Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-ц/778/422/13 Головуючий у 1 інстанції Плечищева О.В.
Суддя-доповідач Краснокутська О.М.
Іменем України
23 січня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Пільщик Л.В.
Суддів Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі Свинаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -
У листопаді 2009 року ВАТ «Держощадбанк України»звернулось до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 30 січня 2002 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 159 на споживчі потреби у розмірі 1600 грн. 00 коп., строком на 24 місяці до 30 січня 2004 року, з виплатою 20 % річних.
В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, станом на 17 листопада 2009 року склалась заборгованість в сумі 2500, 53 грн., що складається з суми несплаченого кредиту в розмірі 945, 00 грн., сума несплачених відсотків по кредиту в розмірі 1108, 01 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 215, 55 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в розмірі 231, 97 грн.
Крім того ОСОБА_3 було отримано в касі Оріхівського відділення № 3011 ВАТ «Ощадбанк»грошові кошти за видатковими ордерами від 31 жовтня 2003 року суму 1100 грн., від 03 листопада 2003 року суму 300 грн., від 10 грудня 2003 року суму 200 грн., від 24 лютого 2004 року суму 3300 грн., від 05 березня 2004 року суму 150 грн., від 09 березня 2004 року суму 50 грн., від 23 березня 2004 року суму 150 грн., від 15 квітня 2004 року суму 350 грн., від 24 травня 2004 року суму 500 грн., 01 червня 2004 року суму 500 грн., 23 червня 2004 року суму 100 грн. Всього відповідач отримав загальну суму 6700 грн., які не повернув банку.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 159 від 30 січня 2002 року в сумі 2500, 53 грн. та заборгованість по видатковим касовим ордерам в розмірі 6700 грн., а всього 9200, 53 грн.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Державний ощадний банк України»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до вимог ст..309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Із позовної заяви ВАТ «Державний ощадний банк України»(а.с. 1-3), розрахунків (а.с. 12-18) та інших матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 2500 грн53коп.. за кредитним договором на споживчі цілі від 30 січня 2002 року, строк повернення коштів за яким настав 30 січня 2004 року, а також 6700 грн. отриманих відповідачем за касовими ордерами протягом 2003-2004 років.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, який звернувся до суду з позовом 19 листопада 2009 року, пропустив без поважних причин строк позовної давності.
Такі висновки частково відповідають встановленим обставинам справи і вимогам закону.
Згідно до вимог ст. 257 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно до вимог чистини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року з послідуючими змінами кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
У відповідності до зазначених вимог закону і роз'яснень п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2500гр.53коп. основної суми боргу з процентами і неустойки за пропуском строку позовної давності.
Разом із тим із позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» вбачається,що позивач просив стягнути з відповідача також 6700 грн., отриманих ним за касовими ордерами ,виданими у період з жовтня 2003 року по червень 2004 року .
Згідно до вимог ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір,всупереч вимогам ст..212 ЦПК України не надав належної оцінки доказам по справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 6700гривень , не звернув уваги на те,що умовами кредитного договору від 30 січня 2002 року,укладеного між позивачем та ОСОБА_3, не передбачалось надання відповідачу у борг будь-яких інших сум крім 1600гривень,які відповідач отримав і не повернув за цим договором, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 6700 гривень не охоплюються умовами кредитного договору про надання відповідачу споживчого кредиту, за яким позивач пропустив строк позовної давності і йому помилково судом відмовлено у задоволенні позову з цих підстав.
Згідно до вимог ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.
Згідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що у порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України позивач в позовній заяві і під час розгляду судом першої інстанції даного спору не зазначав, на підставі яких правовідносин і обставин справи він вимагає стягнення з відповідача 6700 гривень , не надав суду доказів того, що між сторонами склались правовідносини,за якими відповідач отримав у позивача певну суму грошей на умовах її повернення ,наявності невиконаних зобов'язань у відповідача перед ВАТ «Державний ощадний банк України»повернути отримані ним за касовими ордерами кошти.
Згідно до вимог ст.. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судова колегія, виходячи із вимог ст.ст..11,60 ЦПК України, приходить до висновку про тре,що оскільки позивачем позовні вимоги про стягнення 6700 гривень з відповідача не обґрунтовані і про наявність невиконаних відповідачем зобов»язань перед банком доказів суду не надано,підстави вважати права позивача в цій частині позову порушеними відсутні і у задоволенні позовних вимоги в цій частині належить відмовити за їх недоведеністю,проте суд першої інстанції всупереч вимогам ст.212 ЦПК України, не надавши належної оцінки доказам у справі , дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні цих вимог через пропуск строку позовної давності за споживчим кредитом, постановивши в цій частині незаконне і необґрунтоване рішення,яке підлягає зміні.
В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим.
Посилання апеляційної скарги на те, що закінчення строку договору має місце після повного погашення кредиту, спростовується умовами договору, строк дії якого передбачено до 30 січня 2004 року, а тому строк позовної давності по даному спору, почався з 30 січня 2004 року і закінчився 30 січня 2007 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, суперечить вимогам ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Безпідставними є також ствердження про неправильне застосування матеріального права судом, який послався у рішенні на квитанцію, за якою відповідач сплатив суму боргу. Суд першої інстанції, хоча і вказав у рішенні про наявність цієї квитанції, проте висновок свій обґрунтував пропуском строку позовної давності позивачем з наведенням відповідних норм матеріального права.
Інші приведенні в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального законів.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2012 року у цій справі змінити.
У задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3 про стягнення 6700 грн. відмовити за недоведеністю позову.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: