21.11.2006 Справа № А38/141
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецова І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
за участю представників:
від позивача: Степанов О.О., довіреність №1/06 від 19.09.06, представник;
від відповідача: Сотнікова Л.Г., довіреність №8364/9/10-016 від 24.05.06, головний державний податковий ревізор-інспектор;
Петрова Н.М., довіреність №19913/9/10-016 від 23.10.06, заступник начальника ДПІ у Кіровському районі, м. Дніпропетровська;
Новіков О.В., довіреність №21126/9/10-016 від 04.11.05, начальник юридичного відділу;
Босько Є.С., довіреність №20806/9/10-016 від 02.11.05, головний державний податковий інспектор;
Прудко О.В., довіреність №16157/6/10-016 від 12.09.06, головний державний податковий інспектор юридичного відділу -був присутній в судовому засіданні 24.10.06р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Ост», місто Дніпропетровськ;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2006 року;
у справі №A38/141;
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Ост», місто Дніпропетровськ;
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Ост» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:
№0002392302/0 від 29 вересня 2005 року;
№0023923002/1 від 5 грудня 2005 року;
№0023923002/2 від 13 січня 2006 року;
№0023923002/3 від 27 березня 2006 року, прийнятих відповідачем Державною податковою інспекцією у Кіровському районі міста Дніпропетровська.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що витрати підприємства Позивача по вантажно-розвантажувальним роботам та послугам мерчендайзинга не є такими, що зазначені у пункті 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того відповідно до пункту 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси» не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені) витрати на збут.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №А38/141 від 6 липня 2006 року (суддя Бишевська Н.А.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд послався на пункт 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та пункт 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси» відповідно до яких первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема, транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів та вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).
Інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів, і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 31 березня 2004 року №1985 “Щодо податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості ТМЦ», зазначено, що платники податку мають вести облік приросту (убутку) тільки вартості матеріальних ресурсів у складі вартості запасів.
Позивач вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги наданий на розгляд суду договір мерчендайзингу, згідно якого Позивачу надавалися послуги мерчендайзингу.
Відповідно до пункту 1.2 цього договору зазначено, що надання послуг мерчендайзинга пов'язане із продажем (збутом) продукції, що повністю відповідає економічній сутності такого поняття як мерчендайзинг, а отже не має ніякого відношення до придбання запасів та доведення їх до стану в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.
Крім того факт не віднесення до складу валових витрат сум вантажно-розвантажувальних послуг підтверджується не лише твердженням Позивача, а й самою податковою інспекцією у власному акт. Неприйняття судом цих обставин до уваги свідчить про неповне дослідження доказів та не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що Відповідачем, працівниками ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська проведено планову документальну перевірку підприємства Позивача ТОВ “Фоззі-Ост» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2004 року по 30 червня 2005 року про що складено акт №126-23/31402178 від 19 вересня 2005 року.
Даною перевіркою було встановлено, що за період 3-4 квартали 2004 року та 1-2 квартали 2005 року Позивачем занижено суму валового доходу у розмірі 2381974,68 гривень, у зв'язку з невірним здійсненням обліку приросту балансової вартості покупних товарів, а саме:
при здійсненні обліку приросту (убутку) товарних запасів не було враховано суму вантажно-розвантажувальних послуг отриманих у розмірі 3127826,21 гривень;
та суму мерчендайзингових послуг (послуг з розміщення товарів підприємства Позивача на його торгівельних площах) отриманих у розмірі 4891278,22 гривень.
У податковому обліку суми вантажно-розвантажувальних послуг та послуги мерчендайзингу віднесені до складу валових витрат і відображені у обігово-сальдових відомостях валових витрат за відповідні періоди.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, про те, що відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом за винятком тих, що примані безкоштовно.
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Відповідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси» визначаються методологічні принципи формування інформації про операції з запасами та їх розкриття у фінансовій звітності.
Відповідно до пунктів 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 “Запаси», придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема, транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів та вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).
Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані, тощо) за звітний місяць.
Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних втрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.
Інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів, і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісних технічних характеристик запасів.
Господарський суд проаналізувавши розбіжності між сумами валових витрат за даними обігово-сальдових відомостей та сумами валових витрат за даними декларацій з податку на прибуток за відповідні періоди, то суми розбіжностей не відповідають сумам вантажно-розвантажувальних послуг, які за ствердженням товариства не відносились до складу валових витрат.
Тому враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що підприємством Позивача не доведено, що витрати по вантажно-розвантажувальним послугам не відносились до складу валових витрат.
З огляду на зазначені обставини та дію норм законодавства, донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій до ТОВ “Фоззі-Ост» є правомірним.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Ост», місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2006 року у справі №A38/141, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Т.А.Верхогляд
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук