09.01.2013
2-а/2024/256/12
2024/7406/12
09 січня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова, в складі:
головуючого судді Бородіної О.В..,
при секретарі Алімурадовій Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна» про визнання неправомірними дії державного виконавця, скасування постанови державного виконавця, звільнення майна з-під арешту, -
встановив:
З позовом до Ленінського районного суду м. Харкова звернувся позивач до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, у якому просив визнати неправомірними дії державного виконавця -Біляк Юлії Іванівнита щодо накладення арешту на автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y д.н.з. НОМЕР_1 за виконавчим провадженням про стягнення з ОСОБА_1, просив скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Біляк Ю.І. № 949/ДВ-18 від 29 листопада 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а також зобов'язати державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Біляк Ю.І. звільнити з-під арешту автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y д.н.з. НОМЕР_1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що накладення арешту відповідачем на автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться у заставі на підставі договору із ПРАТ «АІСЕ Україна» від 28.12.2007 року, порушує права заставодержателя, його як власника автомобіля а також ОСОБА_4, яка володіє зазначеним автомобілем на підставі генеральної довіреності з правом розпорядження цим автомобілем. Зазначає, що відповідачем з 2010 року не було повідомлено заставодержателя про арешт заставленого майна, чим порушені його права.
За клопотанням позивача до участі у справі на стороні позивача залучено третю особу ПАТ «АІСЕ Україна».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, зазначив, що дії державного виконавця правомірні, у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту з автомобіля, підтвердив що до теперішнього часу заставодержателя не повідомлено про накладення арешту на майно, що знаходиться у заставі.
Від представника третьої особи на стороні позивача ПРАТ «АІСЕ Україна»надійшла заява у якій зазначено, що державним виконавцем в порушення вимог закону «Про виконавче провадження»ПРАТ «АІСЕ України»не повідомлено про звернення стягнення на заставлене майно, чим порушені права заставодержателя на звернення до суду з заявою про зняття арешту з заставленого майна. Про накладення арешту на автомобіль вони дізналися тільки з ухвали суду про залучення їх у якості третьої особи. Просили визнати дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ по накладенню арешту на заставлене майно -незаконними та зняти арешт із заставленого автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1
Вислухавши пояснення стрін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.
29.10.2006 року між ОСОБА_1 та Товариством «АІСЕ Україна»було укладено угоду № 145227 з метою придбання автомобіля через систему АВТОПЛАН. Отримавши в користування автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y д.н.з. НОМЕР_1, 28.12.2007 року було укладено договір застави із Товариством «АІСЕ Україна», яке виступило в договорі заставодержателем зазначеного автомобіля з правом звернення стягнення в разі порушення умов угоди.
Вказаний Договір застави є чинним та таким що підлягає виконанню у разі порушення Заставодавцем вимог угоди № 145227, яку забезпечує договір застави.
Окрім того, на виконання до державного виконавця Біляк Ю.І. Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист № 20/10 виданий 27.08.2010 року Військовим місцевим судом Одеського гарнізону про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини А3955 шкоди у розмірі 33680 грн.
06.10.2010 року було відкрито виконавче провадження.
29.11.2010 року постановою 949/ДВ-18 у даному виконавчому провадженні для забезпечення реального виконання рішення суду накладено арешт на автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y д.н.з. НОМЕР_1 та заборонено здійснювати відчуження зазначеного майна.
Оцінюючи подані сторонами докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606- ХІV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ст. 16 вказаного Закону право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.
Згідно положень ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Стаття 572 Цивільного кодексу України вказує на те, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Також у ч.1 ст. 590 Цивільного кодексу України зазначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року №1255-ІVвзаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Аналогічна норма міститься і в ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу».
Право ПАТ «АІСЕ Україна», як заставодержателя на предмет застави, тобто пріоритет вимоги на передане в заставу рухоме майно виникло раніше прийнятого рішення за виконавчим документом, на підставі якого 29.11.2010 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Ці вимоги державним виконавцем виконані не були.
В силу ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу, якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з урахуванням вимог чинного законодавства, яким не передбачено скасування постанови державного виконавця та зобов'язання відділу ДВС зняти арешт, а передбачено зняття арешту за рішенням суду, яке є підставою для державного виконавця винести постанову про зняття арешту з майна зазначеного в рішенні з направленням копії постанови боржнику та органу який виконував постанову про накладення арешту.
Накаладений арешт порушує права заставодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими особами шляхом звернення стягнення на предмет застави та унеможливлюють продаж предмета застави, а отже має бути знятим.
Крім того, враховуючи те, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не перевірив наявність інших обтяжень у Єдиному реєстрі, виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.11.2010 року , яка порушує права заставодержателя, його дії необхідно визнати неправомірними.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України суд,-
Позов ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна» про визнання неправомірними дії державного виконавця, скасування постанови державного виконавця, звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Біляк Юлії Іванівни щодо накладення арешту на заставлене майно -автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, д.н.з. НОМЕР_1.
Зняти арешт з заставленого майна автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, д.н.з. НОМЕР_1, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції № 949/ДВ-18 від 29 листопада 2010 року.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Бородіна