83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.01.13 р. Справа № 5006/16/26/2012
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів
головуючого судді Осадчої А.М.
судді Сич Ю.В.
судді Уханьової О.О.
за участю секретаря
судового засідання Мітронової А.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно - транспортного машинобудування" м.Харків
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" м.Краматорськ Донецька область
про стягнення 300756грн.78коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Сусло С.О. за довіреністю б/н від 17.12.2012р.
від відповідача: Нощенко Л.Г. за довіреністю №17/984 від 08.07.2011р.
23.03.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно - транспортного машинобудування" м.Харків (далі - ТОВ «ХЕЗ ПТМ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 221000грн., пені в розмірі 23 135грн. 37коп., 3% річних в розмірі 16 620грн. 41коп. та індексу інфляції в розмірі 40001грн.00коп.
Ухвалою від 30.03.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «ХЕЗ ПТМ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/26/2012.
03.05.2012року ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до ТОВ «ХЕЗ ПТМ» про визнання недійсним договору №473/Р від 01.04.2008року.
Ухвалою від 07.05.2012року суд відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви ПАТ "Енергомашспецсталь" на підставі ст.ст.22,60,86 Господарського процесуального кодексу України.
10.05.2012року до господарського суду Донецької області від ПАТ "Енергомашспецсталь" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/16/26/2012 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Ухвалою від 14.05.2012року господарський суд Донецької області згідно приписів ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №5006/16/26/2012 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 07.05.2012р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.
Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 16.05.2012року апеляційну скаргу ПАТ "Енергомашспецсталь" на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/16/26/2012 повернув заявнику на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, справу повернув господарському суду Донецької області.
Ухвалою від 28.05.2012року господарський суд Донецької області поновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 07.06.2012 року.
29.05.2012року до господарському суду Донецької області надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду про направлення справи №5006/16/26/2012 на його адресу у зв'язку з надходженням касаційної скарги ПАТ "Енергомашспецсталь" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012року у справі №5006/16/26/2012.
Ухвалою від 30.05.2012року господарський суд Донецької області згідно приписів ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №5006/16/26/2012 до перегляду ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012року в касаційному порядку та повернення справи №5006/16/26/2012 до господарського суду Донецької області.
12.07.2012року за вх.№06-14/1302 на адресу господарського суду Донецької області надійшла справа №5006/16/26/2012, що вбачається з відповідного штампу канцелярії суду. Ухвалою від 19.07.2012року провадження по справі №5006/16/26/2012 поновлено, розгляд справи призначено на 27.07.2012року.
27.07.2012р. ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось до суду з клопотанням №17/1111 від 26.07.2012року про зупинення провадження у справі до розгляду справи №5006/9/126пд/2012 за позовом ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ «ХЕЗ ПТМ» про визнання договору №473/Р від 01.04.2008року недійсним.
Ухвалою від 27.07.2012року господарський суд Донецької області задовольнив клопотання відповідача, згідно приписів ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №5006/16/26/2012 до вирішення пов'язаної з нею справи №5006/9/126пд/2012 за позовом ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ «ХЕЗ ПТМ» про визнання договору № 473/Р від 01.04.2008р. недійсним.
07.08.2012р. на адресу господарського суду Донецької області за супровідним листом Донецького апеляційного господарського суду №01-13/767 від 06.08.2012р. надійшла апеляційна скарга ТОВ «ХЕЗ ПТМ» б/н від 31.07.2012р. на ухвалу суду про зупинення провадження від 27.07.2012р. у справі №5006/16/26/2012.
Супровідним листом від 08.08.2012р. господарський суд направив апеляційну скаргу б/н від 31.07.2012р. та справу №5006/16/26/2012 на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2012р. апеляційну скаргу ТОВ «ХЕЗ ПТМ» на ухвалу господарського суду Донецької області про зупинення провадження від 27.07.2012р. у справі №5006/16/26/2012 повернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою від 10.12.2012року господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №5006/16/26/2012, оскільки господарським судом Донецької області винесене рішення від 11.09.2012року у справі №5006/9/126пд/2012, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ «ХЕЗ ПТМ» про визнання договору № 473/Р від 01.04.2008р. недійсним. Вказане рішення суду залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. враховуючи складність справи та значний обсяг обставин, що підлягають з'ясуванню під час вирішення спору, справу передано на розгляд колегії судів у складі: Осадча А.М. (головуючий), судді Кучерява О.О., Сич Ю.В.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. внаслідок знаходження судді Кучерявої О.О. на лікарняному змінено склад колегії суддів, справу передано на розгляд колегії судів у складі: Осадча А.М. (головуючий), судді Сич Ю.В., Уханьова О.О.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.04.2008р. між сторонами у справі укладено договір №473/Р, за умовами якого позивач виконав роботи з реконструкції крану мостового, сторонами підписаний відповідний акт, однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково, вартість виконаних робіт у розмірі 221000грн.00коп. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з вказаним вище позовом.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №473/Р від 01.04.2008р., акту №Н-00000167 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2009року; протоколу узгодження договірної ціни, переліку робіт, що виконуються, технічного завдання на реконструкцію крану, претензії №1, доказів направлення даної претензії, акту звірки взаємних розрахунків, що підписаний одноособово позивачем, станом на 12.04.2012року, доказів направлення на адресу відповідача даного акту, довідки Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №3/439 від 02.08.2012року, рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2012року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012року у справі №5006/9/126пд/2012, статутних документів позивача, витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ч.1 ст. 254, ч.2 ст. 625, ст.629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Під час розгляду справи позивачем було заявлене клопотання про витребування доказів(арк. справи 102-103), але у подальшому заявою від 19.12.2012року позивач повідомив суд, що внаслідок отримання належних доказів позивачем самостійно, на розгляді клопотання не наполягає.(арк. справи 125).
Позивач звернувся до суду з письмовими поясненнями, в яких зазначив, що сторони визначили порядок приймання - здачі робіт, яким передбачили складання акту виконаних робіт за наслідком виконання усіх робіт, вказаних у переліку, зокрема, реєстрації крану, внаслідок чого акт був підписаний 20.07.2009року після реєстрації крану 26.06.2009року.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 221000грн.00коп., 3% річних в розмірі 16 620грн. 41коп. та індексу інфляції в розмірі 40001грн.00коп.; до позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 23 135грн. 37коп. - застосувати строк позовної давності. Зокрема, відповідач посилається на те, що не має підстав для здійснення оплати робіт, оскільки відсутня належна реєстрація у органах Держгірпромнагляду реконструкції крану мостового, на підтвердження чого надав копію витягу з паспорту відповідного крану.
Крім того, відповідач звернувся до суду з окремою заявою про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені в розмірі 23 135грн. 37коп., оскільки позивачем зазначено період прострочки оплати за договором №473/Р від 01.04.2008р. починається з 24.07.2009року, відповідно, при зверненні з позовом з вимогами щодо стягнення пені позивачем пропущено строк позовної давності, який за вимогами ст. 258 ЦК України встановлено у один рік.
У судовому засіданні 16.01.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.01.2012року заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Сторони не звертались до суду з клопотаннями про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явився у судове засідання, дослідивши представлені позивачем в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
01.04.2008р. між ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь"(Замовник) укладений договір №473/Р, за умовами п.1.1 якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе виконання робіт з реконструкції крану мостового г/п 10т., прольотом 28,5м., режимом роботи А5, інвентарний №32407 ЦМО, в обсязі, вказаному у Переліку виконуваних робіт (Додаток №1 до договору). Характер та мета реконструкції крану згідно з п. 1.2 договору відображено в Технічному завданні на реконструкцію крану (Додаток №2 до договору).
У відповідності з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" відповідач змінив свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ щодо ПАТ «Енергомашспецсталь» та витягом із статуту Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", відповідно до п.1.2. якого Товариство змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів Товариства (протокол річних загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №1 від 21.04.2011р.).
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
За таких обставин, суд вважає належним відповідачем у справі ПАТ «Енергомашспецсталь».
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2012року у справі №5006/9/126пд/2012, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ «ХЕЗ ПТМ» про визнання договору № 473/Р від 01.04.2008р. недійсним.
Строк дії договору встановлено сторонами у п.9.5 договору, а саме: даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та виконання Замовником п 2.1 договору у повному обсязі, та діє до 31.12.2008року, а в частині невиконаних зобов'язань повного виконання кожної з сторін своїх зобов'язань.
При цьому, згідно п.п. 9.6,9.7 договору зобов'язання Виконавця є виконаними після підписання акту виконаних робіт та сумісної реєстрації крану у Держгірпромнагляді, Замовника - після повної оплати за виконані роботи та сумісної реєстрації крану у Держгірпромнагляді.
Сторонами дотримано умови п.п. 1.1.,1.2 договору щодо обов'язковості підписання додатків до нього, зокрема, у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії Переліку виконуваних робіт (Додаток №1 до договору) та Технічного завдання на реконструкцію крану (Додаток №2 до договору), що підписані уповноваженими представникам сторін.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що загальна вартість договору складає 740 000грн., у т.ч. ПДВ у сумі 123 333грн. 33коп.
Сторонами договору підписаний додаток №3 до вказаного договору - протокол узгодження договірної ціни, за яким передбачена зазначена вище вартість робіт.
Отже, суд вважає, що сторонами узгоджена вартість робіт за договором.
У розділі 6 договору сторони узгодили порядок здачі та приймання виконаних робіт. Зокрема, здавання-приймання виконаних робіт, як передбачено п. 6.1. договору, оформлюється сторонами за двостороннім актом приймання виконаних робіт. Приймання та оцінка виконаних робіт здійснюється у відповідності з твердою договірною ціною, при відсутності претензій Замовник зобов'язується підписати акт виконаних робіт протягом 3 днів.(п.п. 6.2,6.3 договору).
У відповідності до зазначеного порядку ТОВ «ХЕЗ ПТМ» та ПАТ «Енергомашспецсталь» підписаний акт №Н-00000167 здачі - прийняття робіт (надання послуг), який затверджений керівником відповідача 20.07.2009року. Згідно даного акту у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором позивачем виконані роботи з реконструкції крану на суму 740 000грн., у т.ч. ПДВ у сумі 123 333грн. 33коп.
Оскільки вказаний акт не містить будь-якої іншої дати його підписання, за відсутності заперечень представників сторін з цього приводу, суд вважає датою підписання акту -20.07.2009року.
Вищезазначений акт містить посилання на договір № 473/Р від 01.04.2008р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в ньому, на підставі вказаного договору.
Акт підписано уповноваженими представниками сторін, затверджено керівниками підприємств за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт. У тексті акту міститься застереження, що сторони не мають одна до одної претензій.
Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 473/Р від 01.04.2008р.
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як визначено п. 4.2 договору, розрахунки за роботи виконуються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця у наступному порядку:
- передплата у розмірі 40% від суми договору, впродовж 3-х днів з моменту підписання договору;
-20% від суми договору сплачуються Замовником впродовж 3 (трьох) днів з моменту повідомлення замовника про початок проведення монтажних робіт;
-30% від суми договору сплачуються Замовником впродовж 3 (трьох) днів з моменту підписання акту виконаних монтажних робіт;
-10% від суми договору сплачуються замовником впродовж 3 (трьох) днів з моменту проведення сумісної реєстрації крану у органах Держміськпромнагляду.
Судом встановлено, що відповідач перерахував на користь позивача в рахунок вартості робіт, які виконувались за договором, 30.04.2008р. суму 296 000грн., 18.05.2009р. - 50 000грн., 11.06.2009р. - 98 000грн. та 03.11.2009р. - 75 000грн. відповідно. Загальна сума, яка сплачена відповідачем у виконання своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт складає 519000грн.00коп., про що безпосередньо зазначено у тексті позовної заяви та що відповідачем не заперечується. Відповідно фактично сплачено 70,13% від суми договору.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 221000грн.00коп.
З огляду на вимоги п. 4.2 договору сума 221000грн.00коп.,яка відповідачем не оплачена, повинна сплачуватись у наступному порядку: 30% від суми договору сплачуються Замовником впродовж 3 (трьох) днів з моменту підписання акту виконаних монтажних робіт; 10% від суми договору сплачуються замовником впродовж 3 (трьох) днів з моменту проведення сумісної реєстрації крану у органах Держміськпромнагляду.
Згідно довідки Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №3/439 від 02.08.2012року та витягу з паспорту крану, який реконструювався, відповідна реєстрація проведена 26.06.2009року.
Як встановлено вище, сторонами договору підписано акт №Н-00000167 20.07.2009року, яким зафіксований факт виконання робіт з реконструкції крану у повному обсязі на суму 740 000грн.
З письмових пояснень позивача, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що сторони визначили порядок приймання - здачі робіт, яким передбачили складання акту виконаних робіт за наслідком виконання усіх робіт за договором.
Суд вважає, що оскільки за умовами договору не передбачено окремого складання акту виконаних монтажних робіт та не встановлено, що реєстрація крану у органах Держміськпромнагляду повинна проводитись виключно після підписання сторонами акту, враховуючи, що фактично реєстрація проведена 26.06.2009року, актом №Н-00000167 зафіксований факт виконання робіт з реконструкції крану у повному обсязі, тобто, позивачем виконані всі роботи, які передбачені переліком виконаних робіт (додаток №1 до договору), у тому числі й роботи з монтажу крану та його реєстрації, строк оплати виконаних робіт слід вираховувати з дати підписання акту - 20.07.2009року.
З огляду на висновки суду щодо дати підписання сторонами акту №Н-00000167 , ПАТ «Енергомашспецсталь» згідно умов договору мало оплатити виконані роботи до 23.07.2009року включно.
Однак, відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, на час розгляду справи розмір заборгованості ПАТ «Енергомашспецсталь» перед позивачем складає 221000грн.00коп.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду № 473/Р від 01.04.2008р., строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 221000грн.00коп., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем вказаної суми заборгованості. Відповідно ПАТ «Енергомашспецсталь» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.
Виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 221000грн.00коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі умов ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 40001грн.00коп. та 3% річних в сумі 16620грн.41коп. за період з 24.07.2009року по 24.01.2012року.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.
Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи зазначене та той факт, що кінцевий строк оплати за актом - 23.07.2009року, позивач має право на нарахування інфляційних починаючи з серпня 2009року.
Відповідно, суд вважає, що виходячи з того, за який період позивач просить стягнути інфляційні нарахування з відповідача, вірним є визначення періоду з серпня 2009року по січень 2012року.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що зазначений розрахунок є невірним. Сума інфляційних нарахувань за розрахунком здійсненим судом - 41076грн.77коп.,тобто, є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд, згідно приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума інфляційних у розмірі 40001грн.00коп.
Одночасно, позивач невірно розрахував суму 3%річних на суму заборгованості 221000грн. за період з 24.07.2009року по 24.01.2012року. Зокрема суд, здійснивши перерахунок вказаної суми, прийшов до висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 16619грн.21коп., в іншій частині позову щодо стягнення 3%річних слід відмовити.
Відносно позовних вимог про стягнення пені в сумі 23 135грн.37коп. за період з 24.07.2009року по 24.01.2010року суд виходить з наступного.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами п.5.1 договору передбачено, що у разі порушення Замовником п.4.2 даного договору, за виключенням 1-й предоплати - Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки, але не більше 5% суми, що належить до оплати.
Таким чином, сторони при укладанні договору прийшли до згоди щодо розміру пені та обмежили максимальний розмір пені, яка може бути стягнута за договором за наслідками порушення Замовником зобов'язання з оплати робіт розміром 5% суми заборгованості.
Одночасно, згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягненням пені та застосуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (постанова ВСУ від 07.11.2011 у справі №5002-2/5109-2010).
Таким чином, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви, позивачем розраховую суму пені саме виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний позивачем період.
Однак, здійснюючи вказаний розрахунок, позивач не враховує обмеження розміру пені, яке встановлено сторонами у п.5.1 договору, а саме, пеня стягується у розмірі, що не більше 5% суми, що належить до оплати.
Суд зазначає, що виходячи з умов п.5.1 договору, максимальний розмірі пені, яку позивач має право просити стягнути з відповідача складає 11050грн. (5% від суми 221000грн.00коп.), відповідно у стягненні пені в сумі 12085грн.37коп. суд відмовляє внаслідок необґрунтованості вказаних вимог.
Як встановлено ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
У відповідності до ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік. (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ч.1 Цивільного кодексу України).
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.
Дана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 17.02.2010року.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ХЕЗ ПТМ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою 23.03.2012року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля на поштовому конверті, в якому позовна заява відправлена на адресу суду через установу поштового зв'язку.
Відповідно, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 11050грн.00коп. за період з 24.07.2009року по 24.01.2010року перебіг повністю.
Згідно з ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та окремій заяві просив суд до позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 23 135грн. 37коп. застосувати строк позовної давності, оскільки при зверненні з позовом з вимогами щодо стягнення пені позивачем пропущено строк позовної давності, який за вимогами ст.258 ЦК України встановлено у один рік.
Позивач не надав суду доказів в підтвердження переривання строку позовної давності до вимоги щодо стягнення пені, не звертався до суду з клопотанням про поновлення вказаного строку за наявності поважних причин.
Таким чином, суд застосовує строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 11050,00грн., у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 11 192грн.89коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судовий збір у розмірі 01грн.70коп. покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення 3%річних.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» м.Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецька область про стягнення 300 756грн.78коп. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецька область (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» м.Харків (61082, м.Харків, просп.Московський, буд.144,к.704/2, ідентифікаційний код 32868567) 277620грн.21коп., у тому числі: суму основної заборгованості у розмірі 221 000грн.00коп., інфляційні витрати у розмірі 40 001грн.00коп., 3%річних у розмірі 16 619грн.21коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 552грн.40коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 16.01.2013року оголошену вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 18.01.2013року.
Головуючий суддя Осадча А.М.
Суддя Сич Ю.В.
Суддя Уханьова О.О.