ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 5011-35/16252-2012 14.01.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"
про визнання недійсним кредитного договору
за участю Прокуратури Голосіївського району м. Києва
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
від прокуратури: Пилипенко Т.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Борисов О.С. - предст. за довір.
У судовому засіданні 14.01.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про визнання недійсним Договору про відкриття відкличної кредитної лінії №129 від 27.12.2002.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2012 порушено провадження у справі №5011-35/16252-2012, розгляд справи призначений на 17.12.2012.
12.12.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури Голосіївського району міста Києва надійшла заява про вступ у розгляд справи №5011-35/16252-2012.
13.12.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.12.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури Голосіївського району міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 09.01.2013.
У судовому засіданні 09.01.2013 представник позивача подав суду заяву про зміну підстав позову. Дана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 14.01.2013.
11.01.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача телеграмою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
14.01.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшов відзив на позовну заяву та заяву про зміну підстав позову.
У судовому засіданні 14.01.2013 представник відповідача подав відзив на позовну заяву з додатками.
Розглянувши у судовому засіданні 14.01.2013 клопотання позивача про відкладення розгляду справи та заслухавши думку інших учасників судового процесу, суд відмовив у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, господарський суд міста Києва, -
27.12.2002 між Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі - Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" (надалі - позичальник, позивач) було укладено Договір №129 про відкриття відкличної кредитної лінії (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію на інвестування у в будівництво житлового корпусу на території санаторію "Квітка полонини" та на поповнення обігових коштів з лімітом кредитування 250 000,00 грн. на строк з 27.12.2002 до 01.07.2005 зі сплатою 16% річних. Строк повернення кредиту - 01.07.2005 року (п. 1.1. Кредитного договору).
Додатковими угодами №91 від 09.10.2008 та № 93 від 28.12.2010 до Кредитного договору встановлено строк повернення кредиту до 25.12.2015 та встановлено новий ліміт кредитування у розмірі 41 000 000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 16% річних.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у кредитному договорі не встановлена відповідальність кредитора, а також на те, що генеральний директор товариства не мав права на підписання кредитного договору, що є підставами для визнання його недійсним.
Відповідач та прокурор у поданих відзивах проти позову заперечили, посилаючись на те, що відсутність у договорі умов щодо настання відповідальності кредитодавця не є підставою для визнання його недійсним, ненадання позивачем доказів перевищення керівником товариства своїх повноважень та схвалення оспорюваного договору товариством шляхом часткового його виконання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинний на моменту укладення оспорюваного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Згідно із ст. 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Доказів того, що при укладенні оспорюваного Кредитного договору позивач вимагав включити до Кредитного договору умови щодо відповідальності банку, позивачем, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.
Статтею 29 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Згідно із ст. 62. Цивільного кодексу УРСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення (ст. 63 Цивільного кодексу УРСР).
Як свідчать матеріали справи, після укладення оспорюваного договору у період з 27.12.2002 по 28.12.2010 сторонами було підписано 93 додаткові угоди до кредитного договору, а також сплачено позивачем в рахунок погашення кредиту та процентів за користування ним 37 371 822,93 грн., що свідчить про схвалення позивачем Договору №129 про відкриття відкличної кредитної лінії від 27.12.2002.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Всупереч вимогам, встановленим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач, звертаючись з позовом, не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги про визнання недійсним Договору №129 про відкриття відкличної кредитної лінії від 27.12.2002 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата підписання
повного тексту рішення: 21.01.2013
Суддя М.Є. Літвінова