04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" січня 2013 р. Справа№ 5011-11/15508-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Галков І.О. - юрист
від відповідача: не з"явився
розглянуши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.М.М."
на рішення
Господарсього суду м.Києва
від 05.12.2012р.
по справі № 5011-11/15508-2012 ( суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.М.М."
про стягнення 22 232, 91 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 05.12.2012р. по справі № 5011-11/15508-2012 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 3 % річних за період з 01.02.2011 по 21.09.2011 у розмірі 8 299 грн. 39 коп., інфляційні втрати за період з 01.02.2011 по 21.09.2011 у розмірі 13 867 грн. 94 коп., а також 1 604 грн. 67 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що листом № 47/01-юр від 28.01.2009 відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України для отримання довідки про зупинення (припинення) діяльності внаслідок дії непереборної сили відповідно до п.8.ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Однак відповіді з Торгово-промислової палати України не було надано, але настання світової фінансової кризи є загальновідомим фактом, і саме через її вплив відповідач не зміг виконати свої договірні зобов»язання.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 08519041, про причини неявки суд не повідомлено. Вислухавши думку представника позивача, колегія вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача оскільки в справі достатньо матеріалів для її розгляду по суті.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне:
11.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмежною відповідальністю Фірма "Т.М.М." було укладено договір фінансового лізингу № 1287/04/2008 за умовами якого позивач зобов'язався придбати у свою власність транспортний засіб: вантажний автомобіль, шасі MAN TGA 41.400 8*4 ВВ (п'ять одиниць); 2008 року, пробіг на момент придбання 300 км, вартість якого становить суму, еквівалентну 680000,00 умовних одиниць, виражену в гривнях України, та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу в якості предмета лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач -прийняти предмет лізингу на умовах цього Договору.
Відповідач, на виконання договору фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008 передав, а позивач прийняв автомобілі MAN TGA 41.400 8*4 ВВ у кількості 5 штук.
Проте, відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 51/80 позов ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено повністю та стягнуто з ТОВ Фірма "Т.М.М." заборгованість у розмірі 433 371,09 грн., пеню у розмірі 7 508,39 грн., 3% річних у розмірі 1 435,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 174,24 грн., державне мито у розмірі 4 435,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. В межах розгляду справи № 51/80 позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період до 31.01.2011.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 вищезазначене рішення було залишено без змін.
Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки рішення Господарського суду Києва від 20.04.2011 у справі № 51/80 було виконано лише 22.09.2011, позивачем за період з 01.02.2011 по 21.09.2012 було додатково нараховано (за період з 01.02.2011 по 21.09.2011) індекс інфляції у розмірі 13 933,52 грн. та 3% річних у розмірі 8 299,39 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Наявність грошового зобов'язання відповідача (виникло за Договором фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008) по сплаті позивачу лізингових платежів у розмірі 433 371,09 грн. підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва № 51/80 від 20.04.2011 за участі тих самих сторін, та відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язаннь, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно умов договору.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином законом чітко встановлений обов"язок боржника, який прострочив виконання зобов"язання, на вимогу кредитора відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. При цьому закон не передбачає можливість стягнення інфляційних втрат та суми трьох процентів річних лише під час судового розгляду вимог кредитора по стягненню основного боргу. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Крім того, правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011.
Як вбачаєтсья з матеріалів справи, спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 433 371,09 грн. було виконано 22.09.2011 за результатами здійснення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 51/80. Таким чином, спірне грошове зобов'язання припинилось 22.09.2011.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач при нарахуванні інфляційного збільшення суми боргу припустився арифметичної помилки, розмір інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за розрахунокм суду складає 13 867,94 грн. в частині стягнення 65,58 грн. інфляційних втрат слід відмовити. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 58317,63 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2012р. у справі № 5011-11/15508-2012 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-11/15508-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-11/15508-2012 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Михальська Ю.Б.
Отрюх Б.В.