Провадження № 22-ц/774/494/13 Справа № 2/28/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шаповал Г.І. Доповідач - Чубуков О.П.
Категорія 30
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Єлізаренко І.А., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за завдану майнову та моральну шкоду, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до суб'єкта підприємництва - ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_3 11.10.05 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, зазначивши, що в м. Вільногірську по вул. Леніна розташований комп'ютерний клуб «Лідер», в якому був установлений на початку липня 2005 року належний позивачу на праві приватної власності кондиціонер спліт-системи «ВЕКО 24», вартістю 4800 грн., який забезпечував кондиціонування повітря в приміщенні. Кондиціонер побутовий, відповідає нормам та стандартам виробника відносно вимог, які пред'являються до кондиціонерів. Проте відповідач, зразу після установки кондиціонера в клубі став пред'являти претензії до позивача з приводу того, що під час роботи кондиціонера в одній із кімнат його квартири, яка розташована над клубом, підвищується рівень шуму, що заважає йому відпочивати. При цьому всі доводи позивача, що кондиціонер працює недовгі проміжки часу і тільки в денний час, а відпочивати в даний час відповідач може і в інших приміщеннях квартири, де шум відсутній, відповідач повністю ігнорував, скаржився постійно в різні інстанції. Для проведення додаткових робіт з зниження рівня шуму кондиціонер тимчасово був виключений і не експлуатувався. Проте, зупинка роботи кондиціонера показалася відповідачу недостатньою, і 25.07.05 року близько 14 годин відповідач навмисне, в присутності свідків та очевидців, з метою знешкодити та привести в непридатний стан, незаконно пошкодив кондиціонер, вирвав дренажну трубку, із-за чого кондиціонер вийшов із ладу і став непридатним для подальшої його експлуатації із-за витікання фреону із системи кондиціонера.
На ремонт кондиціонера та приведення його в робочий стан позивач змушений був витратити свої грошові кошти на загальну суму 624 грн., а саме -була встановлена нова, взамін пошкодженої, дренажна трубка на суму 274 грн., і була проведена заправка кондиціонера фреоном на суму 350 грн. Таким чином, незаконними, протиправними діями відповідача позивачу була причинена майнова шкода на вищезазначену суму. Окрім того, незаконними діями відповідача позивачу також було причинено моральну шкоду, що виразилося в тому, що позивач змушений був нести додаткові затрати на ремонт належного йому кондиціонера, була зірвана нормальна робота клубу, позивач змушений був витрачати свій робочий час на пошуки спеціаліста з ремонту кондиціонерів, виконувати іншу додаткову роботу, яка пов'язана з ремонтом кондиціонера. Причинену діями відповідача моральну шкоду позивач оцінює в грошовому виразі на суму 600 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 23 ЦК України, позивач прохав стягнути на його користь з відповідача компенсацію за причинену майнову шкоду в сумі - 624 грн., компенсацію за причинену моральну шкоду в сумі - 600 грн., та всі судові витрати, включаючи витрати на юридичну допомогу адвоката в сумі 50 грн.
Відповідач -ОСОБА_2, позов не визнав та 31.10.05 року звернувся в суд з зустрічним позовом (т.1 а.с.14), в якому зазначив, що він являється володільцем квартири АДРЕСА_1, яка розташована на другому поверсі п'ятиповерхового будинку. На першому поверсі під його квартирою розташоване нежиле приміщення, належне відповідачу, суб'єкту підприємницької діяльності -ОСОБА_3, який використовує зазначене нежиле приміщення для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, під комп'ютерний магазин -клуб «Лідер». В травні 2005 року, відповідач без узгодження з позивачем установив біля вікна його квартири кондиціонер системи «Веко-24»для кондиціонування повітря в магазині-клубі «Лідер», який при режимах роботи значно перевищував допустимий рівень шуму, що негативно впливало на самопочуття позивача при користуванні належною йому квартирою. Позивач неодноразово заявляв відповідачу протести в усній формі з приводу роботи кондиціонера, на що відповідач не реагував. На його звернення до Вільногірського міського виконавчого комітету ради депутатів по суті протиправної поведінки відповідача, позивач отримав відповідь від 15.06.05 року № 02/12-720-938/05, в якій було запропоновано звернутися в Вільногірську міську СЕС для заміру рівня шуму, який виробляється кондиціонером, належним відповідачу. 13.07.05 року працівниками Вільногірської міської СЕС був складений протокол дослідження шумових характеристик з застосуванням вимірювальної техніки ШУМ 1М-30 № 936, згідно якого рівень шуму, що створюється належним відповідачу кондиціонером в квартирі позивача, перевищив допустиму норму на 3 дБА., передбачену СНіП П-12-77 і ГОСТ 12.1.036-81 «Допустимі рівні шуму в жилих та громадських будівлях». 21.07.05 року Вільногірська міська СЕС направила на адресу відповідача припис № 791, в якому приписала відповідачу провести установку кондиціонера згідно проектного рішення, після чого повторно здійснити дослідження шуму. Проте, відповідач проігнорував зазначений припис і продовжував користуватися кондиціонером за його прямим призначенням, хоча був повідомлений, що рівень шуму перевищує допустимий в три рази, і позивач в зв'язку з цим зазнає певних незручностей, які негативно впливають на його фізичний та душевний стан, внаслідок чого позивач зазнає моральних страждань. Своїми навмисними діями відповідач порушив ст. 24 ЗУ «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення», яка приписує, що громадяни зобов'язані приймати заходи до захисту населення від шкідливих впливів шуму, що використання джерел, що створюють шум, на виробництві та в побуті допускається тільки при дотриманні санітарних норм. 12.08.05 року головним державним санітарним лікарем м. Вільногірська відповідач був притягнутий до відповідальності в виді штрафу у розмірі 34 грн. за невиконання припису Вільногірської міської СЕС від 21.07.05 р. № 791.
Таким чином, із-за протиправних дій відповідача, які виразилися в використанні джерела підвищеного шуму, і навмисному невиконанні припису контролюючих органів про зупинення роботи джерела шуму - кондиціонера в клубі «Лідер», позивачу причинені моральні страждання. Моральні страждання заключаються в тому, що із-за підвищеного шуму позивач не міг довгий час (декілька місяців) нормально користуватися належною йому квартирою, оскільки змушений був покидати її з метою запобігти впливу шуму на його організм, що створювало перешкоди для звичного для позивача укладу його денного розпорядку, який існував до встановлення відповідачем кондиціонеру, в тому числі для сну в денний час. Позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого побуту. Із-за шуму до позивача, практично, перестали приходити його знайомі, тому, що шум заважав їх звичному спілкуванню, створюючи негативну обстановку в квартирі. Із-за того, що відповідач добровільно не зупинив роботу кондиціонера, позивачу прийшлося займатися невластивою йому справою, тобто звертатися в різні інстанції: міськраду, СЕС, депутату обласної ради, добиваючись зупинення відповідачем експлуатації джерела підвищеного шуму, на що затрачалися час і сили, і що негативно відбилося на душевному стані позивача. Моральну шкоду позивач оцінює в грошовому виразі на суму 1700 грн.
Керуючись ст.ст. 15,16, 23, 1167 ЦК України, позивач прохав стягнути на його користь з відповідача -ОСОБА_3 грошову компенсацію за причинену моральну шкоду у розмірі 1700 грн., та всі судові витрати.
16.03.06 року позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 надав заяву про збільшення своїх позовних вимог (т.1 а.с.63), в якій прохав стягнути з відповідача -ОСОБА_3 грошову компенсацію за причинену моральну шкоду у розмірі 5 000.00 грн. та витрати у справі.
12.02.07 року позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 надав заяву про збільшення своїх позовних вимог ( т.1 а.с. 131), в якій зазначив наступне. Приймаючи до уваги письмове пояснення СПД ОСОБА_5 від 10.02.07 року про те, що він ремонт кондиціонера, належного ОСОБА_3, не проводив, з ОСОБА_3 не знайомий, в м. Вільногірськ по факту ремонту не виїжджав, позивач вважає, що ОСОБА_3 уже півтора року вводить в оману суд. Обманює, що СПД ОСОБА_5 виконав йому ремонт кондиціонера, і він зобов'язаний сплатити ОСОБА_3 624 грн. і за моральну шкоду - 600 грн., своєї вини ОСОБА_2 не визнає. В зв'язку з чим позивач (ОСОБА_2.) вважає, що зазнав додатково моральних страждань і бажає збільшити суму відшкодування моральної шкоди, прохає стягнути на його користь з ОСОБА_3 5000.00 грн. в рахунок компенсації за причинену моральну шкоду. 08.01.2010 року позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, посилаючись на: відповідь міської ради від 15.06. № 02/12-720, припис СЕС м. Вільногірська від 26.07.05 р. № 791, припис головного лікаря СЕС Дніпропетровської області від 26.07.2006 р. № 2/1-13-1448-4, копію своєї заяви в міську раду від 01.08.05 р. Е-186, пояснення ОСОБА_5 від 10.02.07 р., відповідь міськради позивачу та депутату Соколу О.М. від 25.08.05 р. № 02/12-990-1414/05, роз'яснення ТОВ «Брілліон»від 19.12.06 р., відмовний матеріал за заявою ОСОБА_3 КУПП № 704 від 25.07.05 р., - вважає, що ОСОБА_3 протягом довгого часу старається завести суд в оману, тим самим наносить позивачу додаткові моральні страждання, і тому він збільшив суму моральної шкоди до 8 000 грн., яку і прохав стягнути на його користь з ОСОБА_3 (т.2 а.с.56)
05.05.2010 р. позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, посилаючись на ряд документів, що долучені вже до справи, а саме: 1. відповідь міськради від 15.06. № 02/12-720; 2. припис СЕС м. Вільногірська від 21.07.05 № 791; 3. припис головного лікаря СЕС Дніпропетровської області С.А. Риженко від 26.07.06 р. № 2/1-13-1448; 4. копію його заяви до міськради від 01.08.05 Е-186; 5. пояснення ОСОБА_5 від 10.02.07; 6. відповідь міськради йому та депутату Соколу О.М. від 25.08.05 № 02/12-990-1314/05;
7.роз'яснення товариства «Брілліон»від 19.12.06; 8. відмовний матеріал за заявою ОСОБА_3 № 704 від 25.07.05; та свій висновок про те, що ОСОБА_3 протягом довгого часу старається ввести суд в оману обманним шляхом, тим самим заподіює йому додаткові моральні страждання, в зв'язку з чим він збільшив суму відшкодування моральної шкоди до 15 000.00 грн., яку прохав стягнути на його користь з ОСОБА_3 (т.2 а.с.69). 16.06.2010 р. позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, посилаючись на ті ж самі документи та свій висновок про те, що ОСОБА_3 протягом довгого часу старається ввести суд в оману обманним шляхом, тим самим заподіює йому додаткові моральні страждання, в зв'язку з чим він збільшив суму відшкодування моральної шкоди до 30 000.00 грн., яку прохав стягнути на його користь з ОСОБА_3 (т.2 а.с.81)
24.11.2011 р. позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, посилаючись на ті ж самі документи та свій висновок про те, що ОСОБА_3 протягом довгого часу старається ввести суд в оману обманним шляхом, тим самим заподіює йому додаткові моральні страждання, в зв'язку з чим він збільшив суму відшкодування моральної шкоди до 50 000.00 грн., яку й остаточно прохав стягнути на його користь з ОСОБА_3 (т.2 а.с.201, 207,220).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за завдану майнову та моральну шкоду відмовлено в повному обсязі. В стягненні на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 624.00 грн. - для відшкодування майнової шкоди, та в стягненні 600.00 грн. - для відшкодування моральної шкоди -відмовлено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі. Відмовлено у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 -50 000.00 грн. ( п'ятдесяти тисяч гривень 00 копійок) для відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом, зустрічний позивач, ОСОБА_2 просить рішення міського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції прийнятого за неправильною правової оцінки судом підстав для стягнення з зустрічного відповідача моральної шкоди на користь ОСОБА_2.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Відмовляючи у первісному та зустрічному позовах суд першої інстанції виходив з того, що в кінці травня 2005 року в приміщенні комп'ютерного клубу «Лідер», що розташований АДРЕСА_2, що належить приватному підприємцю ОСОБА_4, його братом ОСОБА_3, який діяв від імені брата, за усною з ним домовленістю, був установлений кондиціонер «ВЕСО», вартістю 4800 грн., зовнішній блок якого було встановлено під вікном квартири НОМЕР_1, що розташована над зазначеним клубом на другому поверсі цього ж будинку, в якій мешкає її власник, ОСОБА_2, що підтверджується показаннями допрошеного в якості свідка ОСОБА_2 та документально (а.с.23 т.1) листом Вільногірського міськвиконкому на адресу ОСОБА_2, з якого видно, що останній звертався з скаргою на шум від кондиціонера 30.05.2005 р.
Стосовно належності кондиціонера, саме ОСОБА_3, то суд вважав, що сторони стосовно цього факту належних доказів не надали, і є достатньо спростовуючи даних про те, що кондиціонер належав приватному підприємцю ОСОБА_4, від імені якого і діяв його брат ОСОБА_3, який на момент виникнення спору не був зареєстрованим, як приватний підприємець, ці факти підтверджуються документально (а.с. 48 т.1, 152 т.2, 13 т.3), в тому числі листом Вільногірського міськвиконкому про те, що ОСОБА_3 не був зареєстрованим, як приватний підприємець; окрім того, в Акті наданих послуг по ремонту побутової техніки (кондиціонера) від 03.08.2005 року замовником зазначений, саме приватний підприємець ОСОБА_4, а не ОСОБА_3 (т. 1 а.с.8, т.2 а.с.167, т.2 а.с.170), в протоколі № 25,26 від 13.07.05 року проведення досліджень шумової характеристики, Вільногірською СЕС, зазначено комп'ютерний клуб приватного підприємця ОСОБА_4, представника від підприємства також зазначено ОСОБА_4, а не ОСОБА_3 (т.1 а.с.21), даними відмовних матеріалів. До 30.05.2005 р., а також після, ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_3 з проханням перенести зовнішній блок кондиціонера в інше місце, оскільки, коли кондиціонер працює, то з того місця, де він установлений, в його квартиру проникає шум, який заважає йому відпочивати, цей факт взаємно визнаний сторонами, та підтверджується копіями листів ОСОБА_2 та копіями відповідей на них від органів місцевого самоврядування м. Вільногірська, та від державних органів.
13.07.2005 р. Вільногірською СЕС, внаслідок проведення дослідження, було встановлено перевищення допустимого рівня шуму в квартирі ОСОБА_2 від роботи кондиціонера на 3 дБА, що підтверджується копією протоколу № 25,26 від 13.07.05 року (т.1 а.с.21), приписом головного санітарного лікаря Вільногірської СЕС на адресу приватного підприємця ОСОБА_4 (т.1 а.с.22), копією постанови про накладення на ОСОБА_3 штрафу за невиконання припису СЕС (а.с.24 т.3); разом з тим, суд вважає, що до адміністративної відповідальності було притягнуто неналежну особу, тобто ОСОБА_3
24.07.2005 р. в період часу з 12 до 14 години було виявлено пошкодження неустановленою особою кондиціонера в комп'ютерному клубі «Лідер»в виді видалення дренажної трубки. Даний факт підтверджується показаннями сторін, відмовними матеріалами, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9
В той же час суд не приймав, як допустимі докази, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки суд піддав сумніву той факт, що вони бачили, що пошкодження вчинив, саме ОСОБА_2 і що про це вони повідомили ОСОБА_3 тільки через 5 -7 днів, окрім того, ОСОБА_3 не звертався до прокурора з оскарженням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.07.2005 р, якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом пошкодження кондиціонера невстановленою особою, з чим суд погодився.
Суд також вважав не доведеним той факт, що кондиціонер працював з кінця травня 2005 р. по 11 серпня 2005 р. та включався в день з 09 години до 19 - 20 годин і іноді в ніч -5-6 разів в межах однієї години, оскільки, окрім наполягань на цьому факті особисто позивача за зустрічним позовом ,ОСОБА_2, ніяких інших доказів суду не представлено; суд не приймає як достатні докази цього факту дії ОСОБА_2 в виді численних звернень до органів влади, стосовно, спочатку - прийняття заходів до приватного підприємця ОСОБА_3, а потім стосовно примушення приватного підприємця ОСОБА_3 виконати припис СЕС та демонтувати кондиціонер; є підстави визнати, що кондиціонер працював 24.07.2005 р. між 12 та 14 годинами протягом невеликого періоду часу, що підтверджується показаннями, як сторін так і свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, відмовними матеріалами; окрім того, вимірювання рівня шуму в квартирі ОСОБА_2 було проведене лише один раз -13.07.2005 р., після цього, як стверджує ОСОБА_3, кондиціонер не працював і він приймав заходи до зниження
рівня шуму, після цього повторно вимірювання рівня шуму в квартирі ОСОБА_2 не було проведено, тобто не доведено, що перевищення допустимого рівня шуму від кондиціонера в квартирі ОСОБА_2 мало місце протягом певного періоду часу, а не тільки 13.07.05 р. під час проведення вимірювань шумових характеристик працівниками СЕС; окрім того, суд приймає до уваги, що ремонт кондиціонера, після його пошкодження 24.07.05 р., був проведений 03.08.05 р., тобто, що в цей період кондиціонер не працював, на підтвердження своїх заперечень проти цього ОСОБА_2 ніяких доказів не надав, окрім особистих тверджень, що кондиціонер в цей період працював.
Міський суд також вважав недоведеним факт спричинення будь-якої шкоди здоров'ю ОСОБА_2 внаслідок того, що до його кімнати в належній йому квартирі доходив шум працюючого кондиціонера, який перевищував допустимий рівень, оскільки ніяких доказів про це він не надав, в той же час суд приймав до уваги, що ОСОБА_2 задовго до виникнення спору з ОСОБА_3 страждав рядом захворювань, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні медичними картками та медичною довідкою, доказів про погіршення його здоров'я ОСОБА_2 не надав (а.с.61, 80,81,82,121 т.1). Суд вважав й недоведеним факт спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок того, що до його кімнати в належній йому квартирі доходив шум працюючого кондиціонера, який перевищував допустимий рівень, оскільки достатніх доказів про це він не надав, при цьому суд бере до уваги, що шкоди здоров'ю ОСОБА_2 заподіяно не було, доказів того, що шум з перевищенням його допустимого рівня мав місце довгий період часу та змушував ОСОБА_2 покидати квартиру, що це впливало на звичний для нього уклад денного розпорядку, - суду не надано. Суд не прийняв, як допустимий доказ, твердження ОСОБА_2, що ОСОБА_3 протягом довгого часу старається ввести суд в оману обманним шляхом, тим самим заподіює йому додаткові моральні страждання, в зв'язку з чим він збільшував суми відшкодування моральної шкоди,оскільки ніякого причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача ОСОБА_3, направленими на захист своїх інтересів в процесі судового розгляду справи та тими наслідками, які зазначені в позовній заяві, немає. Суд вважав встановленим, що, відповідно до обставин у справі, позивач за первісним позовом, ОСОБА_3., не є належним позивачем, і він же не є належним відповідачем за зустрічним позовом, оскільки, як він сам стверджував, він діяв від імені свого брата приватного підприємця ОСОБА_4, за усною з ним домовленістю, доказів про те, що, саме ОСОБА_3 є приватним підприємцем та власником кондиціонера, сторони не надали, також відсутні дані про те, який саме кондиціонер був підданий ремонту, відсутні дані про те, що кошти за ремонт дійсно було сплачено, відсутні докази про дійсний розмір шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження кондиціонера, та ким це було здійснено. Суд вважав, що, згідно ст.48 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цивільно-правову відповідальність підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, несуть тільки тоді, коли ці порушення призвели до виникнення захворювань та інших наслідків, передбачених цією статтею, при наявності яких можливе відшкодування і заподіяної моральної шкоди, в інших випадках передбачена адміністративна відповідальність. На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні як первісного позову так і зустрічного позову в повному обсязі.
З таким висновками погоджується апеляційний суд оскільки вони ґрунтуються на дійсних і правильно встановлених обставинах справи , вимог закону.
Так згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст.1167 СК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст.1 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.
Згідно ст.48 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цивільно-правову відповідальність підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, несуть тільки тоді, коли ці порушення призвели до виникнення захворювань та інших наслідків, передбачених цією статтею, при наявності яких можливе відшкодування і заподіяної моральної шкоди. Таким чином посилання апелянта на цю статтю, як підставу для відшкодування моральної шкоди не може бути прийняті до уваги, оскільки жодних доказів щодо будь-якої шкоди здоров'ю ОСОБА_2, внаслідок того, що до його кімнати в належній йому квартирі доходив шум працюючого кондиціонера, ні суду першої інстанції ні апеляційному суду надано не було.
Інші доводи , приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до тлумачення діючого законодавства та іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують. Колегія суддів не знаходить порушень процесуального або матеріального права, які б могли бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: