23.11.2006 Справа № 38/190
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крутовських В.І,
суддів: Прокопенко А.Є. - доповідач , Дмитренко А.К;
при секретарі судового засідання Врона С.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Нестеренко В.В., довіреність №100 від 02.09.06;
від відповідача: Багно Ю.В., довіреність №41 від 16.08.06;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.06р. у справі №38/190
за позовом Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь Дніпропетровської області;
до Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь Дніпропетровської області;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.06р. по справі №38/190 задоволені позовні вимоги Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (далі НКП “Нікопольтеплоенерго»), м. Нікополь Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції (далі Нікопольської ОДПІ), м.Нікополь, Дніпропетровської області №0001492342/0/27425 від 18.07.05р.
Оскаржуючи рішення господарського суду, Нікопольська об"єднана державна податкова інспекція просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Скаржник вважає, що позивачем в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» було включено до складу валових витрат суми вартості теплової енергії, придбаної на власні потреби та відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» неправомірно включено до складу податкового кредиту.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи висновки суду законними та обгрунтованими.
Ухвалою від 05.10.2006 р. апеляційним господарським судом за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі до 02.11.2006 р.
02.11.2006 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні 02.11.2006 р. розгляд справи відкладено на 23.11.2006 р.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Нікопольською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства НКП “Нікопольтеплоенерго» за період діяльності з 01.10.2003 р. по 31.03.2005р., за результатами якої 14.07.2005 р. складений акт № 103/231.05472525.
Актом перевірки встановлено наступні порушення.
- За перевіряємий період позивач здійснював продаж теплової енергії відповідно до умов договору комісії № 12/04-262 від 01.10.2004 р. населенню, бюджетним установам та госпрозрахунковим підприємствам , оплата за яку від вказаних установ перераховувалась на розрахункові рахунки ДП “Газ-тепло».
- За вказаний період було фактично сплачено фізичними особами та житлово-експлуатаційними конторами за отриману теплову енергію 5509715,18 грн. (у тому числі ПДВ 919 285,86 грн.), а було реалізовано теплової енергії на суму 5434 669,09 грн. (у тому числі ПДВ 905 778,18 грн.), використовуючи “Касовий метод» нарахування ПДВ до бюджету.
- Таким чином, в порушення п. 4.7 ст.4, п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» Підприємство визначило базу оподаткування операцій з податком на додану вартість з продажу теплової енергії, отриманої за касовим методом (а не за першою подією, тобто за датою надання послуг з теплопостачання споживачам).
За результатами перевірки позивачу донараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 460 298,03 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 688 922,18 грн.
Актом перевірки зафіксовано неправомірне включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ з вартості теплової енергії, використаної на власні потреби.
НКП “Нікопольтеплоенерго» до складу податкового кредиту включено податкові накладні за теплову енергію, яка фактично не використана у виробництві, бо є понаднормативно втраченою тепловою енергією у мережі за період з жовтня 2004 р. по березень 2005 р. включно.
Підприємству зменшено податковий кредит на суму податку на додану вартість з понаднормативно втраченої теплової енергії, яка фактично не використана у господарській діяльності підприємства у розмірі 171 881,58 грн.
На підставі акту перевірки Нікопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001492342/0/27425 від 18.07.2005 р., яким Підприємству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 149 220,21 грн., у тому числі 460 298,03 грн. -основний платіж, 688 922,18 грн. -штрафні (фінансові) санкції; №0001502342/0/27427 від 18.07.2005 р., яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 228624,15грн. Оскарження податкового повідомлення-рішення за № 0001502342/0/27427 є предметом розгляду іншої справи.
Враховуючи, що стосовно недотримання позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість» в Акті перевірки було зафіксовано загальну суму порушень 688992,18 грн. (460298,03 + 228624,15), то і податкових повідомлень-рішень, у вступній частині яких зазначалось про порушення позивачем Закону України “Про податок на додану вартість», за наслідками перевірки відповідачем було винесено 2 (два) на загальну суму основних платежів 688992,18 грн. (460 298,03 + 228624,15).
Як вбачається з акту перевірки (арк. акту 45), сума розміру основного платежу, зазначена в податковому повідомленні-рішенні №0001492342/0/27425, і розміру завищення бюджетного відшкодування, зазначена в податковому повідомленні-рішенні № 0001502342/0/27427, як раз і становить 688922,18 грн., тобто сума одного податкового повідомлення-рішення не врахована в сумі іншого повідомлення-рішення. Так, за наслідками перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 688992,18 грн., з них у лютому і березні 2005 р. на загальну суму 288624,15 грн.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
Згідно п. 4.7 Закону України “Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довічного управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі -комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.
Відповідно до п.11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованими платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.
Також встановлено, що під терміном “касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг)» розуміється спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).
Зазначене викладено і у листі ДПА України від 09.12.2003 р. №0091/6/11-1216, яке є податковим роз'ясненням у розумінні п.п. 4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».
Таким чином господарський суд обґрунтовано встановив, що до спірних правовідносин повинна застосовуватись норма, передбачена п.11.11 Закону України “Про податок на додану вартість», оскільки дана норма являється спеціальною по відношенню до норм, викладених в п.4.7 ст.4, п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» і позивач правомірно визначив податкові зобов'язання за касовим методом, тобто у тому податковому періоді, коли споживачі здійснювали оплату за теплову енергію на рахунок ДП “Газ-тепло».
Щодо використання теплової енергії на власні потреби.
Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
Як вбачається із Довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, основними видами діяльності позивача є виробництво та розподілення тепла, надання послуг з теплопостачання.
Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 р. (далі - Норми), встановлена методика визначення втрат теплоти у теплових мережах, а також на власні потреби котельні.
Так, згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 вказаних Норм, витрати тепла в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу і стану теплоізоляції, ґрунтових умов, строку служби, умов експлуатації, та ін. і визначаються на підставі відповідних випробувань технічно-справних трубопроводів.
Витрати теплоти на власні потреби котельні визначаються розрахунковим чи дослідним методом диференційовано в залежності від виду спалюваного палива та обладнання опалювальної котельні (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Норм).
Проаналізувавши матеріали справи, господарський суд обґрунтовано зазначив, що власні потреби теплової енергії позивача і нормативні втрати теплової енергії у теплових мережах є різними чинниками, які відповідач помилково ототожнив.
З огляду на наведене позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість теплової енергії, придбаної у ДП “Газ-тепло» для власних потреб і, відповідно, правомірно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту.
Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року по справі № 38/190 залишити без змін, апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.І.Крутовських
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя А.К.Дмитренко