Справа №784/34/13 24.01.2013 24.01.2913 24.01.2013
Справа №22ц-784/410/13 Головуючий першої інстанції Тішко Д.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
24 січня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання Устименко М.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 березня 2012 року про повернення позову,
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Адміністрація Центрального району) та ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначав, що рішенням цього органу від 12 квітня 2002 року ОСОБА_4 оформлено самовільне збільшення житлової площі за рахунок переобладнання житлового будинку, збільшення житлової прибудови та будівництво інших господарський будівель за адресою АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що він є співвласником указаного житлового будинку і не давав згоди на оформлення самочинного будівництва, ОСОБА_3 просив вказане рішення відповідача від 12 квітня 2002 року визнати незаконним, скасувати його та зобов'язати ОСОБА_4 знести самовільні побудови.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 січня 2011 року, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Центрального району про визнання рішення незаконним відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
Затим, ухвалою судді того ж суду від 7 березня 2012 р. позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованих приміщень визнано неподаною і повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність останньої ухвали судді, просив її скасувати, а матеріали позову повернути до місцевого суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Залишаючи без руху ухвалою від 15 жовтня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованих приміщень, суддя вважав, що позов у цій частині не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки в ньому не вказані третіми особами інші співвласники спірної нерухомості, зміст позовних вимог викладений некоректно, а заявлений позивачем спосіб захисту його інтересів не передбачено законом. Крім того, позивачем не сплачено судовий збір і відсутні допустимі докази.
Повертаючи ухвалою від 7 березня 2011 року заяву позивачеві в частині вимог про знесення самовільно побудованих приміщень, суддя виходив з того, що у визначений ним строк, позивач недоліки позову не виправив.
Між тим, з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам процесуального закону.
Так, у ст. 119 ЦПК України виписані вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка повинна містити: ім'я (найменування) позивача відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження; зміст позовних вимог;ціну позову щодо вимог майнового характеру. В ній повинні бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а також міститься перелік документів, що додаються до заяви. До позову додаються документи про сплату судового збору.
Зі справи вбачається, що копію ухвали судді від 15 жовтня 2010 року представник позивача отримав 22 жовтня 2010 року і вже 28 жовтня 2010 року надав суду докази її виконання: уточнену позовну заяву, платіжні документи про сплату судового збору та наявні у нього докази.
Уточнена позовна заява містить необхідні відомості про права та обов'язки сторін, а також вимоги про здійснення судом певних дій для захисту інтересів позивача. У ній викладено обставини обґрунтування позовні вимоги та зазначені докази, що їх підтверджують, вказані документи, що додаються до заяви. Інші недоліків позову стосуються тих обставин, які могли бути уточнені в судовому засіданні.
Отже, при подачі заяви позивач та його представник діяли у спосіб, що відповідає вимогам ст. 11 ЦПК України. Незважаючи на це, суддя, ухвалою від 7 березня 2012 р. безпідставно визнав позовну заяву ОСОБА_3 в частині його вимог до ОСОБА_4 неподаною і повернув її позивачу.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а позов - поверненню до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 березня 2012 року скасувати, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованих приміщень повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: