Провадження № 22-ц/774/1350/13 Справа № 429/8073/12 Головуючий у 1 й інстанції - Юдіна С.Г. Доповідач - Варенко О.П.
Категорія 5
21 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Варенко О.П.,
суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Качур Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки,
У серпні 2012 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з середини березня 1998 року вона стала проживати з ОСОБА_5. 11.05.1998 року вони за сумісні кошти в тому числі і за належні їй грошові кошти купили будинок по АДРЕСА_1 та надвірні споруди. Ними спільно було вирішено оформити договір купівлі-продажу будинку на ОСОБА_5 В придбання будинку нею були вкладені її особисті кошти, які їй залишилися він померлого чоловіка ОСОБА_6, крім того їй повернули борг в сумі 10877,07 грн. 19.03.1999 року вони з ОСОБА_5 зареєстрували шлюб та продовжувати жити в придбаному будинку. Рішенням сесії Павлоградської міської ради № 407 від 14.01.2002 року у власність ОСОБА_5 була передана земельна ділянка площею 0,1457 га. по АДРЕСА_1. Спільно з чоловіком вони вирішили дещо побудувати на своїй присадибній ділянці. 18.05.2004 року зміни в будовах та новобудови були офіційно зареєстровані в Павлоградському МБТІ та виданий новий технічний паспорт на житловий будинок. Останні роки ОСОБА_5 хворів з 21.11.2007 року йому була встановлена 1 група інвалідності, 12.03.2008 року вона була призначена піклувальником над чоловіком, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. З моменту придбання будинку вона безперервно проживала у ньому, а після смерті чоловіка фактично прийняла спадщину. Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, вона отримала відмову у видачі свідоцтва та їй було запропоновано звернутися до суду. Просила суд встановити факт проживання її з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 15.03.1998 року по день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за нею право власності на майно, що набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: сарай, сарай, гараж, гараж, торгівельний павільйон, вбиральня, огорожа, підвал, криниця та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1457 га, що розташовані по АДРЕСА_1
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що 11 травня 1998 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме ОСОБА_5 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 Договір посвідчений Придніпровською товарною біржею за № 5/5 НД-ф та зареєстрований в Павлоградському МБТІ за № 33-40 12 травня 1998 року (а.с. 14).
19 березня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений шлюб (а.с. 18).
23 квітня 2002 року на підставі рішення сесії Павлоградської міської ради за № 407 від 14.01.2002 року ОСОБА_5 був виданий державний акт на право приватної власності на землю, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 22).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).
28.01.2009 року позивачка звернулася до Першої Павлоградської нотаріальної контори з завою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. Крім того, 28.01.2011 року з заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 33).
Згідно відповіді Першої Павлоградської нотаріальної контори від 24.03.2009 року за вих. № 1984 на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв'язку з тим, що договір купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 було зареєстровано Придніпровською товарною біржею, що не відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про нотаріат»(а.с. 21)
Як вбачається з державного акту про право приватної власності на землю від 23.04.2002 року, земельна ділянка площею 0,1457 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що спірні правовідносини виникли в 1998 році, підлягає застосуванню КпШС України, а не Сімейний кодекс України, на який посилалася позивач та її представник як на підставу своїх позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 КпШС України (в редакції 1969 року) майно, що належить кожному з подружжя до укладення шлюбу, а також отримане ними в період шлюбу в дар чи в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Оскільки будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_5 11.05.1998 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 19.03.1999 року, то зазначене нерухоме майно є його особистою власністю і не є спільною власністю подружжя.
Згідно п. в) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України ( в редакції від 20.12.2001 року) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше їм надані у користування.
Згідно п. а) ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України ( в редакції від 20.12.2001 року) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Як вбачається з державного акту про право приватної власності на землю від 23.04.2002 року земельна ділянка площею 0,1457 га. розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Таким чином, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку, яка не є спільним майном подружжя.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст. 24 КпШС України, ст. ст. 81, 116 Земельного кодексу України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не врахував, що факт сумісної купівлі будинку та її сумісного проживання з середини березня 1998 року, спочатку в цивільному шлюбі, а через декілька місяців в офіційному шлюбі з ОСОБА_5, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13 та те, що на момент купівлі спірного будинку вона мала достатньо для цього коштів підтверджено відповідними документами, і дійсно, всі наявні у її гроші були віддані спочатку за саме домоволодіння, а потім за його ремонт, перебудову та нові будівлі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновки суду першої інстанції не спростовують. Діючим, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено встановлення фактів проживання однією сім'єю, встановлення такого факту не породжує наслідків щодо спірного будинку, а встановлення факту проживання однією сім'єю в період перебування у зареєстрованому шлюбі взагалі діючим законодавством не передбачено.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що її право на 1/2 частину земельної ділянки прямо передбачено ст.ст. 86-89 ЗК України, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дані статті ЗК України стосуються спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку громадян, які набули права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх приватизації. Позивач права власності на спірну земельну ділянку в порядку ст.81 ЗК України, згідно матеріалів справи, не набувала.
Решта доводів апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини, а зводяться до незгоди з висновками суду та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді