Київський районний суд м. Сімферополя
Справа № 2/0109/3494/2012 Номер провадження 2/123/1169/2013
19.11.2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна,
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що вона із відповідачем полягає в зареєстрованому шлюбі в період якого ними за сумісні кошти було придбано автомобіль Chevrolet , номерний знак НОМЕР_1.
На сьогодні відповідач звернувся до суду із заявою про розірвання шлюбу, але розділити сумісно нажите майно, в добровільному порядку, відмовляється, тому вона змушена звернутися до суду із цим позовом. Просить розділити сумісно нажите із відповідачем майно та виділити їй ? частку придбано автомобіль Chevrolet , номерний знак НОМЕР_1.
В судовому засіданні позивачка заявлені нею вимоги підтримала в повному об'ємі.
Відповідач в судове засіданні не явився, про дату та місце слухання повідомлявся за місцем реєстрації.
Суд, зі згоди позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, по доказах, що є в наявності, шляхом ухвалення заочного рішення в порядку ст. 224 ЦПК України.
Вислухав представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
09.06.1978 року між сторонами по справі був укладений шлюб. За час шлюбу в 2011 році останніми було придбано автомобіль Chevrolet , номерний знак НОМЕР_1, якій зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 (а.с.6).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Автомобіль у відповідності до положень ст. 62 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності.
Згідно із частинами 1 та 2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Оскільки спірний автомобіль не можна поділити без втрати його цільового призначення, тому відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України він є неподільною річчю.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Між тим, позивач, не дивлячись на неодноразові зауваження суду щодо уточнення позовних вимог, наполягав на їх задоволені саме в вигляді в якому вони заявлені, а саме розділ майна нажитого за час сумісного мешкання у шлюбі, виділивши ? частку автомобілю Chevrolet, номерний знак НОМЕР_1, який є неподільною річчю та не підлягає розподілу в натурі.
Зі змісту положень ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60 ЦПК України убачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на викладене позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 60, 62, 69, 70, 71 СК України, ст. 183 ЦК України, п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя