20.11.06 р. Справа № 28/180а
17 год. 20 хв. м. Донецьк, вул.Артема157
нарадча кімната (кабінет) № 213
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О.М.
при секретарі судового засідання Трубачовой А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3
за участю
прокурора: Ульянова О.В.
представників сторін
від позивача: Потоцький О.В - за. довір.
від відповідача: Бридун О.І., Яковенко О.В. - за довір.
Позивач, Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3.
В обґрунтування позову позивач посилається на п. 1.3. ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. №892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості».
Застосування штрафних санкцій позивач вважає безпідставним, оскільки погашення поточних зобов'язань з податку на додану вартість ним здійснювалось своєчасно. Позивач зазначив, що при перерахуванні грошових коштів з свого поточного рахунку він вказував у графі «Призначення платежу» про те, що перерахування провадиться згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 270 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 892» .
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято з додержанням вимог діючого законодавства по встановленому факту несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 25.06.2005 року. Щодо посилання позивача на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. № 892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості», відповідач зазначив, що зазначена постанова не регулює питання черговості погашення податкового боргу платників податків, визначаючи лише обов»язок підприємств вугільної промисловості перерахувати отримані від споживачів грошові кошти на спеціальний рахунок та в подальшому спрямовувати такі кошти на сплату ПДВ в державний бюджет та на поточні рахунки з постачальниками у визначених пропорціях. Враховуючи, що позивачем у платіжному дорученні самостійно було зазначено в якості напрямку сплати грошових коштів сум код бюджетної класифікації, на якому обліковуються доходи Державного бюджету України від надходжень ПДВ, податковим органом зазначена операція була відображена відповідним чином в обліковій картці платника. Таким чином, посилання позивача на самостійне визначення податковим органом призначення платежу спростовується платіжними дорученнями, згідно з якими відбувалася сплата ПДВ.
Повідомленням від 10.11.2006 р. в порядку ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України до справи вступив прокурор.
20.11.2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним повідомлення - рішення від 29.05.2006 року № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3.
Позивачем до відповідача 25.06.2005 року був наданий уточнюючий розрахунок № 4622 податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Зазначеним уточнюючим розрахунком позивач збільшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 107793 грн.
Податковим повідомленням - рішенням від 29.05.2006 року № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3 відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача був застосований штраф в розмірі 10% в сумі 10779,30 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107793 грн.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що фінансові санкції були застосовані за несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку № 4622 від 25.06.2005 року при сплаті платіжним дорученням № 005 суми 2262,80 грн.( сума штрафних санкцій 226,28 грн.), платіжним дорученням № 1053 від 08.07.2005 р. у сумі 105530,20 грн. ( сума штрафних санкцій 10553,02 грн.).
Граничним строком сплати наведеної суми податкового зобов'язання відповідачем було визначено 25.06.2005 р.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що при розрахунку штрафних санкцій ним були враховані платежі саме за наведеними платіжними дорученнями.
За правилами п.1.2 ст.1 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі в тексті Постанови - Закон ) податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Приписами Закону України “Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року 68/97-ВР встановлений місячний звітний податковий період.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3 ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно з п.»а» вищенаведеного підпункту 4.1.4 податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків( п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 цього Закону).
Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
За вимогами п.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
За приписами п.3 ст.9 цього Закону України обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Позивачем 24.06.2005 року платіжним дорученням № 846 було сплачено 185598,99 грн. У призначенні платежу визначено « 101; ПДВ за 06.2005 року відповідно до Постанови КМУ 270 від 07.03.2002 року за реалізуєме вугілля. В бюджет перераховується повністю по строку на 24.06.2005 року ».
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості».
Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".
Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Зазначеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.
Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління "Національного банку від 18 грудня 1998 р. N 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).
Позивач здійснив оплату поточних податкових зобов'язання відповідно до зазначеної постанови.
З викладеного вбачається, що встановлений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону розмір штрафу може бути застосований до платника податку у випадках несплати ним узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом залежно від терміну такої несплати, та виходячи від фактично сплаченої платником податку суми саме цього податкового зобов'язання.
За правилами п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, уточненою декларацією платник податку збільшує або зменшує податкові зобов'язання безпосередньо за певний звітний період.
Однак, при цьому відповідачем не врахована та обставина, що позивач здійснив оплату поточних податкових зобов'язань відповідно до вищезазначеної Постанови, тому у будь - якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти у рахунок погашень податкових зобов'язань інших податкових періодів.
Відповідач у запереченні посилається на пп. 7.7 п. 7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про власність» встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам, а ч.4 зазначеного Закону передбачено, що держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.
Позивач сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України “Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінувати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).
Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону.
При цьому зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені пп. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону, ст. 9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна .
При цьому суд звертає увагу сторін на ту обставину, що пп. 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обов'язок саме податкового органу, як наприклад у пп. 16.3.3 п. 16 ст. 16 змінювати податкові зобов'язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.
Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений суб'єкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Закону України “Про власність» та Конституції України таке право і як кореспондуюча норма обов'язок, належить саме позивачу.
По друге, відповідачем встановлені інші дати сплати грошових коштів, які відповідач направив на погашення податкового боргу за уточнюючим розрахунком. Однак, у розумінні Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" узгоджуються положення підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III, відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.
Враховуючи викладене та враховуючи ту обставину, що позивачем дотримані вимоги вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів та він платіжними дорученнями сплатив 185598,99 грн. 24.06.2005 року, тобто за день до подання уточнюючого розрахунку, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення - рішення недійсним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1,4,5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
Позов Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2006 року № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3, задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 29.05.2006 року № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3, яким Державному підприємству “Донецька вугільна енергетична компанія» був застосований штраф в розмірі 10% в сумі 10779,30 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107793 грн.
Присудити Державному підприємству “Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м.Донецьк, вул. Артема,63, ЄДРПОУ 33161769) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 листопада 2006 року в присутності представників сторін, прокурора.
Повний текст постанови складено 27.11.2006 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кониченко О.М.