Справа № 0545/10232/2012
Номер провадження 2/244/76/2013
іменем України
21.01.2013
Сніжнянський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді - Радченка В.Є.
при секретарі - Сазоненко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в натурі, -
27.11.2012 р. позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя в натурі. Позов мотивувала тим, що перебула з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 28.03.2012 року. Під час перебування у шлюбі вони придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, грузовий автомобіль «Камаз». Просить виділити їй в натурі житловий будинок з частиною надвірних споруд, а відповідачу виділити грузовий автомобіль та другу частину надвірних споруд.
Представник позивача в судове засідання не з*явився, до початку судового засідання надав суду письмову заяву, згідно якої просила справу розглянути без його участі, на позовних вимогах позивачки наполягає.
Позивачка в судове засідання не з*явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
В судове засідання відповідач не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином під підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин. В порушення цих вимог, відповідач, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки у судове засідання, тобто не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зважаючи на вищезазначені обставини , а також на те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 28.03.2012 року. Під час перебування у шлюбі вони придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, грузовий автомобіль «Камаз».
Відповідно до ст. 60 придбане ними майно за час шлюбу є їх спільним сумісним майном .
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"будинок, який є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такому будинку. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями будинку, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом ( ст. 11 ЦПК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід визнати частки подружжя в спірному будинку без його поділу в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у випадку поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.
Оскільки підстав для відступлення від принципу рівності часток дружини і чоловіка при розгляді цієї справи не встановлено -суд прийшов до висновку про необхідність розділити спірне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя шляхом визнання за кожним з них право власності на 1/2 частину спірного майна.
Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 250 грн. Так як позовні вимоги позивача задоволені частково, то суд вважає необхідним, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивачки суму судового збору в розмірі 125 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 224,225,226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в натурі- задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним з них право власності по 1/2 частині будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним з них право власності по 1/2 частині грузового автомобіля «Камаз», шассі № НОМЕР_1
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 125 гривень судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте Сніжнянським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, що повинна відповідати формі і змісту, передбаченим ст. 229 ЦПК України, та може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Відповідно до вимог ст. 232 ч. 2 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України, тобто заочне рішення може бути повністю або частково оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Головуючий: В. Є. Радченко