23 січня 2013 року Справа № 5020-1072/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Видашенко Т.С.,
Балюкової К.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: Поліщук Г.О., довіреність № 1 від 20 січня 2013 року (фізична особа-підприємець Никонова Яна Іванівна)
відповідача: Заварін А.В., довіреність № 972 від 28 квітня 2011 року (фізична особа-підприємець Зукова Світлана Віталіївна)
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 21 листопада 2012 року у справі № 5020-1072/2012
за позовом фізичної особи-підприємця Никонової Яни Іванівни (вул. Героїв Бресту, 27/106, м. Севастополь, 99003)
до фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни (вул. Велика Морська, 15, кв. 28, м. Севастополь, 99011)
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
21 вересня 2012 року фізична особа-підприємець Никонова Яна Іванівна звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (а.с. 3-4).
Позов мотивований тим, що 11 листопада 2008 року та 29 грудня 2008 року між фізичною особою-підприємцем Никоновою Яною Іванівною та фізичною особою-підприємцем Зуковою Світланою Віталіївною були укладені договори оренди нежитлових приміщень. Проте, відповідачем не було передано предмети оренди позивачу, про що свідчить відсутність підпису позивача у актах приймання-передачі.
В подальшому рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 квітня 2011 року у справі № 5020-321/2011 було встановлено, що вказані договори оренди були неукладеними, а тому позивач просить зобов'язати відповідача сплатити позивачеві безпідставно набуті грошові кошти, які сплачувались ним як орендна плата за орендоване майно яке він не використовував, на загальну суму 119000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 листопада 2012 року у справі № 5020-1072/2012 позов задоволено у повному обсязі (а.с. 51-55).
Рішення обґрунтовано тим, що об'єкти нерухомого майна, за які позивач сплачував відповідачу орендну плату так і не були отримані позивачем за договорами від 11 листопада 2008 року та від 29 грудня 2008 року, які в подальшому були визнанні судом неукладеними, а тому відповідачем були отримані кошти від позивача без достатньої правової підстави, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 119000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Зукова Світлана Віталіївна звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договори оренди нежитлових приміщень від 11 листопада 2008 року та 29 грудня 2008 року є дійсними, оскільки позивач фактично займав орендовані приміщення, здійснював у них свою підприємницьку діяльність, сплачував комунальні послуги, укладала договори з охоронним підприємством та оплачувала їх послуги. Крім того, отримувала ліцензії та патенти для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А.
23 січня 2013 року від фізичної особи-підприємця Никонової Яни Іванівни надійшло заперечення, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним.
Також, від фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни надійшло клопотання, в якому відповідач керуючись нормами статті 30 Господарського процесуального кодексу України просить суд, викликати до суду осіб для надання пояснень, а саме, фізичну особу-підприємця Шишолик Є.Н., фізичну особу-підприємця Павлова Є.Л., Гарбуз Ю.О., Обрамец С.І. та Єремкіна О.В.
Судова колегія розглянувши зазначене клопотання вирішила зазначити наступне.
Відповідно до статті 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.
Згідно із пунктом 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 у частині першій статті 30 Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту).
Отже, у наведеній ситуації, якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), то вона не підпадає під ознаки зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, клопотання фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни про викликання до суду осіб для надання пояснень не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не надав доказів про знаходження перелічених осіб з ним у трудових відносинах.
У судовому засіданні, яке призначено на 23 січня 2013 року, представник фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник фізичної особи-підприємця Никонової Яни Іванівни заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2008 року між фізичною особою-підприємцем Зуковою Світланою Віталіївною (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Никоновою Яною Іванівною (Орендар) був укладений договір (далі - Договір) оренди приміщення, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати за плату позивачу у строкове користування, а позивач зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення (у подальшому - об'єкт оренди), яке визначено у договорі та зобов'язується сплачувати відповідачу орендну плату (а.с. 9-12).
Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору, об'єкт оренди належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. Об'єктом оренди є нежитлове приміщення під бар-більярдну, площею 200 кв.м., що розташований по пр. Перемоги, 45-А у місті Севастополі. У розділі 2 сторони передбачили порядок передачі об'єкта в оренду.
Згідно пунктами 3.1, 3.2 зазначеного Договору, передача об'єкта оренди здійснюється сторонами у день підписання даного договору та оформлюється актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі складається у двох примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору, строк оренди - з 01 січня 2009 року до 01 січня 2012 року. Якщо жодна з сторін в строк до 30 календарних днів до закінчення строку оренди не направить повідомлення про намір припинити даний Договір, то дія даного Договору автоматично пролонгується на 11 місяців, на тих самих умовах.
Згідно з пунктом 5.3 Договору, при припиненні дії даного Договору або його достроковому розірванні, сторони зобов'язані на протязі 10 днів з моменту розірвання договору провести розрахунки по своїм фінансовим зобов'язанням, що діяли на момент розірвання договору.
29 грудня 2008 року між фізичною особою-підприємцем Зуковою Світланою Віталіївною (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Никоновою Яною Іванівною (Орендар) був укладений договір оренди приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати за плату позивачу у строкове користування, а позивач зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення (у подальшому - об'єкт оренди), яке визначено у договорі та зобов'язується сплачувати відповідачу орендну плату (а.с. 14-17).
Об'єкт оренди належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу. Об'єктом оренди є нежитлове приміщення колишнього кінотеатру для використання під більярдну, площею 243,50 кв.м., та приміщення колишньої кінобудки, площею 42,7 кв.м. для використання під підсобні приміщення, що розташовані по пр. Перемоги, 45-А у місті Севастополі.
У розділі 2 Договору сторони передбачили порядок передачі об'єкта в оренду.
Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Договору, передача об'єкта оренди здійснюється сторонами у день підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі складається у двох примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору, строк оренди - з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2011 року. Якщо жодна з сторін в строк до 30 календарних днів до закінчення строку оренди не направить повідомлення про намір припинити даний Договір, то дія даного Договору автоматично пролонгується на 11 місяців, на тих самих умовах.
Згідно із пунктом 5.5 Договору, при припиненні дії даного Договору або його достроковому розірванні, сторони зобов'язані на протязі 10 днів з моменту розірвання договору провести розрахунки по своїм фінансовим зобов'язанням, що діяли на момент розірвання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 квітня 2011 року у справі № 5020-321/2011 встановлено, що договори оренди нерухомого майна від 11 листопада 2008 року та від 29 грудня 2008 року є неукладеними, оскільки вони були укладені у простій письмовій формі, не були нотаріально посвідченими та не пройшли державної реєстрації.
Вказані обставини стали підставою для звернення фізичної особи-підприємця Никонової Яни Іванівни до господарського суду з даним позовом, оскільки позивач вважає, що фізична особа-підприємець Зукова Світлана Віталіївна без будь-яких правових підстав отримувала кошти від позивача за орендну плату, які були передані їй за вказаними Договорами.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 квітня 2011 року у справі № 5020-321/2011 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни до фізичної особи-підприємця Никонової Яни Іванівни про розірвання договорів оренди та стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 39000,00 грн. Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що, оскільки докази нотаріального посвідчення договорів від 11 листопада 2008 та від 29 грудня 2008 року та їх державної реєстрації відсутні, вказані договори є неукладеними.
Зазначене рішення набрало законної сили, оскільки сторонами не оскаржувалось.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, не повинні доводитись знову факти про те, що договори оренди приміщень від 11 листопада 2008 року та від 29 грудня 2008 року є неукладеними.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Термін «майно»в контексті частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).
Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.
Отже, зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що для необхідності її застосування повинні мати місце факти безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
При цьому, для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Так, позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордеру за серпень 2009 на суму 10000,00 грн., за вересень 2009 на суму 13000,00 грн., за жовтень 2009 на суму 13000,00 грн., за листопад 2009 на суму 13000,00 грн., за грудень 2009 на суму 13000,00 грн., за січень 2010 на суму 13000,00 грн, за лютий 2010 на суму 13000,00 грн., за березень 2010 на суму 13000,00 грн., за квітень 2010 на суму 5000,00 грн., за травень 2010 на суму 13000,00 грн. вбачається, що позивачем здійснювалась орендна плата відповідачу за вказаними договорами за період з серпня 2009 по травень 2010 на загальну суму у розмірі 119000,00 грн. (а.с.42-44).
Пунктами 3.1, 3.2 Договорів, передбачено, що передача об'єкта оренди здійснюється сторонами у день підписання даних Договорів та оформлюється актом приймання-передачі.
Однак як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було передано зазначене у договорах майно за актами приймання-передачі.
Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки об'єкти нерухомого майна, за які позивач сплачував відповідачу орендну плату так і не були отримані позивачем за договорами від 11 листопада 2008 року та від 29 грудня 2008, які в подальшому були визнанні судом неукладеними, а тому відповідачем були отримані кошти від позивача без достатньої правової підстави.
Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.
Так, відповідач стверджує, що договори оренди нежитлових приміщень від 11 листопада 2008 року та 29 грудня 2008 року є дійсними, оскільки позивач фактично займав орендовані приміщення, здійснював у них свою підприємницьку діяльність, сплачував комунальні послуги, укладала договори з охоронним підприємством та оплачувала їх послуги. Крім того, отримувала ліцензії та патенти для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А.
До апеляційної скарги, як на підтвердження своїх доводів, відповідачем надано договір про співробітництво від 02 січня 2011 року, клопотання фізичної особи-підприємця Никонової Яни Іванівни, постанову Нахімовського районного суду міста Севастополя, акт приймання-передачі, договір оренди холодильного обладнання, акт від 20 травня 2010 року, постанова від 07 березня 2011 року про відмову у порушення кримінальної справи, повідомлення від 08 червня 2011 року та інші (а.с. 82-93).
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судова колегія, вирішила прийняти зазначені докази та надати їм оцінку, оскільки відповідач не приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, а тому не мав можливості їх надати.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Як вбачається з умов договору від 11 листопада 2008 року його об'єктом (предметом) є нежитлове приміщення під бар-більярдну, площею 200 кв.м., що розташований по пр. Перемоги, 45-А у місті Севастополі. Об'єктом (предметом) договору від 29 грудня 2008 року є нежитлове приміщення колишнього кінотеатру, площею 243,50 кв.м., та приміщення колишньої кінобудки, площею 42,7 кв.м., що розташовані по пр. Перемоги, 45-А у місті Севастополі.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проте, з наданих заявником доказів, не можливо встановити, що в них йде мова саме про нежитлові приміщення, які є предметами (об'єктами) договорів оренди від 11 листопада 2008 року та від 29 грудня 2008 (приміщення під бар-більярдну, площею 200 кв.м., приміщення колишнього кінотеатру, площею 243,50 кв.м., та приміщення колишньої кінобудки, площею 42,7 кв.м.).
Інших доказів, які свідчать про використання позивачем об'єктів оренди суду не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункту 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Зукової Світлани Віталіївни залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 листопада 2012 року у справі № 5020-1072/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Т.С. Видашенко
К.Г. Балюкова
Розсилка:
1. Фізичній особі-підприємцю Никоновій Я.І. (вул. Героїв Бресту, 27/106, м. Севастополь, 99003)
2. Фізичній особі-підприємцю Зуковій С.В. (вул. Велика Морська, 15, кв. 28, м. Севастополь, 99011)
3. до господарського суду міста Севастополя