Справа № 2114/10526/12
22 січня 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді: Радченко Г.А.
при секретарі: Булатовій А..О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Херсона цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про усунення перешкод у користуванні власністю,
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила винести рішення про усунення їй перешкод в користуванні власністю, зобов»язавши відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Комсомольського районного відділу ХМУ УМВС України в Херсонській області зняти з реєстрації у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2
В обгрунтування позову посилалася на те, що згідно свідоцтва про право власності від 17.09.1984 року вона є власницею Ѕ частини будинку АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 17.09.1984 року Першою Херсонською нотаріальною конторою, їй також належить ј частина будинку АДРЕСА_1. В даному будинку зареєстрована колишня дружина її сина -ОСОБА_2 У 2000 році відповідачка виїхала у невідомому їй напрямку, її теперішнє місцезнаходження позивачу невідомо. Витрат по сплаті за комунальні послуги у її будинку ОСОБА_2 не несе. Оскільки відповідачка зареєстрована у вищезазначеному будинку, це перешкоджає позивачці як власнику повноцінно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, крім того вона змушена нести додаткові витрати по утриманню та обслуговуванню свого будинку.
Ухвалою суду від 29.12.2012 року до участі у справі в якості відповідача було залучено Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що вона є власником ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1. Власником іншої ј частини є її син ОСОБА_5 На даний момент у будинку зареєстрована, але не проживає колишня дружина її сина -ОСОБА_2 Відповідачка була зареєстрована у будинку як член сім»ї його власника, ще після того як у 1985 році уклала шлюб з ОСОБА_5, однак 10 років тому шлюб між ними було розірвано і вона виїхала з будинку забравши всі свої особисті речі. У зв»язку із зазначеним, просила суд позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2, представник відповідача Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в судове засідання не з'явились, про слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ч. 1-2 ст. 224 та ч. 2 ст. 225 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 17.09.1984 року, що міститься в матеріалах справи, позивачу на праві належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до наданого позивачкою свідоцтва про право на спадщину від 17.09.1984 року, їй та ОСОБА_5 на праві власності в рівних долях кожній належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_1.
Як вбачається з довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Херсонській області за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2.
Відповідності до положень ст.4 ЦПК України суд, здiйснюючи правосуддя захищає права, свободи та iнтереси фiзичних осiб у спосiб, визначений законами України. Перелiк способу захисту цивiльних прав та iнтересiв мiститься в статтi 16 ЦК Укаїни. Цей перелiк не є вичерпним i суд може захистити цивiльне право або інтерес iншим способом, що встановлений законом або договором.
Аналіз норм, передбачених ст.ст.319, 391 ЦК України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
При цьому, передбачений статтею 391 ЦК України спосiб захисту порушеного права не може бути реалiзований через ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вiльний вибiр мiсця проживания в Українi», оскiльки зазначена правова норма мiстить виключний перелiк пiдстав для зняття особи з реєстрацiї мiсця проживания, а саме: заява особи, запит органу реєстрацiї за новим мiсцем проживания особи, остаточне рiшення суду (про позбавлення права власностi на житлове примiщення або права користування житловим примiщенням, визнання особи безвiсно вiдсутньою або померлою), свiдоцтво про смерть.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вiльний вибiр мiсця проживания в Українi»є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України та ст.405 ЦК України), тому заявленi на пiдставi ст.391 ЦК України позовнi вимоги про усунення перешкод у користуваннi власнiстю шляхом зняття особи з реєстрацiйного облiку не пiдлягають задоволенню.
Зазначена правова позицiя, викладена Верховним Судом України в постановi вiд 16.01.2012 року за № 6-57цс11, яка є обов'язковою для застосування, вiдповiдно до вимог ст.360-7 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Крім того, відмовляючи у задоволені позову суд також враховує, що згідно наданих позивачкою документів, вона є власником ѕ частин будинку АДРЕСА_1. Власником іншої ј частини вказаного будинку є ОСОБА_5. Таким чином житловим будинком АДРЕСА_1 володіють декілька осіб, однак з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття відповідачки з реєстраційного обліку, звернулася лише ОСОБА_1, що може свідчити про небажання іншого власника будинку знімати відповідача з реєстрації.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 179, 209, 212, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 391, 405 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вiльний вибiр мiсця проживания в Українi», суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про усунення перешкод у користуванні власністю -відмовити за необгрунтованістю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
СуддяГ. А. Радченко