ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/19098-2012 23.01.13
За позовом Державного вищого навчального закладу «Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана»
До Фізичної особи-підприємця Таланової Наталії Олександрівни
Про стягнення 3 342,86 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Зима К.Ю. - по дов. №01/13-2225 від 19.12.2012р.
Дмитренко Ю.І. - по дов. №01/13-56 від 15.01.2013р.
Від відповідача не з»явився
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Таланової Наталії Олександрівни про стягнення 3 342, 86 грн., із яких: 3 105, 32 заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710 від 31.05.2004 р., 68, 32 грн. - інфляційні, 169, 22 коп. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем порушені умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710 від 31.05.2004 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Таланової Наталії Олександрівни утворилась заборгованість в сумі 3 105, 32 грн. за період з 01.03.2011 р. по листопад 2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/19098-2012 та призначено її до розгляду на 23.01.2013.
Позивач в судовому засіданні 23.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 23.01.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.12.2012 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 24.12.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Автозаводська, 2,корп. 49, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 29.08.2012 є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 23.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
31.05.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та відповідачем -Фізичною особою-підприємцем Талановою Наталією Олександрівною (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 24,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 49Г, що знаходиться на балансі Київського національного економічного університету, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31 березня 2004 року - 52 300,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення ксерокопіювального пункту.
Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) -травень - 88,39 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата тза перший місяць оренди -травень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2004 р.
Згідно з п. 3.3 договору перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця слідуючого за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 31 травня 2004 року до 30 квітня 2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2007 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Талановою Наталією Олександрівною було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710 від 31.05.2004 р., відповідно до якого сторони змінили розмір щомісячних орендних платежів.
Також судом встановлено, що 12.11.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Талановою Наталією Олександрівною укладено договір № 710/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710 від 31.05.2004 р.
Умовами вказаного договору сторони змінили розмір орендної плати, а також продовжили строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710 до 28.12.2010 року.
У судовому засіданні встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, передав відповідачеві у платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г, загальною площею 24,0 кв.м, за відповідну плату згідно умов договору, про що свідчить акт приймання-передачі нерухомого майна від 31.05.2004 р.
Відповідач умови договору виконав частково, повернув орендоване приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна по м. Києву згідно акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна 28.11.2011 р., проте не виконав зобов'язань щодо сплати орендної плати за фактичне користування майном, що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від Фізичної особи-підприємця Таланової Наталії Олександрівни.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині сплати орендної плати за період з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р. склала 3 105, 32 грн., яка на час розгляду справи залишається несплаченою.
Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивач правомірно заявив вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі в сумі 3 105, 32 грн. по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 710 від 31.05.2004 р. за період з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 3 105, 32 грн. основного боргу за договором оренди за період з 01.03.2011 р. по 28.11.2011 р. підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 68, 32грн. та 3% річних в сумі 169, 22 грн.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені правомірно.
Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Таланової Наталії Олександрівни (02154, м. Київ, Русанівська Набережна, 4, кв. 118 ідентифікаційний номер 20042422775) на користь Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (03680, м. Київ, проспект перемоги, 54/1, код ЄДРПОУ 02070884) 3 105 грн. 32 коп. основного боргу, 68 грн. 32 коп. - інфляційні, 169 грн. 22 коп. - 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 24.01.2013 р.
Суддя Трофименко Т.Ю.