04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" січня 2013 р. Справа№ 24/053-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників
від прокуратури Манжай М.С. посвідчення № 011326 від 24.10.2012 року
від позивача : Сергеєва Ю.М. дов. № 814/07-25 від 27.02.2012 року
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Прокурора Обухівського району
на рішення Господарського суду Київської області
від 06.09.2012 року
у справі № 24/053-12 (суддя Лутак Т.В.)
за позовом Прокурора Обухівського району в інтересах держави в
особі Обухівської районної державної адміністрації
до 1.) Фізичної особи-підприємця Довбика Юрія Петровича
2.) Перегонівської сільської ради
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну
ділянку та скасування рішень
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Довбика Юрія Петровича, Перегонівської сільської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.07.2007 р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Довбиком Ю.П. та Перегонівською сільською радою; зобов'язання Фізичну особу-підприємця Довбика Ю.П. повернути державі в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 37, 8414 га; скасувати рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району № 11-6 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватному підприємцю Довбику Ю.П. в оренду на території с. Перегонівка Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області»; скасування рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району № 18 «Про надання дозволу ПП Довбику Ю.П. на виготовлення технічної документації щодо надання земельної ділянки в оренду площею 37, 8414 га для ведення ставково-рибного господарства в центральній частині с. Перегонівка».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог водного законодавства, не уповноваженим на те органом, а рішення про передачу в оренду об'єкту прийняті Перегонівською сільською радою з перевищення наданих їй повноважень.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2012 р. у справі № 24/053-12 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту прийнятого органом місцевого самоврядування рішення та укладеного на його виконання договору оренди мова йдеться виключно про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду, а отже до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення земельного кодексу на противагу водного, згідно яких в даному випадку повноваження щодо розпорядження спірною земельної ділянкою належить саме органу місцевого самоврядування, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди з мотивів відсутності належної компетенції у відповідача 2 на його укладення.
Крім того у рішенні суду першої інстанції зазначено, що прокурором не було доведено чим саме порушено права Обухівської районної державної адміністрації, рішеннями Перегонівської сільської ради Обухівського району № 11-6 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватному підприємцю Довбику Ю.П. в оренду на території с. Перегонівка Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області» та № 18 «Про надання дозволу ПП Довбику Ю.П. на виготовлення технічної документації щодо надання земельної ділянки в оренду площею 37, 8414 га для ведення ставково-рибного господарства в центральній частині с. Перегонівка».
Також у рішенні зазначено про відсутність підстав для застосування до спірних відносин наслідків пропущення строку позовної давності, через відсутність достовірних підстав вважати його пропущеним.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Прокурор Обухівського району Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області по справі № 24/053-12 від 06.09.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 24/053-12 від 08.10.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 24/053-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 24/053-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г. та призначено розгляд скарги на 14.11.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 24/053-12 від 14.11.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 24/053-12 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А.,Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у зв'язку з неявкою прокурора та представників сторін розгляд справи було відкладено на 28.11.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року у зв'язку з неявкою прокурора та представників сторін розгляд справи було відкладено на 12.12.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 24/053-12 від 12.12.2012 року враховуючи велику завантаженість судді Чорної Л.В., керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 24/053-12 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у зв'язку з неявкою представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 16.01.2013 року.
16.01.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових документів по справі, а саме лист Заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області № 20/3.1.36 від 15.01.2013 року, у якому йдеться про реєстрацію Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області актового запису за № 264 про смерть Довбика Юрія Петровича, 15 квітня 1966 року народження, який помер 17.11.2012 року.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2012 року у справі № 24/053-12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора викладеними в апеляційній скарзі та просив суд задовольнити її у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання 16.01.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Прокурора Обухівського району Київської області у відсутності представників відповідачів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
06.10.2006 р. Перегонівською сільською радою Обухівського району Київської області було прийнято рішення № 18 «Про надання дозволу ПП Довбику Ю.П. на виготовлення технічної документації щодо надання земельної ділянки в оренду площею 37, 8414 га для ведення ставково-рибного господарства в центральній частині с. Перегонівка», згідно з яким Перегонівська сільська рада вирішила надати дозвіл ПП Довбику Ю.П. на виготовлення технічної документації щодо надання земельної ділянки площею 37, 8414 га в оренду: прибережна захисна смуга -15, 149 га, під гідротехнічними спорудами -1, 0474 га, під водним дзеркалом -21, 645 га, для ведення ставково-рибного господарства в центральній частині с. Перегонівка.
18.01.2007 р. Перегонівською сільською радою Обухівського району Київської області було прийнято рішення № 11-6 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП Довбику Ю.П. в оренду на території с. Перегонівка Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області», відповідно до якого Перегонівська сільська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду ПП Довбику Ю.П. в оренду в с. Перегонівка та надати в оренду ПП Довбику Ю.П. земельні ділянки водного фонду загальною площею 37, 8414 га для ведення ставково-рибного господарства: прибережна захисна смуга - 15, 149 га, під гідротехнічними спорудами -1, 0474 га, під водним дзеркалом -21, 645 га в центральній частині с. Перегонівка Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Відповідно до акту від 18.01.2007 р. межі земельної ділянки, яка надається в оренду, були встановлені та погодженні на місцевості.
26.07.2007 р. між Перегонівською сільською радою Обухівського району Київської області та Довбиком Ю.П. було укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідач 2, на підставі рішення 6 сесії 5 скликання від 06.10.2006 р. Перегонівської сільської ради № 18 та рішення 11 сесії 5 скликання від 18.01.2007 р. Перегонівської сільської ради № 11-6, зобов'язався надати, а відповідач 1 -прийняти в строкове платне володіння і користування земельну ділянку водного фонду (об'єкт оренди), загальною площею 37, 8414 га, що розміщена на території Перегонівської сільської ради, в центральній частині с. Перегонівка Обухівського району Київської області, виділена на місцевості двома масивами, площами відповідно 33, 5739 га (ділянка № 1) та 4, 2675 га (ділянка № 2), згідно кадастрових планів.
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 37, 8414 га: прибережна захисна смуга -15, 149 га, під гідротехнічними спорудами -1, 0474 га, під водним дзеркалом -21, 645 га.
Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці побудовані гідротехнічні споруди - водоскидна споруда та гребля.
Пунктами 5 та 6 договору передбачено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні.
Відповідно до п. 7 договору договір укладено на 49 років.
Згідно з п. 14 договору цільове використання земельної ділянки - для ведення ставково-рибоводного господарства.
Пунктом 16 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення протягом двох днів з моменту державної реєстрації цього договору. Передача земельної ділянки відповідачу 1 здійснюється за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 23 договору на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
Згідно з п. 38 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. та зареєстровано у Обухівському районному відділі КРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 р. за № 04073310001.
На виконання умов договору оренди землі від 26.07.2007 р., відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв в тимчасове користування на умовах оренди, терміном на 49 років, земельну ділянку загальною площею 37, 8414 га: прибережна захисна смуга -15, 149 га, під гідротехнічними спорудами - 1, 0474 га, під водним дзеркалом -21, 645 га, що розміщена на території Перегонівської сільської ради, в центральній частині с. Перегонівка Обухівського району Київської області, виділена на місцевості двома масивами, площами відповідно 33, 5739 га (ділянка № 1) та 4, 2675 га (ділянка №2) згідно кадастрових планів, про що сторони склали акт приймання-передачі земельної ділянки від 26.07.2007 р.
Прокурор вважає, що Перегонівською сільською радою Обухівського району Київської області в перевищення наданих їй повноважень прийнято рішення про передачу в оренду об'єкта, право розпорядження яким належить Обухівській районній державній адміністрації Київської області та укладено договір оренди землі від 26.07.2007 р. всупереч вимогам ст. 51 Водного кодексу України, ст. 761 і ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, вказані обставини стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування рішень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У силу ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ст. 4 Водного та ст. 58 Земельного кодексів України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
Статтею 3 Водного кодексу України передбачено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1.внутрішні морські води та територіальне море;
2.підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3.поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4. водні об'єкти в межах території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
Приписами ч.1 ст. 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земельних ділянок у користування та припинення права користування ним встановлюється земельним законодавством.
Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать у тому числі землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
З аналізу вказаних вище норм законодавства, як правильно визначено судом першої інстанції, вбачається, що відносини щодо оренди земельної ділянки водного фонду та щодо оренди водного об'єкта є різними і такими, що регулюються окремими положеннями чинного законодавства. Правовідносини щодо укладання договору оренди земельної ділянки водного фонду регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", відповідно до ч. 2 ст. 5 якого, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.
Аналогічна позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 04.07.2012 року у справі № 5024/2472/2011.
Оскільки зі змісту оскаржуваних рішень Перегонівської сільської ради та договору оренди землі від 26.07.2007 р. вбачається про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду, а наявна у матеріалах справи угода про зміну окремих положень до договору оренди землі нотаріально не посвідчена, не зареєстрована у встановленому законодавством порядку, не містить обов'язкових реквізитів (номер договору та дату укладання), а отже в силу ст. 210, 640, 654 Цивільного кодексу України вважається неукладеною, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність усіх підстав вважати укладений між сторонами договір саме договором оренди земельної ділянки водного фонду, з подальшим застосуванням до спірних правовідносин норм Земельного кодексу України.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч. 6 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Отже, судом попередньої інстанції, зважаючи на положення ст. 19 ЗК України, ст. ст. 4, 5 Водного кодексу України та з урахуванням матеріалів справи мотивовано спростовано доводи прокурора стосовно того, що договір оренди від 26.07.2012 не відповідає вимогам статті 51 Водного кодексу України, яка передбачає, що розпорядження водними загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій. Такі твердження прокурора визнано необґрунтованими, оскільки предметом спірного договору є земельна ділянка водного фонду, а не об'єкт того ж водного фонду.
Щодо вимог прокурора про скасування рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району № 11-6 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватному підприємцю Довбику Ю.П. в оренду на території с. Перегонівка Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області»та рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району № 18 «Про надання дозволу ПП Довбику Ю.П. на виготовлення технічної документації щодо надання земельної ділянки в оренду площею 37, 8414 га для ведення ставково-рибного господарства в центральній частині с. Перегонівка», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до п. 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність Прокурором Обухівського району факту порушення відповідачем-2 при прийнятті оспорюваних рішень вимог чинного законодавства та відсутність підстав вважати права позивача - Обухівської районної державної адміністрації у зв'язку з прийняттям таких рішень, порушеними, що у свою чергу свідчить про законність прийнятих відповідачем-2 рішень.
Оскільки позовна вимога прокурора повернути державі в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 37, 8414 га є похідною від первісних вимог, у задоволенні яких не вбачається підстав, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропущення строків позовної давності за поданим відповідачем клопотання у відповідності до приписів Цивільного кодексу України, оскільки позивачу про порушення порядку передачі земельної ділянки водного фонду стало відомо лише в 2011 році в ході розгляду звернення Державного підприємства «Укрриба» про надання інформації щодо правомірності укладення договору оренди ФОП Довбику Ю.П. та врегулювання питання щодо використання земель водного фонду з гідротехнічними спорудами під ставком «Перегонівка». Отже, прокурором строк позовної давності, як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не було пропущено.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей передбачених розділом ХІІ ГПК.
Положення розділів І-ХІ ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно ч. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
При цьому застосування зазначеної процесуальної норми передбачено пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 17 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», у якому сказано, що апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 і 6 частини першої статті 80 ГПК.
У відповідності до ч. 3 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
Як вбачається із поданого представником позивача листа Заступника начальника служби - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області № 20/3.1.36 від 15.01.2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області зареєстровано актовий запис за № 264 про смерть Довбика Юрія Петровича, 15 квітня 1966 року народження, який помер 17.11.2012 року, що у свою чергу у відповідності до приписів ч. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є беззаперечною підставою для припинення апеляційного провадження у справі в частині позовних вимог до ФО-П Довбика Ю.П.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Прокурора Обухівського району залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2012 року по справі № 24/053-12 залишити без змін.
2. Апеляційне провадження у справі в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Довбика Юрія Петровича - припинити.
Матеріали справи № 24/053-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Гончаров С.А.
Іоннікова І.А.