Справа № 232/2678/12
Провадження № 2/127/320/13
23.01.2013
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:головуючого судді Клапоущак С. Ю.,
при секретарі Гнасько Н.О.,
за участю позивача - відповідача ОСОБА_1,
представника позивача - відповідача ОСОБА_2,
відповідача - позивача ОСОБА_3,
представника відповідача - позивача ОСОБА_4,
представника служби у справах дітей Вінницької міської ради Бойко М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
07 грудня 2012 року ухвалою суду об'єднано в одне провадження із вищезазначеним позовом зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про визначення місця проживання дитини.
В судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_3 та її представник підтримали письмову заяву про забезпечення позову. ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_1 обмежує матір дитини у спілкуванні, зокрема (не допускає ОСОБА_3 у квартиру, не дає можливості щоденно зустрічатися з сином, ОСОБА_1 сам визначає місце, тривалість зустрічей з їх сином, який зараз проживає з позивачем - відповідачем та його матір'ю). Така поведінка позивача - відповідача негативно впливає на відносини матері ОСОБА_3 з дитиною, обмежує права відповідача - позивача, як матері, на спілкування з сином, виховання дитини та піклування про неї. Тобто ОСОБА_1 порушує ст. 141, 150, 153 СК України. Також ОСОБА_1 своїми діями створює для ОСОБА_3 неспокійну, несприятливу для життя обстановку, розповсюджує та формує у свідомості інших людей (знайомих, сусідів, тощо) негативний образ заявниці, принижує її честь і гідність. У зв'язку із вказаним ОСОБА_3 хвилюється, що під впливом зазначених дій, останню можуть звільнити з роботи та вигнати з найманого у м. Вінниці житла.
На підставі вказаного, ОСОБА_3 просить забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_1 не вчиняти дій, які спрямовані на унеможливлення і ускладнення спілкування ОСОБА_3 з сином та прийнятті нею участі у вихованні дитини, а також дій, спрямованих на проживання ОСОБА_3 у м. Вінниці, зобов'язати ОСОБА_1 не поширювати компрометуючий її матеріал, який спрямований на приниження її честі та гідності, ділової репутації, зобов'язати ОСОБА_1 до вирішення справи по суті надавати їй можливість щоденно спілкуватися з сином, забирати його на вихідні дні в АДРЕСА_1, без контролю свекрухи та свекра.
Позивач - відповідач та його представник заперечили проти задоволення даного клопотання.
Третя особа ОСОБА_5 при вирішенні клопотання поклалася на розсуд суду.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач - позивач звернулася до суду із зустрічною позовною заявою (а.с.62-65), в якій просить суд винести рішення, яким крім визначення місця проживання сина ОСОБА_6 з нею просить зобов'язати позивача - відповідача негайно усунути перешкоди для неї та її батьків у спілкуванні з дитиною. В заяві про забезпечення позову стоїть вимога про зобов'язання ОСОБА_1 не вчиняти дій, які спрямовані на унеможливлення і ускладнення спілкування ОСОБА_3 з сином та прийнятті нею участі у вихованні дитини, а також дій, спрямованих на проживання ОСОБА_3 у м. Вінниці.
Згідно роз'яснень, даних в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття суддею чи судом передбачених законом заходів, які створюють реальну можливість для виконання в майбутньому рішення по справі.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем в заяві про забезпечення позову висунуті вимоги, які фактично співпадають з вимогами в позові та є вирішенням спору по суті, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована позивачем та не підлягає до задоволення.
За таких обставин, в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову слід відмовити. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.