83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.11.06 р. Справа № 11/289
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота
при секретарі судового засідання Єрохіної В.В.
За участю представників:
Від позивача: Ігнатова Н.О. - за довіреністю
Від відповідача: Неізвестна О.Ю. - за довіреністю
Від третьої особи: не з'явився, належним чином повідомлений.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця» м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Донецьк
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Фірма “Федкомінвест Монако С.А.М.»
про стягнення 167 370,60грн.
Позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця» м.Донецьк, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Донецьк про стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 167 370,60грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на копію договору № 7 від 30.12.2005р. про організацію перевезення вантажів транзитом через державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт», копії актів про затримку вагонів, копії накопичувальних карток №№ 310372, 110485, 130487 та інше.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на укладений договір № 7, згідно з яким позивач прийняв обов'язок надавати послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Послуги по зберіганню вантажу цим договором не надавалися, тому позов заявлений необґрунтовано. Збір за зберігання вантажу є додатковою послугою і він повинен сплачуватися на підставі окремих договорів. Крім того, згідно умов договору зазначений перелік обов'язків позивача є вичерпним.
Відповідач надав клопотання за № 878 від 01.09.2006р. та просить залучити до розгляду справи в якості третьої особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фірму “Федкомінвест Монако С.А.М.».
Ухвалою суду від 04.09.2006р. було залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, Фірму “Федкомінвест Монако С.А.М.».
Представник третьої особи надав пояснення та вважає позовні вимоги безпідставними (арк.справи 72-73).
Позивач надав через канцелярію суду клопотання та просить перенести розгляд справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання. Суд розглянув клопотання та задовольнив. Через канцелярію суду позивач надав клопотання та просить долучити до матеріалів справи додаткові документи. Суд розглянув клопотання та задовольнив.
Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Справа слуханням була відкладена, згідно ст.ст.69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що між сторонами 30.12.2005р. був укладений договір № 7 про організацію перевезення сірки транзитом через Маріупольський торгівельний порт і перевантаження по прямому варіанту «вагон-судно».
Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією планування, затримками на підходах до станції Маріуполь-Порт вагонів з сіркою, що надходить з території Російської Федерації через залізничні прикордонні переходи України на станцію Маріуполь-Порт з наступним перевантаженням в морські судна по прямому варіанту «вагон-судно». Пунктом 1.3. договору встановлено, що даний договір передбачає послуги за користування вагонами та за зберігання вантажів в вагонах, як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні подачі під вивантаження на станції.
Протягом березня 2006р. на станцію Маріуполь-Порт надходив вантаж, а саме - сірка, на адресу ТОВ «Лемтранс» за накладними №№ 008830, 008906, 008918, 008927, 008936, 008941, 008945, 008946, 008949, 008954, 008956-008958, 008972, 008974, 008976, 008978, 008981-, 008983, 008987- 008891, 009034-009038, 717282, 713322.
Позивач вважає, що позов заявлений правомірно, оскільки зобов'язання залізниці доставити вантаж передбачено ст.909 Цивільного кодексу України і відповідальність за його зберігання передбачена ст.924 Цивільного кодексу України, тобто Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу. На час затримки вагонів на станції призначення вантаж не був виданий одержувачу, тому залізниця несла відповідальність за його збереження та здійснювала його збереження.
Вагони не були своєчасно вивантажені і позивач вважає, що вантажоодержувач повинен сплатити встановлену плату за зберігання вантажу у вагонах згідно п.5 Правил зберігання вантажів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.
В якості доказу нарахування збору позивач надав акти загальної форми (арк.спр. 13-22).
В силу пункту 5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Відповідач пояснив, що вантажем була сірка, яка віднесена до небезпечних вантажів і, яка перевозиться на особливих умовах. Залізниця звільнена від відповідальності за зберігання сірки у вагонах, які не належали залізниці. Тому в обґрунтування відповідач надав залізничні накладні, з яких вбачається, що вантаж - сірка є особливим вантажем і її перевезення здійснюється за особливими умовами. Сірка завантажена у відкритих піввагонах і не було встановлено пошкодження вантажу або його нестачі.
Відповідно до п.2.6 «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2006р. № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Державним підприємством «Донецька залізниця» з приводу затримки вагонів з сіркою на ст.Маріуполь-Порт складені накопичувальні картки (арк.спр. 10-12), в яких нарахований збір за зберігання вантажу з урахуванням приписів п.2.3 розділу 3 Тарифного керівництва № 1. Накопичувальні картки підписані начальником ст.Маріуполь-Порт та представником позивача із зауваженням та відміткою про особливі умови перевезення вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Умовами п.1.3 договору № 7 передбачено, що Залізниця надає такі послуги, як: користування вагонами як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні подачі під відвантаження на станції Маріуполь-Порт; зберігання вантажів в вагонах як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні відвантаження на станції Маріуполь-Порт; повідомлення, але договором не визначені підстави для нарахування зборів за надані послуги.
Розділом 3 сторони передбачили, що облік затриманих з вини замовника вагонів на підходах до станції Маріуполь-Порт проводиться відповідно до Правил перевезення вантажів (частина 1) розділ 6, пункти 9, 10, а облік затриманих з вини замовника вагонів на станції призначення проводиться відповідно до Правил перевезення вантажів (частина 1) розділ 6, пункт 8.
Тобто сторонами був передбачений тільки порядок обліку вагонів, затриманих з вини замовника.
Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що замовником вноситься плата за користування вагонами, збори за додаткові послуги, збори за вільними зборами, передбаченими в п.1.3 договору, нараховуються і стягуються згідно Правил перевезень вантажів, Тарифним керівництвом № 1 та діючою нормативною документацією Укрзалізниці. Нарахування збору за зберігання вантажу не передбачено.
Пунктом 1.3. договору обумовлена послуга за зберігання вантажів у вагонах, але не передбачено, в яких вагонах та умови, при яких здійснюється зберігання. Таким чином, укладеним договором не передбачалась обов'язкова плата за зберігання вантажів.
За своєю правовою природою плата за зберігання, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється договором зберігання, який укладається згідно статті 936 Цивільного кодексу України. В судовому засіданні сторони пояснили, що такий договір не укладався.
Крім того, залізниця неправомірно посилається на її відповідальність за зберігання вантажу відповідача, оскільки згідно залізничних накладних сірка відвантажена за угодою про перевезення на особливих умовах. Відповідно до телеграми Укрзалізниці при перевезенні сірки залізниця звільнена від відповідальності за якість та кількість сірки, яка відвантажується до 30.06.2006р. Відтак, посилання залізниці на зберігання вантажу з відповідальністю за час затримки вагонів необґрунтоване. Частина 2 ст.110 Статуту залізниць України передбачає, що обов'язки зберігання небезпечних вантажів покладається на відправника. Крім того, в судових засіданнях встановлено, що вантаж перевозився не у вагонах перевізника, а у власних (орендованих) вантажовідправника.
Згідно ст.6 Закону України “Про залізничний транспорт» розрахунки з підприємствами залізничного транспорту загального користування за додаткові збори здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами. Відповідно до ст.6 Статуту збори - це цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт і послуг, пов'язаних з перевезення вантажів.
Крім того, поняття “місця загального користування» регулюються ст.9 Статуту залізниць України та розділом 2 Тарифного керівництва № 1.
Тому, суд дійшов висновку, що збір за зберігання сірки у вагонах, які не належать залізниці, є додатковою послугою залізниці, на яку слід укладати окремий договір (угоду) або передбачати її в договорах на перевезення вантажів.
З огляду на вищевикладене, факт надання послуги зберігання сірки залізницею не доведений і підстави для оплати вказаної послуги у вигляді збору відсутні.
Судові витрати підлягають розподілу у порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.22, 33, 43, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повний текст рішення підписано 27.11.2006р.
Суддя Чернота Л.Ф.
Надруковано 3 примірники:
Позивачу - 1
Відповідачу - 1
У справу -1