печерський районний суд міста києва
Справа № 2-3851/12
Категорія 50
17 січня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Матійчук Г.О.,
при секретарі - Греку А. Г.,
за участі: представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноопр-Торг» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну причини звільнення, зобов»язання внести записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, уточненим в судовому засіданні, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноопр-Торг» (в подальшому - Товариство, відповідач) про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну причини звільнення, зобов»язання внести записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, та просить суд визнати звільнення з 05.09.2012 року незаконним та скасувати Наказ № 5-к від 05.09.2012 року про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади головного бухгалтера з 05.09,2012 року за власним бажанням; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 858,32 грн.; зобов'язати Товариство внести запис до трудової книжки про прийняття її на роботу на посаду головного бухгалтера з 13.08.2012 року згідно Наказу № 4-к «Про прийняття на роботу»; звільнити її із займаної посади головного бухгалтера з 17.09.2012 року за абзацом 3 ст. 38 КЗпП України; зобов'язати Товариство внести запис до трудової книжки про її звільнення із займаної посади головного бухгалтера з 17.09.2012 року за абзацом 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з Товариства на її користь вихідну допомогу в розмірі 41 141,13 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно Наказу № 4-к «Про прийняття на роботу» від 13.08.2012 року її, на підставі заяви від 13.08.2012 року, було прийнято на посаду
головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноопт-Торг» (далі - відповідач). з 13 серпня 2012 року з окладом згідно штатного розкладу. Згідно штатного розкладу ТОВ «Техноопт-Торг» від 01.08.2012 року місячний оклад головного бухгалтера становить 14646,71 грн.
Розраховуючи на подальше взаєморозуміння з керівництвом ТОВ «Техноопт-Торг» та на забезпечення встановлення нормальних трудових відносин між ними, на прохання керівництва вона виконала роботу, починаючи з 01.08.2012 року.
В подальшому під час роботи керівництво ТОВ «Техноопт-Торг» здійснювало моральний тиск на неї, примушуючи написати заяву про звільнення за власним бажанням, зокрема, 05.09.2012 року повідомило про намір з їхньої сторони найняти фірму для виконання її роботи, з мотивів зменшення витрат на оплату праці та, фактично, змушували написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Керівництво ТОВ «Техноопт-Торг» вимагало від неї зробити розрахунок її заробітної плати при звільненні за серпень-вересень 2012 рок, зменшивши при цьому оклад до 8000,00 грн.
05.09.2012 року під моральним тиском з боку керівництва ТОВ «Техноопт-Торг» нею було написано заяву про звільнення за власним бажанням, того ж дня вона звернулась до директора ТОВ «Техноопт-Торг» ОСОБА_4 за підписом заяви про звільнення, копією наказу про звільнення, довідкою про нараховану заробітну плату, здійснення розрахунку з нею та внесення запису про звільнення до трудової книжки, однак директор їй відмовила, посилаючись на зайнятість..
Розуміючи, що директор не буде підписувати її заяву та інші документи, направила заяву про звільнення цінним листом з описом з повідомленням про вручення (вручено 07.09.2012 року) на адресу відповідача.
06.09.2012 року вона з'явилась за місцем знаходження ТОВ «Техноопт-Торг» м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, зателефонувала директору ОСОБА_4 з повторним проханням підписати та видати зазначені вище документи, однак ОСОБА_4 повторно з необгрунтованих та безпідставних причин відмовилась.
Через деякий час 06.09.2012 року від імені керівництва ТОВ «Техноопт-Торг» їй
зателефонував ОСОБА_5 та повідомив про наміри оформити їй прогул з 06.09.2012 року, звільнити її із займаної посади з формулюванням «за прогул», фальсифікувати кадрові документи для того, щоб вона не змогла довести дійсні обставини справи, нарахувати їй заробітну плату в мінімальному розмірі, при цьому погрожував влаштувати їй всі неприємності в житті, якщо вона не погодиться із зниженням заробітної плати.
З 06.09.2012 року вона не могла приступити до виконання своїх обов'язків через порушення вимог чинного трудового законодавства з боку ТОВ «Техноопт-Торг», керівництво ТОВ «Техноопт-Торг» не з'являлося за місцем знаходження підприємства та не допускало її до офісу підприємства, а також не надало їй робоче місце відповідно до вимог трудового законодавства України.
10.09.2012 року вона направила на адресу відповідача заяву від 10.09.2012 року цінним листом з описом та з повідомленням про вручення , яку вручено 17.09.2012 року.
В даній заяві повідомила відповідача про відкликання її заяви від 05.09.2012 року, що була підписана під моральним тиском з боку керівництва відповідача та просила звільнити її з посади головного бухгалтера ТОВ «Техноопт-Торг» з 10.09.2012 року за абзацом 3 статті 38 КЗпП України у зв 'язку із порушенням та невиконанням законодавства України про працю з боку відповідача.
Крім того, 10.09.2012 року вона звернулась до Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві із заявою про порушення законодавства України з боку відповідача, проведення перевірки ТОВ «Техноопт-Торг» з приводу порушення трудового законодавства та з додатковою заявою від 12.09.2012 року про перевірку правильності розрахунку розміру вихідної допомоги.
Зазначає, що за результатами розгляду її заяв Територіальна державна інспекція з питань праці у м. Києві надіслала лист № Д-1685 від 23.10.2012 року та повідомила, що її звільнено із займаної посади наказом № 5-к від 05.09.2012 р., також вказано на порушення законодавства з боку відповідача та роз»яснено, що спори за заявами головного бухгалтера підлягають розгляду у районних судах.
З огляду на зазначене вище не може вважати себе звільненою з 05.09.2012 року за власним бажанням з посади головного бухгалтера, оскільки з 05.09.2012 року по 17.09.2012 знаходилась у вимушеному прогулі з вини відповідача, оскільки останній не з»являється за місцем знаходження підприємства та не допускає її до офісу підприємства, не надає їй робоче місце, тому зобов»язаний сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом 8 робочих днів в розмірі 5 858,32 грн.
Вважає, що наказ про звільнення за власним бажанням має бути скасованим, оскільки відповідач відповідно до ст.38 КЗпП України повинен був видати наказ про звільнення лише 19.09.2012 р, тобто через 2 тижні. Відповідачем було порушено законодавство про працю, оскільки після видачі наказу про прийняття на роботу з 13.08.2012 року відповідач не вніс запису до її трудової книжки про прийняття на роботу; не роз'яснив її права і обов'язки, не ознайомив з посадовою інструкцією головного бухгалтера, з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, не визначив їй робоче місце, не проінструктував її з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Вважає, що відповідач порушив норми ч.1 ст.115 КЗпП України, виплативши їй зарплату за серпень місяць одноразово. Оскільки нею 10.09.2012 р. на адресу відповідача направлена заява про відкликання заяви від 05.09.2012 р. про звільнення за власним бажанням, яка вручена відповідачу 17.09.2012 р., то відповідач зобов»язаний був видати наказ про звільнення її з займаної посади з 17.09.2012 року за абзацом 3 ст.38 КЗпП України та внести відповідний запис до трудової книжки; а згідно ст. 44 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача вихідна допомога в розмірі 41 141,13 грн.
Також зазначає що завдана їй моральна шкода полягає в приниженні її честі і гідності внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, оскільки ситуація, що склалась, спричиняла досить тривалі хвилювання та переживання, вона повинна була докладати чимало зусиль для того, щоб якимось чином захистити свої права, забезпечити нормальний життєвий рівень як себе, так і своїх близьких, досить тривалий час у неї були відсутні необхідні кошти для сплати комунальних платежів, коштів на належне харчування та для оплати проїзду у громадському транспорті, внаслідок переживань вона мала неспокійний сон, що в сукупності призвело до погіршення її психофізіологічного стану.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість та просила суд відмовити в задоволенні позову
Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 «звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України.
Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».
Як роз'яснено в п.12 зазначеної Постанови, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
В судовому засіданні встановлено, що позивача ОСОБА_3 згідно Наказу № 4-к «Про прийняття на роботу» від 13.08.2012 року (а.с.7), на підставі заяви від 13.08.2012 року було прийнято на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноопт-Торг» з 13 серпня 2012 року, з окладом згідно штатного розкладу.
Згідно штатного розкладу ТОВ «Техноопт-Торг» від 01.08.2012 року місячний оклад головного бухгалтера становить 14 646,71 грн. (а.с.8).
Штат ТОВ складався з двох осіб - директора та головного бухгалтера, окрім приміщення по вул. Круглоуніверситетській, б.14 в м. Києві, ТОВ орендувало нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 25 Б, в якому було облаштоване робоче місце позивача (а.с.41-49).
Згідно її заяви від 05.09.2012р., ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у строк, про який вона просила - 05.09.2013 р. (а.с.11) та видано наказ № 5к від 05.09.2012р. (а.с.53). Зазначену заяву відповідачем отримано по пошті (а.с.11) 07.09.2012 р. та того ж дня з нею проведено розрахунок (а.с.61).
05.09.2012 р. з 14.00 до 18.00 та 06.09.2012 р. з 9.00 год. до 13.00 год. та з 14.00 год. до 18.00 год. позивач була відсутня на робочому місці, про що відповідачем складено акти (а.с.56-57).
В судовому засіданні не знайшло підтвердження посилання позивача на те, що керівник ТОВ примусила її подати заяву про розірвання трудового договору.
Отже, звільнення ОСОБА_3 проведено з додержанням вимог ст. 38 КЗпП України, тому підстави для скасування наказу № 5к від 05.09.2012р. відсутні.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У позовній заяві зазначено, що заява про звільнення від 05.09.2012р. була надіслана відповідачу поштою та надійшла 07.09.2012р.
Розрахунок проведено 07.09.2012р. (в день надходження до Товариства заяви про звільнення), перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 245,94грн., в т.ч. за серпень 2012 р. - 7 636,81 грн., за вересень 2012р. - 2 609,13грн., що
підтверджується копією виписки з особового рахунку за 07.09.2012р.(а.с.58-61).
Отже, вимоги ст. 116 КЗпП України щодо розрахунку із працівником при звільнені, керівництвом ТОВ "ТЕХПООПТ-ТОРГ" виконані.
10.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлена заява, якою вона відкликає свою заяву від 05.09.2012 р. про звільнення та повідомляє про своє звільнення з 10.09.2012 р. за ст. 38 абз.3 КЗпП України (а.с.12-13). Зазначену заяву отримано відповідачем 17.09.2012 (а.с.14).
Підстави для відкликання заяви про звільнення від 05.09.2012р. та зміни формулювання причин звільнення на ч. 3. ст. 38 КЗпП України відсутні, оскільки діюче законодавство України, не передбачає можливості відкликання працівником своєї заяви про
звільнення, після оформлення звільнення та проведення з працівником розрахунку. На це, зокрема, вказує Територіальна державна інспекція праці у м. Києві у відповіді (а.с.19-21) на звернення позивача (а.с.15-18).
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають
від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач не довела факт порушення її законних прав, тому підстави для відшкодування моральної шкоди згідно ст. 237-1 КЗпП України відсутні.
Інші позовні вимоги спростовуються наведеним вище.
Щодо зобов»язання відповідача внести до трудової книжки позивача записи про прийняття та звільнення з роботи, то позивач не позбавлений можливості отримати такі записи, надавши відповідачу трудову книжку, яка, як з»ясувалось в судовому засіданні, знаходиться у позивача і при прийнятті на роботу позивачем для належного оформлення відповідачу не надавалась.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ч.4 зазначеної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 116, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 73, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноопр-Торг» (ідентифікаційний код 37100469) про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміну причини звільнення, зобов»язання внести записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г.О.Матійчук