07.11.2006 Справа № А23/88 (АВ23/1872)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
приватного підприємства “МТК-Н», місто Дніпропетровськ;
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року;
у справі №А23/88(АВ23/1872);
за позовом приватного підприємства “МТК-Н», місто Дніпропетровськ;
до Державної податкової адміністрації України, місто Київ;
про визнання недійсним рішення.
Позивач, приватне підприємство “МТК-Н», місто Дніпропетровськ
звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати
протиправним і нечинним рішення №11370/6/25-0415 від 23 листопада 2005 року прийнятого Відповідачем Державною податковою адміністрацією України про результати розгляду скарги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2005 року Відповідачем на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки №359/237/33185135/ДСК від 6 травня 2005 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000232307/0, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4400,99 гривень.
Ухвалою господарського суду у справі №А23/88(АВ23/1872) від 22 червня 2006 року (суддя Добродняк І.Ю.) провадження по справі закрито.
Приймаючи спірну ухвалу господарський суд виходив з наступного:
Відповідно до статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, господарський суд вважає, що рішення податкового органу, в тому числі центрального податкового органу, винесене за результатом розгляду скарги платника податку, не має обов'язкового характеру і не набуває статусу акту в розумінні статті 12 ГПК України та рішення в розумінні статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржено в господарському суді в порядку адміністративного судочинства.
Позивач не погодившись з ухвалою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні ухвали неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач просить спірну ухвалу скасувати та позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що рішення № 11370/6/250-0415 від 23 листопада 2005 року Державної податкової адміністрації має правовий статус податкового роз'яснення контролюючого органу, а тому зазначене рішення це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Тобто таке рішення є актом державного органу в особі Відповідача.
Відповідно статті 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Таким чином, справи у спорах між юридичними особами та податковими органами України були підвідомчі господарським судам України до прийняття Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 6 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень КАСУ, до початку діяльності окружних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що справи у спорах даного виду і з таким суб'єктним складом були підвідомчі господарським судам до набрання чинності КАСУ, до їх підвідомчості до створення окружних адміністративних судів відноситься й розгляд позовних заяв на рішення податкових органів в Україні й після набрання чинності КАСУ.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Виходячи з вищенаведеного, Позивач вважає, що господарським судам підвідомчий спір з оскарження рішення ДПА України про результати розгляду скарги.
На апеляційну скаргу Відповідач заперечення не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Ухвалу місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом встановлено, що Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому він просить визнати протиправним і нечинним рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги за вихідний №11370/6/25-0415 від 23 листопада 2005 року.
23 червня 2006 року Ухвалою Господарського суду провадження по справі було закрито.
При винесені спірної ухвали господарський суд послався на статтю 12 ГПК України відповідно до якої господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Відповідно до пункту 1 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані.
У спірній Ухвалі Господарський суд визначив, що під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що рішення податкового органу, в тому числі центрального податкового органу, не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки Позивача, винесене за результатом розгляду скарги платника податку та не має обов'язкового характеру і не набуває статусу акту в розумінні статті 12 ГПК України.
Крім того відповідно до пункту 1 статті 17 Кодексу Адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення про результати розгляду скарги від 23 листопада 2005 року №11370/6/25-0415 не є нормативним актом, оскільки не встановлює, змінює чи скасовує норми права, оскільки прямо не породжує права і обов'язки суб'єкта господарювання.
Таким чином, відповідно статті 17 КАС України на спори про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги не поширюється компетенція адміністративного суду.
Проаналізувавши ухвалу господарського суду судова колегія вважає обов'язок щодо сплати податку у Позивача виникає не на підставі рішення, прийнятого за результатами розгляду його скарги, а на підставі податкового-повідомлення рішення, яке на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як юридична форма рішення податкового органу, має певні правові наслідки.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 199, 200, 205, 206 КАС України суд -
Апеляційну скаргу приватного підприємства “МТК-Н», місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року у справі №А23/88(АВ23/1872), залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук