08.11.2006 року Справа № 30/111
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Коршуна А.О., Джихур О.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 13.10.2006р. № 655)
при секретарі: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.128, т.2 -поштове повідомлення від 18.10.2006р.);
відповідача -Ганага О.С., дов. № 243 від 07.11.2006р.;
третьої особи -Самусько О.А., дов. № 16 від 20.03.2006р., головний спеціаліст-юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного навчального закладу “Інститут ділового адміністрування» м.Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006 року
у справі №
за позовом відкритого акціонерного товариства науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту гірничорудного машинобудування “КриворіжНДПІрудмаш», м.Кривий Ріг
до приватного навчального закладу “Інститут ділового адміністрування», м.Кривий Ріг
третя особа -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості в сумі 302 866,42 грн. та матеріальної шкоди в умі 36 822,28 грн.
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) по справі № 30/111 за позовом відкритого акціонерного товариства науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту гірничорудного машинобудування “КриворіжНДПІрудмаш», м.Кривий Ріг до приватного навчального закладу “Інститут ділового адміністрування», м.Кривий Ріг (далі -ПНЗ “Інститут ділового адміністрування») за участю третьої особи -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості в сумі 302 866,42 грн. та матеріальної шкоди в умі 36 822,28 грн. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 169 323 грн. 90 коп. заборгованості по орендній платі, 5724 грн. 01 коп. пені, 1750 грн. 48 коп. витрат по держмиту, 59 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог -відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті орендних внесків, в частині відмови -відсутністю правових підстав для розірвання договору оренди, оскільки позивачем не було дотримано процесу розірвання договору у відповідності до ст..188 Господарського кодексу України; щодо вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, пені за просрочку платежів, то рішення господарського суду в цій частині вимог мотивовано ст.ст.526, 530, 548 ЦК України, ст..193 Господарського кодексу України; рішення в частині вимог про стягнення штрафу -мотивовано тим, що цей вид майнової відповідальності саме орендодавця не передбачений умовами договору; в частині вимог про стягнення збитків -недоведеністю вимог відповідно до ст.33 ГПК України.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі -ПНЗ “Інститут ділового адміністрування» м.Кривий Ріг, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для її правильного вирішення зокрема:
- господарським судом всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України не було повернуто позивачеві позовну заяву без розгляду для усунення недоліків, чим суд безпідставно створив умови, які, на думку скаржника, не забезпечили повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, тобто господарським судом було порушено вимоги ст..58, п.5 ст.63 ГПК України, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст..54 ГПК України, так як позивачем не було дотримано досудового порядку звернення з пропозицією до відповідача про розірвання договору оренди;
- господарським судом порушено норми процесуального права, щодо порядку ведення судового процесу, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків;
- господарським судом 13.06.2006р. було здійснено розгляд справи за відсутності представника відповідача, якого не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання, чим господарський суд позбавив відповідача права надати і дослідити докази, які вказують на відсутність права позивача на звернення до суду;
- господарським судом не взято до уваги те, що позивачем не було надано докази, підтверджуючи право власності позивача на будівлю, яка є предметом договору оренди; не було надано правової оцінки довідці Криворізького БТІ про відсутність зазначеної будівлі на обліку;
- питання про відвід судді всупереч вимог ст..20 ГПК України не вирішено належним чином та в встановлений строк;
- договір оренди вчинено під впливом погроз, насильства та такий договір повинен бути визнаний недійсним відповідно до ст..231 ЦК України, та факт насильства встановлюється в господарському процесі, підтверджено наказом генерального директора відповідача, заявою в міліцію та прокуратуру, письмовими поясненнями заступника генерального директора відповідача.
Позивач по справі правом, передбаченим ст.ст.22, 96 ГПК України щодо участі в судовому засіданні, наданні відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (поштові повідомлення про вручення ухвал апеляційного господарського суду).
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ -повідомило, що, по-перше, відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.05.1994р. № 767 “Про створення ВАТ “КриворіжНДПІрудмаш» шляхом корпоратизації на базі майна Науково-виробничого об'єднання гірничої техніки “Криворіжрудмаш» було створено відкрите акціонерне товариство науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування “КриворіжНДПІрудмаш». По-друге, згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу науково-виробничого об'єднання гірничої техніки “Криворіжрудмаш» від 1994 року та Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації від 10.08.1994р. із вартості цілісного майнового комплексу науково-виробничого об'єднання гірничої техніки “Криворіжрудмаш» не вилучалася вартість будь-якого майна. По-третє, Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999р. № 847-ХІУ ВАТ “КриворіжНДПІрудмаш» включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. При цьому, органом управління даним товариством згідно вищезазначеного закону є Мінпромполітики України. Таким чином, регіональне відділення не здійснює функції органу управління ВАТ “КриворіжНДПІрудмаш», а також не володіє інформацією щодо належності до державної власності нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Харитонова, 1-а.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
01 вересня 2000 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №15 на оренду не житлових приміщень (а.с.79,т.1), розташованих за адресою м. Кривий Ріг, вул. Харитонова,1а, площа -3580 м2, що знаходиться на балансі орендодавця (а.с.79-81, т.1).
11 березня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №10-05/1 на оренду не житлових приміщень (а.с.119,т.1), розташованих за адресою м. Кривий Ріг, вул. Харитонова,1а, площа -3580 м2, що знаходиться на балансі орендодавця на строк до 01.01.2006 року (а.с.36, т.1 -акт повернення майна 04.01.2006р. (а.с.119-121, т.1)).
Між позивачем (орендодавець) ВАТ «КриворіжНДПІрудмаш», який діє на підставі Статуту підприємства і делегованих підприємству прав з боку Мінпромполітики України (п.3.6 Статуту від 31.01.2002 року №704-229) та орендарем, приватним учбовим закладом Інституту ділового адміністрування, (м. Кривий Ріг) укладено договір №26-06/1 на оренду не житлових приміщень від 09.01.2006 року (а.с.8-9, т.1).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно у вигляді не житлових приміщень, розташованих за адресою: 50024, м. Кривий Ріг, вул. Харитонова,1А, 7-ми поверхове приміщення (1,3,4,5,7 поверхи; підвальне приміщення), загальною площею 3580 м.кв. під навчальний заклад. Майно, що орендується, знаходиться на балансі орендодавця.
На виконання умов цього пункту договору сторони підписали акт приймання-передачі не житлових приміщень по договору оренди №10/05/1 від 11.03.2005 року від 04.01.2006 року (а.с.49, т.1).
Орендна плата вноситься орендарем орендодавцю в розмірі 32250,00грн. за один місяць (п.3.1 договору). Сума платежів за комунальні послуги та інші витрати виставляються по ціні, що діють в даний період часу відповідно до законодавства України без погодження з орендарем.
Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в термін не пізніше 20-числа звітного місяця і не залежить від результатів господарської діяльності орендаря (п.3.3 договору).
Обов'язки орендаря визначені розділом У договору до яких, зокрема, відноситься обов'язок вчасно й у повному розмірі вносити орендну плату та комунальні платежі (п.5.2.5).
Згідно п.7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01 серпня 2006 року.
31.01.2006 року позивач направив відповідачу для підписання акт наданих послуг по використанню орендованих приміщень за березень 2006 року (а.с.10, т.2), а 28.02.2006 року за вих. №01-075 -акти за січень-лютий 2006 року (а.с.11 т.2, вх. №26 від 01.03.2006 року).
Згідно актів наданих послуг за січень -березень 2006 року позивачем надані послуги оренди, податок на землю, водопостачання, податок на додану вартість на суму: 26713,18грн.+36379,34грн. +37213,07грн., а всього на суму 100305,59грн.
Відповідачу направлені рахунки на оплату за січень-березень 2006 року (а.с.15-17 т.2), та за квітень 2006 року на суму 37053,30грн., за травень 2006 року на суму 37053,30грн. (а.с.94, т.1) та направлені акти наданих послуг на вказані в рахунках суми (а.с.95-96, т.1). 09.06.2006 року позивачу виставлено рахунок за червень 2006 року на суму 37220,34грн. та направлено відповідачу Акт наданих послуг.
Виставлені позивачем рахунки частково оплачені, а саме за січень 2006 року на суму 18639,28грн.
Згідно гарантійного листа за вих. №7 від 08.01.2006 року відповідач гарантував виконання робіт по відновлення нормального технічного стану орендованих приміщень та усунення недоліків, наведених в акті огляду та оцінки технічного стану приміщень від 17.11.2005 року у термін до 01.03.2006 року на умовах дольової участі з орендодавцем у розмірі 50% від вартості виконання робіт за пунктами 1 та 3 вищеназваного акту (а.с.56 т.1).
Листом від 08.01.2006 року №8 (а.с.57) відповідач гарантував внесення заборгованості з орендної плати згідно акту звіряння від 06.01.2006 року в сумі 21542,29грн. до 30.01.2006 року (а.с.57 т.1).
Як вбачається із позовної заяви, її прохальної частини позивач просив господарський суд розірвати дострокового договір оренди від 09.01.2006р. № 26-06/1, стягнути з відповідача шкоду на суму 36 822 грн. 28 коп., заборгованість по орендним платежам на суму 81 666 грн. 31 коп., 5000 грн. -суму штрафних санкцій по договору, 9924 грн. 90 коп. -пені. При цьому позовні вимоги мотивовано в якості норм матеріального права на ст.ст.610, 611, 623 ЦК України.
В подальшому, позивач збільшив розмір позовних вимог заявою від 23.05.2006р. (а.с.39-40), просив стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам 155 772 грн. 91 коп. боргу, 8000 грн. суму штрафу, 38 553 грн. 86 коп. пені. Зазначену заяву було прийнято господарським судом до розгляду.
Остаточно позовні вимоги відповідно до ст..22 ГПК України позивач виклав у заяві від 26.06.2006р. (а.с.24-25, т.2), просив стягнути з відповідача 192 993 грн. 25 коп. основного боргу, 10 000 грн. штрафу, 63 050 грн. 89 коп. пені, 36 822 грн. 28 коп. шкоди, а також розірвати достроково договір оренди від 26-06/1 від 09.01.2006р.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2, 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Докази, підтверджуючи, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не надавались судам обох інстанцій, відсутні в матеріалах справи. Отже, позивачем відповідно до ст..33 ГПК України не доведено належними доказами факт дотримання ним порядку розірвання договору оренди згідно з вимогами закону.
Враховуючи умови договору оренди від 09.01.2006р., зокрема, п.3.3 договору, факт відсутності доказів відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів “орендарем», такі докази відсутні в матеріалах справи, не надано при розгляді справи скаржником судам обох інстанцій, враховуючи факт прострочення в оплаті, чітко регламентований пунктом 3.2 договору розмір орендної плати, господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 169 323 грн. 80 коп. (8073 грн. 90 коп. за січень 2006 року + 32 250 грн. за лютий-червень 2006 року (включно)).
Відповідно до ст..546 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором передбачена п.6.2 договору, згідно якого за прострочення сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% з простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків на передбачено законом або договором.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені встановлюється договором та не може бути, відповідно до статті 3 цього Закону перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний висновок щодо стягнення пені в сумі 5 724 грн. 01 коп., виходячи із наведеного розрахунку в мотивувальній частині рішення (а.с.63-64, т.2) (за період з січня 2006 року по травень 2006 року (включно)).
Відповідно до пункту 5.1.12 договору оренди у разі прострочення сплати встановлених платежів, передбачених цим договором, на термін більший ніж п'ять робочих днів орендар зобов'язаний сплачувати на користь орендаря штраф у розмірі 1000грн. та у разі прострочення на термін більший ніж на десять робочих днів -штраф у розмірі 2000,00грн.
Вимога позивача про сплату штрафу у вищезазначеному розмірі за прострочення сплати встановлених платежів задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту наведеного пункту договору вбачається, що штрафні санкції повинні сплачуватися на користь орендаря, а не на користь орендодавця.
За цих підстав господарським судом обгрунтвоано та правильно відмовлено в частині вимог про стягнення штрафу.
Щодо стягнення збитків (шкоди) у виді сплаченого земельного податку, ПДВ, податку на прибуток, то господарським судом також правомірно відмовлено в задоволенні цих вимог, оскільки договором або законом не передбачено обов'язку “орендаря» по відшкодуванню цих витрат “орендодавця», тому, враховуючи вимоги ст.ст.525, 526 ЦК України, ст..193 Господарського кодексу України позов в цій частині задоволенню не підлягає, а також з урахуванням того, що позивачем відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не надано судам обох інстанцій жодного доказу, підтверджуючого оплату до бюджету зазначених податків в сумах, зазначених в якості позовних вимог, доказів, підтверджуючих розрахунок цих податків.
Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права, ст..20 ГПК України, то ці доводи не можуть бути прийняті в силу ч.2 ст.104 ГПК України.
Щодо посилань скаржника на необхідність визнання договору оренди недійсним, як такого, котрий було укладено внаслідок погроз та насильства, то відповідачем не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих скоєння таких дій, злочину, доказів, які б доводили вину позивача (процесуальні документи слідчих органів, вирок суду та ін.). Посилання на пояснення працівників відповідача, заяви відповідача до слідчих органів, прокуратури, носять односторонній характер, тобто складені самим відповідачем (скаржником) -не можуть бути визнані такими доказами згідно зі ст.ст.33, 34 ГПК України. Крім цього, відповідачем в суді апеляційної інстанції зазначено, що договір від 09.01.2006р. слід визнати недійсним з моменту укладення, тоді як свідчать матеріали, обставини справи, пояснення представників відповідача в судових засіданнях 08.11.2006р., орендовані приміщення було звільнено лише в серпні 2006 року, частково здійснювались перерахування платежів, тобто договір оренди від 09.01.2006р. фактично сторонами виконувався, користування приміщенням відбувалось.
Щодо доводів скаржника про те, що позивач не мав права передавати спірне майно в оренду за договором від 09.01.2006р., то слід зазначити наступне.
Згідно п.3.6 Статуту Відкритого акціонерного товариства Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству та цьому Статуту.
Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» створено, згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.05.1994 року №767 «Про створення ВАТ КриворіжНДПІрудмаш» шляхом корпоратизації на базі майна Науково-виробничого об'єднання гірничої техніки «Криворіжрудмаш».
Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Науково-виробничого об'єднання гірничої техніки «Криворіжрудмаш» від 1994 року та плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації від 10.08.1994 року із вартості цілісного майнового комплексу Науково-виробничого об'єднання гірничої техніки «Криворіжрудмаш» не вилучалася вартість будь-якого майна.
Оскільки ВАТ КриворіжНДПІрудмаш» включено, згідно Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 року №847-ХІУ, до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області не здійснює функції органу управління позивача. При цьому органом управління даним товариством згідно вищеназваного закону є Мінпромполітики України.
Відповідно до статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного майна є державні (комунальні) підприємства -щодо окремого індивідуально визначеного майна.
Крім цього, слід зазначити, що ні на день оспорюваного судового рішення, ні на день прийняття постанови судом апеляційної інстанції, зазначений договір оренди недійсним в встановленому законом порядку визнано не було, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. по справі № 30/111 -залишити без змін; а апеляційну скаргу приватного навчального закладу “Інститут ділового адміністрування» м.Кривий Ріг -залишити без задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді А.О. Коршун
О.В.Джихур