04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" січня 2013 р. Справа№ 6/062-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: Жорова Л.М. - юрист
Від відповідача: Пільчевський А.Є. - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2012
у справі № 6/062-12 (суддя Черногуз А.Ф.)
за заявою Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа»
про стягнення боргу за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року
Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівтепломережа» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про визнання наказу від 31.10.2011 у даній справі таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2012 відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» про визнання наказу Господарського суду Київської області у справі № 6/062-11 таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівтепломережа» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу від 20.11.2012 та задовольнити заяву Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження.
В судовому засіданні, призначеному на 22.01.2013, повноважні представники сторін надали пояснення стосовно предмету даного спору з обґрунтуванням своїх правових позицій.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2011 у справі № 6/062-11 визнано недійсним п. 7.10. Договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року, укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Макарівтепломережа». Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 0,01 грн. основного боргу, 6231,18 грн. втрат коштів від інфляції та 2946,53 грн. 3% річних, а також 749,96 грн. державного мита та 214,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 65782,58 грн. припинено. В частині позову про стягнення 2451,76 грн. інфляційних втрат та 5048,42 грн. пені відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 у справі № 6/062-11 апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено частково. Рішення господарського суду Київської області від 22.07.11 у справі № 6/062-11 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 0,01 грн. основного боргу, 6231 (шість тисяч двісті тридцять одну) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 2946 (дві тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 53 коп. 3% річних, 5048 (п'ять тисяч сорок вісім) грн. 42 коп. пені, 800 (вісімсот) грн. 09 коп. державного мита, 201 (двісті одну) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення боргу 65782,58 грн. припинити. В іншій частині позову відмовити». Стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 25 (двадцять п'ять) грн. 24 коп. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
31.10.2011 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 у справі № 6/062-11 видані накази суду.
В обґрунтування своєї заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівтепломережа» зазначило, що борг відповідача за спожитий протягом жовтня - грудня 2009, січня - квітня 2010 природний газ та нараховані 3% річних, індекс інфляції на борг підлягає списанню відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ», а наказ в цій частині - визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Приписами частин 2, 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем, апелянт просить визнати наказ Господарського суду Київської області від 17.10.2011 у справі № 6/062-11 таким, що не підлягає виконанню. При цьому, заявник обґрунтовує свою заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з посиланням на Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Постанову Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.11 «Про затвердження порядку списання заборгованості за природній газ та електричну енергію».
Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 набув чинності 04.06.2011. Згідно статті 1 вказаного закону встановлено, що його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».
На підставі статті 2 вказаного Закону підлягають списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, зазначеним в статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Списання заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 897, визначає механізм списання заборгованості (в тому числі реструктиризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за природний газ відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Відповідно до умов пункту 6 цього Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, яка визначає обсяг заборгованості, яка підлягає списанню. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Наявним в матеріалах справи протоколом від 01.12.2011 про списання заборгованості за природний газ на виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» підтверджується, що за результатами засідання Комісії з питань списання заборгованості за природний газ та електричну енергію прийнято рішення про списання заборгованості за постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 у справі № 6/062-11 за договором № 06/09-1347-ТЕ-17 від 23.09.2009 з оплати 6231,18 грн. інфляційних втрат, 2946,53 грн. 3 % річних та 5048,42 грн. пені.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» встановлено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладається між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів.
Тобто, для списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій по яких розпочата процедура судового врегулювання спору до набрання чинності законом та відсутнє судове рішення, що набрало законної сили - передбачена спеціальна процедура - підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 6/062-11 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 від 23.09.2009 було порушено до набрання чинності Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», а рішення суду про їх стягнення набрало законної сили 17.10.2011, тобто після вступу в дію даного закону.
Матеріали справи свідчать, що станом на час розгляду даної заяви заборгованість згідно наказу Господарського суду Київської області від 17.10.2011 у справі № 6/062-11 по стягненню 0,01 грн. основного боргу, 6231,18 грн. інфляційних втрат, 2946,53 грн. 3% річних, 5048,42 грн. пені, 800,09 грн. державного мита та 201,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідачем не сплачена та не списана з бухгалтерського обліку позивача.
Будь-яких доказів, які б свідчили про укладення договорів щодо врегулювання питань списання заборгованості із зазначених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Макарівтепломережа» не надавалось.
В матеріалах справи міститься копія Постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі № 26/153, в якій викладена аналогічна позиція з цього питання.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач підтвердив, що договорів між сторонами щодо списання заборгованості зі сплати пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій не укладалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів зазначає, що в даному випадку розглядається питання наявності чи відсутності підстав для визнання наказу Господарського суду Київської області від 31.10.2011 у справі № 6/062-11 таким, що не підлягає виконанню.
Натомість, в своїх доводах апелянт посилається на Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Постанову Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.11 «Про затвердження порядку списання заборгованості за природній газ та електричну енергію». Зазначені нормативно-правові акти регулюють відносини, пов'язані з визначенням умов та процедури спинання заборгованості з пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій.
З огляду на характер заявлених вимог на предмет виданого Господарським судом Київської області 31.10.2011 наказу, не вбачається можливим встановлення дійсних обставин можливості списання такої заборгованості, оскільки вказане питання не підлягає вирішенню в межах даного провадження.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта стосовно наявності підстав для визнання наказу Господарського суду Київської області від 31.10.2011 таким, що не підлягає виконанню.
Чинне законодавство України, зокрема частина 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, містить перелік випадків, в разі настання яких господарський суд визнає наказ таки, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правої позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 20.11.2012 у даній справі прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому ухвала є законною та обґрунтованою. Підстав для скасування або зміни вказаної ухвали та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2012 у справі № 6/062-11 залишити без змін.
Матеріали справи № 6/062-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.