Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0610/2-471/12 Головуючий у 1-й інст. Куліченко М.В.
Категорія 53 Доповідач Матюшенко І. В.
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Матюшенка І.В.
суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" про стягнення додаткової заробітної плати, компенсації та відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 21.05.12 р. (а.с.59), просила стягнути з публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" (далі - Банк) на її користь невиплачені їй за період з 08.11.2004 року по 01.03.2012 року відповідачем грошові кошти: передбачені ст. 37 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-Х11) у сумі 424 грн. 20 коп.; грошові кошти, передбачені ст. 39 Закону № 796-Х11 у сумі 735 грн.; 649 грн. 97 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати; 120000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову зазначала, що перебуваючи в трудових стосунках з відповідачем з 08.11.2004 року, останнім не виплачувалася їй додаткова заробітна плата, передбачена вище вказаними статтями Закону № 796-Х11, що призвело до моральних страждань.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 01.10.2010 року позов задоволено частково: стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 1809.17 грн. спричинених збитків; 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди; у решті позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, збільшивши розмір відшкодування до 120000 грн. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що неотримання нею від Банку виплат, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону № 706-Х11, завдало їй значних моральних страждань, які виразилися у неможливості оплатити відпочинок та оздоровлення її дітей, неможливістю вчасно оплачувати комунальні послуги, погашати заборгованість за кредитом, придбавати ліки та необхідністю позичати грошові кошти у сусідів та знайомих.
Банк, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушує у апеляційній скарзі питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що суд не врахував положень „Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936 (далі - Положення...), та положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №4 від 16.03.2012 року.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи (а.с.182) до суду апеляційної інстанції не з'явилася, надіслала письмові заперечення на апеляційну скаргу Банку з проханням про її відхилення.
Представник Банку підтримав подану ним апеляційну скаргу, проти задоволення скарги ОСОБА_2 заперечує.
Апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, що виразилася у невиплаті позивачці у спірному періоді грошових коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону № 796-Х11 та, керуючись ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, стягнув з Банку на користь позивача збитки у розмірі невиплачених коштів та можливої індексації її доходів.
Рішення суду в цій частині постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків (ст. 22 ЦК України) або про відшкодування майнової шкоди (ст. 1166 ЦК України) ОСОБА_2 заявлені не були, а тому рішення суду в частині стягнення з Банку на користь позивачки 1809 грн. 17 коп. спричинених збитків підлягає скасуванню.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що позов було заявлено про стягнення додаткової заробітної плати. Як на підставу позовних вимог позивач посилалася на ст. ст. 37, 39 Закону № 796. Останній, в свою чергу, гарантує особам, які проживають (ст. 37) та працюють (ст. 39) на територіях радіоактивного забруднення, отримання соціальних виплат, а саме: грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37); доплату до заробітної плати (ст. 39). Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону № 796-Х11, здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону №796-Х11). Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 „Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням ст. ст. 39, 48, 50, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказані доплати не входять до структури заробітної плати, а є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам управліннями праці і соціального захисту населення.
А відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, передбачених ст. ст. 37, 389 Закону № 796-Х11, в якості додаткової заробітної плати з Банку є безпідставними. Не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення з Банку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки вони є похідними від вимог про стягнення додаткової заробітної плати.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, дійшов правильного висновку про порушення Банком трудових прав позивачки у зв'язку з невиконанням роботодавцем положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, що призвело до невиплат ОСОБА_2 з державного бюджету грошових коштів, передбачених ст. 39 Закону № 796-Х11. Разом з цим, визначений судом розмір її відшкодування, є значно завищений. З урахуванням обставин справи та розміру щомісячних виплат (10.50 грн.), що, на переконання колегії суддів, не могло суттєво вплинути на покращення матеріального забезпечення позивачки та її сім'ї, розмір морального відшкодування має становити 500 грн. і підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 237-1 КЗпП України. Відповідно рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 жовтня 2012 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 1809 грн. 17 коп. спричинених збитків скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 жовтня 2012 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити, зменшивши суму стягнення з 3000 грн. до 500 грн.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді