10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"21" листопада 2006 р. Справа № 10/184-НА
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Веденяпіна О.А.
суддів: Іоннікової І.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Войцешуку В.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Самбір І. О. (довіреність №694-НЮ від 12.12. 2005 року),
від відповідача: Подлевський О. М. (довіреність № 07-01-299 від 16.02.2004 року),
розглянувши апеляційну скаргу виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м.Хмельницький)
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "10" липня 2006 р. у справі
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м.Київ)
до виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м.Хмельницький)
про скасування рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 13.03.2006 року №64 в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464,00грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438,00 грн.,
Державне територіальне об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду з позовом про скасування рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №64 від 13 березня 2006 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464,00 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438,00 грн.
Позивач вказує, що на підприємстві за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. застрахованим особам надавався безкоштовний проїзд залізничним транспортом у відповідності до ст.16 Закону України "Про залізничний транспорт». Вважає неправомірним включення відповідачем суми вартості безоплатного проїзду працівників вагонної дільниці до складу фактичних витрат на оплату праці, посилаючись на ст.1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» та п.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», які встановлюють розмір внесків , виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст.ст.1,2 Закону України “Про оплату праці», р.5.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» і вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 Закону України "Про залізничний транспорт».
Постановою господарського суду Хмельницької області від 10 липня 2006 року у справі №10/184-НА позов задоволено.
Скасовано рішення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №64 від 13 березня 2006 року в частині донарахування страхових внесків в сумі 3464,00 грн., доутримання страхових внесків в сумі 1194,21 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі заниженої суми заробітної плати в сумі 119438,00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного територіального об'єднання "Південно-Західна залізниця" 3,40 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, виконавча дирекція Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що із сум наданого безкоштовного проїзду утримувався прибутковий податок з громадян, безкоштовний проїзд, який надавався працівникам залізниці, включався в загальний місячний та річний оподатковуваний дохід, у зв'язку з чим він не є соціальною послугою, а є додатковим благом.
Зазначає, що господарським судом першої інстанції не було враховано те, що вагонна дільниця, порушуючи порядок справляння страхових внесків, обмежувала і право застрахованих осіб на отримання належного матеріального забезпечення в разі настання страхового випадку.
В доповненні до апеляційної скарги наголошує про безпідставність віднесення безоплатного проїзду до соціальних послуг.
Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у скарзі, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Задовольняючи позов, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, тому внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 Закону України "Про залізничний транспорт".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суду встановив.
Виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку вагонної дільниці №3 ст. Хмельницький, яка є відособленим структурним підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця» щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів, про що складено акт перевірки від 20 лютого 2006р.
В ході перевірки виявлено порушення встановленого порядку нарахування і утримання страхових внесків у зв'язку з тим, що до складу сум, на які нараховуються страхові внески, не включені суми на безкоштовний проїзд працівників залізничного транспорту.
На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем 13 березня 2006р. прийнято рішення №64 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким згідно із п.6 ч.1 ст.28, ст.30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням“ визначено суму платежу та вирішено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді штрафних та фінансових санкцій в таких розмірах: донараховано страхових внесків - 3464 грн., доутримано страхових внесків - 1194,21 грн., неправомірні витрати - 71,02 грн., штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків - 35,51 грн., штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати - 119438 грн.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її необґрунтованість.
При цьому виходить із наступного.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до ч.1 ст.21 цього Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках, в тому числі для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.
Згідно із ст.1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців встановлено у розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір внесків встановлюється виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структуру заробітної плати визначено нормами ст.2 вищевказаного Закону, відповідно до якої заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. При цьому до додаткової заробітної плати належить винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Посилання відповідача на п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713, стосовно застосування при визначенні складових фонду оплати праці для нарахування страхових внесків не є переконливим, оскільки п.п.1.1 п.1 цієї Інструкції містить застереження про те, що Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нормами п.п.4.3.1 п.4.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» №889- IV від 22.05.2003р. передбачено, що надання соціальних послуг відповідно до закону не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу .
При цьому відповідно до ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт» соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Умови надання права на безоплатний проїзд працівникам ДТГО “Південно-Західна залізниця» та членам їх сімей визначені у розділі VIII »Соціальні гарантії, пільги, компенсації» колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Державного територіально - галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця».
Згідно п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №160 »Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Посилання відповідача на наказ Укрзалізниці від 13.04.2004 року №86-У про затвердження Тимчасового порядку обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб не є переконливим, оскільки він не ґрунтується на вищезазначених нормативних актах. Крім того, даний наказ є відомчим нормативно-правовим актом, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Враховуючи наведені обставини, колегія апеляційної господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, постанова господарського суду Хмельницької області від 10 липня 2006 року у справі №10/184 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,200,205,206,212,254,п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 10 липня 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Веденяпін О.А.
судді:
Іоннікова І. А.
Черпак Ю.К.
віддрук. 2 прим.
1-до справи
2-в наряд
друк. Кравчук Н.В.