73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
21 січня 2013 р. Справа № 5024/1791/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до: Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка", м. Херсон
про стягнення боргу у сумі 20 561 грн. 79 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Остапенко В.М., представник за довіреністю № 14-2 від 08.01.2013 р.;
від відповідача - Корнєєв М.П., представники за довіреністю від 10.04.2012 р.;
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (відповідач) про стягнення пені у розмірі 9 825 грн. 84 коп., 7% штрафу у розмірі 6 230 грн. 00 коп., інфляційних в сумі 2 575 грн. 82 коп. та три відсотки річних у розмірі 1 903 грн. 13 коп. за договором № 14/2692/11 на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2692/11 від 30.09.2011 року, на приписи статей 526, 611, 625, Цивільного кодексу України, статей 22, 193, 231 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні у матеріалах справи.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначив, що позивачем у позовній заяві правомірно нараховано лише пеню у розмірі 9 825 грн. 84 коп. Всі останні нарахування позивачем здійснено неправомірно, всупереч істотним умовам договору № 14/2692/11 та чинному законодавству.
Окрім того, просить надати Дочірньому підприємству "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" розстрочку на виплату пені у розмірі 9 825 грн. 84 коп. строком на шість місяців.
В обґрунтування даного клопотання посилається на те, що кошти з бюджету на оплату послуг з теплопостачання відповідачу надходять нерегулярно і лише на погашення вартості спожитого газу. За завіряннями органів влади кошти з бюджету регулярно і у повному обсязі почнуть надходити лише з квітня 2013 року. Вважає дані обставини серйозним аргументом і підставою для порушення даного клопотання перед судом.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у своєму запереченні на клопотання Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" про розстрочення виконання рішення просить суд відмовити у задоволенні клопотання, оскільки посилання боржника на тяжкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінню ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення і являється лише способом для затягування виконання даного рішення суду.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Дочірнім підприємством "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (відповідач) був укладений договір № 14/2692/11 на купівлю - продаж природного газу (далі - Договір), доповнений додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 11.10.2011 року та № 3 від 19.01.2012 року
Згідно із цим Договором, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" у IV кварталі 2011 року та 2012 року імпортований природний газ, а дочірнє підприємство "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" повинно прийняти і оплатити природний газ.
Відповідно до п.1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Пунктом 2.1. Договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 755 тис. куб. м.
У відповідності до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передавання газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Приймання - передавання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3. Договору).
Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 023 грн. 50 коп. без урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу -3 023 грн. 50 коп., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700 грн. 76 коп..
Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.
Так, пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору продавець він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.
Відповідно до п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу на загальну суму 1 702 132 грн. 58 коп., які підписані та скріплені печатками сторін (а.с.18-26).
Проте, оплата природного газу, отриманого по договору купівлі - продажу природного газу № 14/2692/11 від 30.09.2011 року, була проведена несвоєчасно та в порушення умов п. 6.1 договору.
Позивач направив відповідачу письмову претензію № 26/2-138-12 від 05.11.2012 року з проханням протягом трьох календарних днів з моменту її отримання сплати нараховані штрафні санкції на загальну суму 16 055 грн. 84 коп.
Однак відповідачем вимога про сплату нарахованих штрафних санкцій виконана не була, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду.
Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9 825 грн. 84 коп. пені.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд перевірив розрахунки пені за період з 14.11.2011 р. по 14.05.2012 р. та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 9 825 грн. 84 коп. підлягають задоволенню.
Позивачем нараховано штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу понад 30 днів у сумі 6 230 грн. 00 коп., відповідно до п. 7.2 Договору № 14/2692/11 від 30.09.2011 р., нарахування якого є правомірним.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу з порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 стаття 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передати в договорі одночасне стягнення пеня та штрафу. що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 3-24гс12.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суд зазначає, що його нарахування є правомірним, тому з відповідача слід стягнути штраф у сумі 6 230 грн. 00 коп.
Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 1 930 грн. 13 коп. та інфляційні витрати у сумі 2 575 грн. 82 коп. відповідно до розрахунку (а.с.31-34), у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1 930 грн. 13 коп. та 2575 грн. 82 коп. індексу інфляції, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив надати розстрочку виконання рішення, посилаючись на скрутне фінансове становище. Суд відхиляє зазначене клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.
Поряд із цим зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Згідно з п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення посиланням на свій тяжкий фінансовий стан.
В розумінні ст.121 ГПК України, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
На підтвердження необхідності надання розстрочки виконання судового рішення боржником не було надано у судове засідання жодного документа, на підтвердження викладених у заяві обставин.
Надаючи оцінку поясненням відповідача в сукупності з викладеними доводами у заяві про розстрочку виконання рішення, суд зазначає, що письмові пояснення не обґрунтовані належними документальними доказами в розумінні ст.34 ГПК України щодо підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача.
До того ж, відповідач не посилається на причини його знаходження в тяжкому фінансовому стані внаслідок господарських взаємовідносин з позивачем, вказуючи при цьому лише на те, що кошти з бюджету на оплату послуг з теплопостачання надходять Дочірньому підприємству "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" нерегулярно
При вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.
З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.
Слід також зазначити, що відповідачем не було належними доказами обґрунтовано строк, та його спроможності у цей відрізок часу (шість місяців) сплатити заборгованість у повному обсязі.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
На підставі вищевказаних норм права та керуючись, ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, - суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (73008, м.Херсон, пров. Смоленський, 2-а, р/р № 26039304003140 у ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 352467, код ЄДРПОУ 34457654) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 9 825 грн. 84 коп. пені, 7% штрафу у розмірі 6 230 грн. 00 коп., 2 575 грн. 82 коп. витрат від інфляційних процесів, 3% річних у розмірі 1 903 грн. 13 коп. та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Відхилити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.01.2013 р.
Суддя В.В.Людоговська