Провадження № 2- 633/12
В справі №2609/28912/12
22 січня 2013 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.
при секретарі- Подолян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ»Ерсте Банк»про розірвання кредитного договору, договору поруки, зобов»язання припинити нарахування відсотків, пені та штрафів на залишок кредиту та застосування процедури розстрочки/відстрочки/виконання кредитного договору, суд,-
Позивачі звернулися до суду з позовом і просять розірвати Кредитний договір та Договір поруки, укладені з відповідачем, в зв»язку з невідповідності їх засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності та в зв»язку з істотними змінами обставин внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
В зв»язку з цими обставинами просять зобов»язати відповідача після розірвання даних договорів припинити нарахування відсотків, пені та штрафів на залишок кредиту.
Крім того, просять застосувати процедуру розстрочення/відстрочення/ виконання кредитного договору строком на п»ять років.
Посилаються в позові на те, 19.09.2008 року між ним, позивачем ОСОБА_2 та відповідачем був укладений Кредитний договір №014/1722/2/23226, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 94 000 дол. США строком до 18.09.2023 року під 12,5 % річних.
З власних корисливих інтересів відповідач зобов»язав його укласти з ним договір іпотеки, за умовами якого він передав банку в іпотеку придбану ним за кредитні кошти 3-х кімнатну квартиру в м. Хмельницькому.
Додатково відповідач уклав договір поруки з ним, позивачем ОСОБА_3 28.07.2009 року.
В 4 кварталі 2008 року відбулася зміна істотних обставин, якими він, позивача ОСОБА_2, керувався при укладенні кредитного договору, а саме: значне зростання курсу дол. США по відношенню до гривні, що стало причиною здорожчання кредитного ресурсу та суттєве зменшення ціни предмета іпотеки.
Внаслідок цього його доходи впали і він втратив можливість виконувати умови укладеного з банком договору.
Вважає це істотною обставино, яка з точки зору ст.652 ЦК України дає підстави для розірвання кредитного договору.
Невиконання ним умов договору сталося не з його вини, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, а тому за ст.617 ЦК України він звільняється від відповідальності за його невиконання.
Його неодноразові усні та письмові звернення до відповідача відтермінувати сплату відсотків за користування кредитом результатів не дали, т.я. відповідач ухиляється від вирішення цього питання.
Вважає також, що підвищенням відсоткової ставки за користування кредитом, яка не була передбачена умовами кредитного договору, банк фактично змінив умови договору щодо прав та обов»язків сторін та строку його дії, а тому продовження правовідносин за договором є неможливим.
З цих же обставин просять розірвати і договір поруки, укладений з ним, позивачем ОСОБА_3
Виходячи з цих обставин вважають, що оптимальним виходом із ситуації, що склалася, з метою припинення нарахування відповідачем відсотків, пені та штрафів на залишок кредиту, являється розірвання кредитного договору, для чого є всі правові підстави з врахуванням світової фінансової кризи.
В зв»язку з обов»язком виконати кредитнимй договір та сплатити тіло кредиту, просять застосувати процедуру розстрочення/відстрочення/ виконання кредитного договору строком на п»ять років у зв»язку з відсутністю майна та можливості його погашення.
В судовому засіданні представник позивача, не змінюючи підстав та предмету позову, додатково обґрунтував свої вимоги в частині підстав для розірвання кредитного договору та договору поруки порушенням закону з боку відповідача в частині надання позивачу ОСОБА_2 кредиту в іноземній валюті.
Крім того, проаналізував порядок та підстави надання кредитів у іноземній валюті, кабальні, з його точки зору, умови кредитування для позивача та вимоги закону щодо цього.
З врахуванням цих обставин вважає, що саме надання кредиту в іноземній валюті та світова фінансова криза стали причиною неспроможності позивача виконувати умови укладеного договору, ці обставини вважає істотними та достатніми для розірвання укладених позивачами договорів у порядку ст.ст.617 та 652 ЦК України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Посилається на те, що настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, і це не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку.
Крім того, зміна курсу долара США по відношенню до гривні також не є підставою для розірвання договорів, т.я. стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Згідно з Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, встановлюється щодня. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Зростання курсу долара США - валюти кредиту, саме по собі не є підставою для розірвання договорів, оскільки у позивача ОСОБА_2 існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміну курсу гривні по відношенню до долара США виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті.
Чинним законодавством передбачено право позичальника відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, однак позичальник не скористався своїм правом і отримав кредит в іноземній валюті - доларах США.
Вважає, що укладаючи Кредитний договір в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, відповідач ОСОБА_2 повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.
Вважає також, що відсутні і правові підстави для задоволення решти вимог позивачів, т.я. вони не ґрунтуються на законі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачів, виходячи з наступного.
Встановлено, що 19.09.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем був укладений Кредитний договір №014/1722/2/23226, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 94 000 дол. США строком до 18.09.2023 року під 12,5 % річних.
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору кредитні кошти позивачу були надані для придбання квартири в АДРЕСА_1.
Виконання позивачем ОСОБА_2. зобов»язань за Кредитним договором було забезпечено Договором поруки № 014/1722/2/23226/2 28.07.2009 року, укладеним між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем.
/ а.с.13 - 24 /
В зв»язку з порушенням позивачем ОСОБА_2 умов кредитного договору рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької обл. від 27.12.2011 року було стягнуто солідарно з позивачів за позовом банку 108 786, 34 дол. США заборгованості, що еквівалентно 867 027, 13 гр.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
З укладеного між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем п. 8.1 Кредитного договору вбачається, що при його підписанні сторонами було узгоджено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного припинення всіх зобов»язань боржника за основним договором.
Питань, пов»язаних з розірванням договору сторони при його підписанні не узгоджували.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
ч.2 даної статті встановлено, що з цих підстав договір може бути розірваний на вимогу сторони за рішенням суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися. за наявності одночасно таких умов:
1/ в момент укладення договору сторони виходили з того, що
така зміна обставин не настане;
2/ зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована
сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3/ виконання договору порушило б співвідношення майнових
інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що
вона розраховувала при укладенні договору;
4/ із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,
що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ч. 4 зазначеної статті зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до п.п.15, 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини, суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.
Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ч.4 ст.59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
З точки зору ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, що передбачає його укладення в інтересах всіх його учасників та на умовах, що відповідає інтересах всіх сторін.
Представником позивачів у судовому засіданні не доведено наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, що є обов»язковою умовою для вирішення даного спору, а тому підстави для задоволення вимог позивачів в частині розірвання Кредитного договору відсутні.
Ст.553,554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.
У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову/субсидіарну / відповідальність поручителя.
З Договору поруки вбачається, що при його укладенні сторони обумовили лише обов»язок поручителя відповідати за зобов»язаннями позичальника і будь-яких підстав для його розірвання при його підписанні сторони не узгоджували.
Підстави, передбачені законом, для його розірвання також відсутні.
Ст.ст.598, 559 ЦК України встановлено, що зобов»язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Враховуючи, що такого способу захисту, як розірвання в судовому порядку договору поруки у разі зміни обставин не передбачено, суд не вбачає підстав і для задоволення вимог позивачів у частині розірвання Договору поруки.
Що стосується решти вимог позивачів, суд враховує наступне.
В порядку виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України судом неодноразово роз»яснювалося представнику позивачів порядок та можливості розстрочки виконання ухваленого Деражнянським районним судом Хмельницької обл. рішення.
Представник позивачів наполягав саме на такому способі захисту порушених, з його точки зору, прав позивачів, як приведено в позові, посилаючись на необхідність у такому випадку застосовувати аналогію закону, однак якого та яким чином, пояснити не спромігся.
Враховуючи викладене вище, норми ст.16 ЦК України та ст.3 ЦПК України суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів у частині зобов»язання відповідача припинити нарахування відсотків, пені та штрафів на залишок кредиту та застосування процедури розстрочки/відстрочки/виконання кредитного договору.
Суд також вважає, що додаткові обґрунтування позову, приведені представником позивачів у судовому засіданні, також не дають підстав для задоволення вимог позивачів з врахуванням викладених вище обставин.
Керуючись ст. ст. 16, 627, 553, 554,559, 598, 651,652 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України,суд,-
В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ»Ерсте Банк»про розірвання кредитного договору, договору поруки, зобов»язання припинити нарахування відсотків, пені та штрафів на залишок кредиту та застосування процедури розстрочки/відстрочки/виконання кредитного договору відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя