Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2006 р. о 11:15 Справа № АС-04/378-06 (н.р. 27/94-05)
вх. № 10072/1-04 (н.р. 2813/1-27)
Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.
за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.
представників сторін
позивача - Несміян В.Є (дов.)
1-го відповідача - Жадан Л.І. (дов.) 2-го відповідача -Шеремет А.І. (дов.)
по справі за позовом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
до ТОВ "Хлібозавод "Олексіївський", м. Харків, ТОВ "Українська промислова експортна компанія», м.Київ
про визнання правочину недійсним
Позивач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, звернувся до господарського суду з позовом про визнання правочину, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод «Олексіївський» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова експортна компанія» (далі - ТОВ «УПЕК») на підставі договору комісії № 15/07/03 від 15.07.2004р. недійсним згідно ст. 207-208 Господарського кодексу України як такого, що укладений не в рамках здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що правочин, який оспорюється, було укладено відповідачами не в рамках здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту з наступним відшкодуванням ПДВ із державного бюджету. Позивач робить вказані висновки с того, що згідно інформації Національного Бюро Інтерполу США, компанія “KORAL ENTERPRISES» (якій другий відповідач поставив товар, отриманий від першого відповідача з вищевказаним договором комісії) не знаходиться за адресою, зазначеною у вантажно-митній декларації.
За таких обставин позивач вважає, що правочин, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним.
Перший відповідач - ТОВ «Хлібозавод «Олексіївський» з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень представник першого відповідача вказує, що правочин був ним фактично вчинений, товар переданий на комісію, оплата за товар була проведена покупцем.
Другий відповідач - ТОВ «УПЕК» з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень представник другого відповідача вказує, що правочин був ним фактично вчинений, товар отриманий на комісію, оплата за товар була проведена покупцем.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між відповідачами був укладений договір комісії № 15/07/03 від 15.07.2004р. Згідно умов даного договору ТОВ «Хлібозавод «Олексіївський» (комітент) доручило ТОВ «УПЕК» (комісіонеру) за винагороду укласти угоду продажу товару, який належить комітенту (біологічно активної харчової добавки «Еректиум-форте») за межі України. Згідно специфікацій, копії яких надані до матеріалів справи, кількість товару склала 14500 одиниць, на загальну суму 1537000 грн.
Товар був отриманий другим відповідачем на комісію згідно актів прийому-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач не заперечує проти того, що товар по оскаржуваному правочину фактично існував та був документально оформлений.
ТОВ «УПЕК» виконав доручення першого відповідача та експортував отриманий на комісію товар у Сірію компанії “KORAL ENTERPRISES» (США). Комітент прийняв звіт Комісіонера від 31.08.04р., отримав оригінал ВМД №100120000/4/742109 від 28.08.04р., на якому є відмітка митної служби України про те, що задекларовані в ній товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі, і оплатив Комісіонерові належну винагороду в розмірі 2000,00грн. та понесені витрати, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 28.09.04р. №ОУ-0000022, в т.ч. сплатив належним чином у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" податок до бюджету, про що свідчить відсутність зауважень по сплаті податків з боку податкової інспекції Дзержинського району м.Харкова.
Грошові кошти за проданий товар були отримані, що не заперечується позивачем. Комісіонер переказав кошти від продажу комісійного товару на рахунок Комітента у повному обсязі згідно банківської виписки за 06.09.04р., копія якої є в матеріалах справи.
Позивач зробив запити стосовно компанії “KORAL ENTERPRISES» (США). Як свідчать матеріали справи (лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 16.06.2004р. № 28-27/835, компанія “KORAL ENTERPRISES» (США) зареєстрована у штаті Делавер 30.11.1999р., реєстраційний номер 3123165. Згідно відповіді Національного Бюро Інтерполу США, компанія “KORAL ENTERPRISES» не знаходиться за адресою 1013 Centre Road, Wilmington, Delaware,USA.
В якості правового обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 207 Господарського процесуального кодексу України. В даній статті вказано, що:
1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
2. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Як свідчать надані позивачем документи, обидва відповідачі зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, поставлені на облік в податковій службі відповідного району, зареєстровані як платники ПДВ, знаходяться за юридичною адресою, звітуються перед податковою службою.
Позивач ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не вказує, які саме порушення чинного законодавства припущені відповідачами під час здійснення правочину. Позивач не зазначає також, які суперечні інтересам держави та суспільства цілі передбачували відповідачі при укладенні договору постачання. Позивач не надає доказів порушення відповідачами своєї господарської компетенції.
Фактично, єдине, що позивач ставить в провину відповідачам - це те, що другий відповідач, на виконання оскаржуваного правочину, поставив товар нерезиденту, який не знаходиться за адресою, зазначеною у вантажно-митній декларації.
Суд зазначає, що документів в підтвердження того, що нерезидент (компанія “KORAL ENTERPRISES») не знаходилась за адресою, зазначеною у вантажно-митній декларації на момент виконання правочину суду не надано. Нерезидент (компанія “KORAL ENTERPRISES») є зареєстрованим підприємством, фактичне постачання товару за межи митної території України відбулося (про що свідчить вантажно-митна декларація №742109 від 28.08.04р.), сам позивач в судовому засіданні вказує, що грошові кошти за товар від нерезидента надійшли (підтверджено також листом ЗАТ "Прайм-банк" №23/893 від 09.09.04р. Отже, той факт, що контрагент другого відповідача - нерезидент не знаходиться за своєю юридичною адресою після закінчення виконання правочину, не може бути підставою для визнання правочину, здійсненому відповідачами на підставі договору комісії № 15/07/03 від 15.07.2004р., недійсним. Цей правочин не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Яризько В.О.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04.12.06р.