічно справному стані по Акту у строк до 08.10.2004 р.
Приймаючи рішення та постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що правові підстави стягнення неустойки, яка є предметом позову, є не порушення зобов'язання відповідачем в частині повернення майна та складання відповідного акту передачі -приймання, а саме користування цим приміщенням за час прострочення зобов'язання по поверненню орендованого майна.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки стаття 785 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач в обґрунтування своїх вимог передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Зазначені приписи, які є суттєвим для вирішення даного спору по суті, залишились поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанції. Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення від 19.04.2006 року господарського суду Одеської області в частині стягнення неустойки в сумі 11930 грн. та постанову від 06.09.05 року Одеського апеляційного господарського суду в частині відмови у позову в сумі 11930 грн. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу ЗАТ “Санаторій “Україна» задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач