Провадження № 22-ц/774/86/13 Справа № 2/406/36/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Трофимова Н.А. Доповідач - Чубуков О.П.
Категорія 27
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Єлізаренко І.А., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення боргу, -
Позивачка ОСОБА_3 02 червня 2011 року звернулася до суду з позовом про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивувала тим, що з жовтня 2004р. вона стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_5, а 21.11.2009р. вони зареєстрували шлюб офіційно. Під час проживання, 14.05.2008р. ОСОБА_5 позичив їхні спільні гроші в сумі 4000 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 24.05.2011р. становить 31934,80 грн. відповідачу по справі, про що в той же день він написав власноручно розписку із зобов'язанням повернути чоловікові борг до 14.07.2008р. У зв'язку з тим, що її чоловік у червні 2009р. тяжко захворів і на його лікування терміново потрібні були гроші, вона звернулася до дружини відповідача з проханням переказати відповідачу повернути борг достроково, однак вона повідомила, що борг повернути не зможуть, так як відповідач засуджений до позбавлення волі і відбуває покарання. Вона була вимушена звертатися за допомогою до рідних та знайомих і позичати гроші на лікування чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1. її чоловік ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями після померлого є вона та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою їй, як спадкоємиці після померлого ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. 08.03.2011р. їй стало відомо, що відповідач звільнився з місць позбавлення волі, і вона запропонувала йому повернути борг по розписці, але він відмовив, заявивши, що вона не має право на ці гроші. Крім основного боргу 31934,80 грн. відповідач повинен повернути їй і відсотки в сумі 958 грн., на підставі чого, просить стягнути з відповідача на її користь 31934,80 грн. боргу та 958 грн. відсотків, а всього 32892,80 грн.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення боргу, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 23951 (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп. -суму основного боргу, 958 грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. - 3% річних, а всього 24909 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 14 коп. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач, ОСОБА_2 просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що сама по собі наявна у позивачки розписка ще не свідчить про наявність боргу, оскільки ще не гарантує того, що відповідач в дійсності не повертав борг, крім того особа у якої позичав відповідач померла й позивака не має ніякого відношення до боргової суми.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що 14.05.2008 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_5 гроші у сумі 4 (чотири) тисячі доларів США строком до 14.07.2008 року, про що власноручно написав розписку (а.с. 6).
Як встановлено із показань свідків, позивачка проживала разом з ОСОБА_5 однією сім'єю з 2004 року, вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Доказів повернення позики суду не було надано.21 листопада 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис за № 154 та видане Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.12.2009р. (а.с. 8).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняти спадщину після померлого ОСОБА_5 по ? частки кожна та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.08.2010 року (а.с. 10).
Враховуючи вищевикладене суд вважав за необхідне задовольнити позов частково, а саме у відповідному розмірі частки від суми позики, що складає 23951 грн. 10 коп.
Оскільки позивачка просила стягнути також з відповідача три відсотка річних, в сумі 958 грн., то суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків в заявленому розмірі, а саме в сумі 958 грн., що відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З таким висновками погоджується апеляційний суд оскільки вони ґрунтуються на дійсних і правильно встановлених обставинах справи , вимог закону.
Так відповідно до ст. ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно статті 1049 Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Змістом права спільної сумісної власності, як і будь-якого права власності, є право володіння, користування та розпорядження спільною річчю (статті 63 і 65 СК).
Право кожного зі співвласників на володіння, користування та розпорядження спільною річчю кореспондує обов'язку кожного з них погоджувати свою поведінку, пов'язану з володінням, користуванням та розпорядженням нею, з іншим співвласником
Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Суд першої інстанції таким чином правильно виходив з того, що наявність розписки у позивачки підтверджує існування договірних відносин між сторонами, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, яка передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Такий висновок суду відповідає обставинам справи, які перевірені доказами та яким дана належна правова оцінка.
Доводи апелянта щодо того, що кредитор, у якого відповідач брав борг помер й позивачка немає ніякого відношення до цього боргу не можуть бути взяті до уваги, оскільки права та обов'язки які випливають із договору позики не пов'язані нерозривно з особою спадкодавця, то входять до складу спадщини, а тому права щодо отримання боргу входять до складу спадщини та розподіляються між позивачкою та ОСОБА_4 в рівних частках.
Інші доводи , приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до тлумачення діючого законодавства та іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують. Колегія суддів не знаходить порушень процесуального або матеріального права, які б могли бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: