29.11.2006 Справа № 6/23
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,
суддів -Сизько І.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі -Чоха Є.О.
за участю представників
позивача: Барченкова О.П.
відповідача: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шкірзавод», м. Новомиргород Кіровоградської області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.04.06 року у справі № 6/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шкірзавод», м. Новомиргород Кіровоградської області
до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області, м. Мала Виска
про скасування актів,
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 03.04.06 року у справі № 6/23 (суддя Баранець О.М.) позовні вимоги задоволені частково; податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ №000012310/0 від 19.01.2006р. скасовано частково: на 400,00 грн. зменшено суму основного боргу та на 200,00 грн. - суму штрафних (фінансових) санкцій.
Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки: право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету; позивач не надав господарському суду доказів надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України у звітному періоді; сума ПДВ від здійснення фінансово-господарських операцій, зазначених в акті перевірки, до держбюджету сплачена не була, внаслідок того, що одним з постачальників (ПП КП «Альянс Трейд») суму ПДВ у відповідному податковому періоді (березень 2005р.) у податковій декларації не відображено та до бюджету не сплачено.
Підставою часткового скасування податкового повідомлення-рішення явилася механічна помилка відповідача при нарахуванні сум.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач -ТОВ «Шкірзавод», звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник не погоджується з доводом податкового органу про те, що відсутність відомостей про сплату ПДВ, задекларованого як сума бюджетного відшкодування, дозволяє стверджувати, що відповідну суму задекларовано всупереч приписам Закону України «Про податок на додану вартість».
Скаржник вказує на те, що на момент подання податкової декларації платник взагалі не може володіти інформацією про сплату ПДВ до бюджету своїм постачальником, що унеможливлює реалізацію права на відшкодування ПДВ і є порушенням конституційного принципу верховенства права.
Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу вказує на те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України, це випливає з самої суті поняття «податку», його основної функції -формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1 Бюджетного кодексу України), а також з поняття «платника податку», як особи, яка згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону). За змістом зазначеного Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідач просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином; відповідач наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
19.01.2006 року Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією (Новомиргородське відділення) щодо ТОВ «Шкірзавод» були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №000012310/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 128667,00грн.;
- №000022310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 316739,73грн., у тому числі: 211159,82грн. -основний платіж та 105579,91грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт № 1-2310-1710-00307885 від 10.01.2006р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Шкірзавод» за період з 01.09.2004р. по 30.09.2005р.
Проведеною перевіркою було встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп.7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у березні 2005р. на суму 211159,82 грн.
За результатами зустрічної перевірки (по ланцюгу«до виробника») встановлено, що сума податку на додану вартість від здійснення фінансово-господарських операцій з купівлі продажу сирих шкір ВРХ, зазначених в акті перевірки, до державного бюджету не сплачувалася, внаслідок того, що один з постачальників (ПП КП «Альянс Трейд») суму податку на додану вартість у відповідному податковому періоді (березень 2005р.) у податковій декларації не задекларував та, відповідно, до бюджету не сплатив.
Як убачається з матеріалів справи, у березні 2005р. на підставі договору купівлі-продажу № 08/05 від 01.03.05р. ТОВ «Шкірзавод» придбав у ПП «Дрім» шкури сирі ВРХ на 1266958,95 грн. (у тому числі ПДВ 211159,82 грн.), одержав від продавця належним чином оформлену накладну та відобразив відповідну суму у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року.
Відповідач вважає, що відображення даної суми у складі податкового кредиту та часткове отримання відшкодування здійснено позивачем неправомірно, оскільки одним з постачальників позивача сума ПДВ не відображалася у податковому обліку і не сплачувалася до бюджету.
Відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»
- податковий кредит звітного періоду складається як із сум сплаченого ПДВ, так і із сум нарахованого ПДВ (пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону);
- підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту являється належним чином оформлена податкова накладна, видана платником податку на додану вартість (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону);
- право на податковий кредит виникає у платника податку за першою подією: датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону);
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону).
Нормами вказаного Закону (п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 та пп.7.7.5 ст.7) передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Колегія суддів поділяє думку податкового органу і господарського суду про те, що сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку, нерозривно пов'язані між собою і право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару, однак, не погоджується з висновками останніх про відсутність такого права у позивача.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що ПП КП «Альянс Трейд» ніяких сум ПДВ у відповідному податковому періоді (березні 2005р.) у податковій декларації не відображало та не сплачувало до бюджету.
Однак, у справі відсутні документи, які б підтверджували наявність зв'язку між формуванням податкового кредиту позивача та несплатою податку ПП КП «Альянс Трейд».
Так, придбання товару, як зазначено вище, здійснено позивачем у ПП «Дрім» і зазначена операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку підприємства-продавця.
Натомість докази, які б підтверджували факт придбання продукції, що була реалізована позивачу, у ПП КП «Альянс Трейд» у справі відсутні. Матеріали справи не містять жодних документів, що посвідчували б наявність взаємовідносин між ПП «Дрім» та ПП КП «Альянс Трейд», внаслідок чого неможливо дійти висновку щодо найменування, вартості, обсягів, періоду поставки продукції, сум нарахованого за операцією ПДВ тощо.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладений на суб'єкта владних повноважень.
Документи в обгрунтування правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, донарахування ПДВ за березень 2005 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем не надані. Відповідно, постанову господарського суду ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин справи.
За викладених обставин колегія суддів вважає неправомірним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005р., нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаний період.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про підставність вимог позивача щодо скасування постанови господарського суду. За вказаних обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова господарського суду скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160,196,198,205-206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шкірзавод» задовольнити.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2006 року у справі № 6/23 скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції №000012310/0 від 19.01.06р. на суму 128667,00 грн. та №000022310/0 від 19.01.06р. на суму 316739,73 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: І.А.Сизько
Т.А.Верхогляд